IV. Взаємостосунки науки та псевдонауки.

Одна з причин зростання впливу псевдонауки пов’язана зі ставленням більшості вчених до цієї проблеми. Його можна охарактеризувати такими словами як бридливість, презирство чи поблажливість і потурання. До лженауки не ставляться серйозно, вважаючи її або нешкідливим ретроградством, або жалюгідним невіглаством. Але деякі вчені стурбовані зростанням впливу псевдонауки на населення3,65. Традиційно вважається, що зоною поширення псевдонаукових знань є малоосвітчені прошарки суспільства. Але останнім часом викликає занепокоєння той факт, що деякі представники соціальної(політичної, економічної, артистичної) еліти мають низький освітній рівень і не відповідну своєму високому суспільному статусові свідомість. Вони відкрито чи неусвідомлено популяризують псевдонаукові знання, а на фоні економічного занепаду в нас наукової сфери та фактичного згортання наукової пропаганди це спричинює небезпечний дисбаланс між силами науки та антинауки. До того ж, ЗМІ у погоні за сенсаціями приділяють значно більше уваги різній сумнівній, неперевіреній і нестандартній інформації, нерідко видаючи її за наукову, що створює у населення перекручені уявлення про те, чим є наука1,103-105,3,51-53. Якість науково-популярної інформації у періодичних виданнях, за винятком порівняно малотиражних спеціалізованих газет та журналів, надзвичайно низька.

Через неознайомленість більшості населення з питаннями науки перед лженауковими шарлатанами відкривається великий простір для спекуляцій. Масові обмани за допомогою різних “чудодійних” приладів та препаратів, сумнівна діяльність всіляких екстрасенсів завдають значної шкоди населенню. Різні псевдонаукові афери відбуваються навіть на дуже високому рівні і призводять до серйозних витрат державних коштів. Детальніше див.3.

Академік РАН Е.П. Кругляков, голова комісії з боротьби із лженаукою, стверджує, що у суспільстві є впливові сили, зацікавлені у зниженні ролі науки. Адже поширення лженаукових знань сприяє до зниження критичності сприймання інформації у суспільстві та його здатності протистояти шкідливим навіюванням  коротше кажучи, до його одурманювання3,51-52.

Науковці закликають до продуманої та послідовної боротьби з лженаукою, але наголошують, що ця боротьба не повинна придушувати пошуків нових нестандартних методів та підходів у науці1,3,5,6. Тому необхідна розробка ефективних способів перевірки науковості чи ненауковості нових досліджень та розробок. Цим повинні займатися кваліфіковані та незаангажовані вчені під егідою державних органів, які повинні розробити систему заходів по запобіганню білянаукових фальсифікацій. У Росії вже створено вищезгадану комісію по боротьбі з лженаукою, але поки що на громадських засадах3.

У свою чергу, лженаука намагається уникнути законних репресій з боку науки справжньої. Не завжди вона намагається приховатися у тіні останньої, інколи претендуючи на свою пріоритетність перед нею. Прихильники деяких лженаук переходять до відкритої атаки на офіційну науку, висуваючи при цьому певні аргументи. Можна навіть виділити певні стандартні набори їх агресивних антинаукових висловлювань1,100-101: