2. Суб’єкти відшкодування за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Особами, зобов'язаними відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, визнаються ті, які здійснюють діяльність, що створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвище­ної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, орен­ди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єк­том, використання, зберігання або утримання якого створює підви­щену небезпеку.

Для визнання особи відповідальною за шкоду, необхідна наявність двох основних ознак, одна із яких в цивілістичній літературі відома під назвою юридичної, а друга - матеріальної. Суть першої полягає в наявності цивільно-правових повноважень .особи пов'язувати свою діяльність з використанням, зберіганням або утриманням транспорт­ного засобу, механізму та обладнання; використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речо­вин; утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо. Повноваження здійснювати діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, ґрунтуються на підставах, що мають цивільно-правове значення (право власності, інше речове право, до­говір підряду, оренди, довіреність, ліцензія тощо). Трудовий договір до таких підстав не належить. Тому не може бути визнана зобов'яза­ною відшкодувати шкоду особа, яка працює за договором трудовим (водій, машиніст, оператор, керівник підрозділу юридичної особи, кінолог, зоотехнік зоологічного парка тощо). Виконувана ними робо­та юридичне означає діяльність їхнього роботодавця.

Слід відмітити, що цивільно-правові повноваження особи здій­снювати діяльність, яка є джерелом підвищеної небезпеки, ґрунтуються на підставах належно оформлених. Наприклад, довіреність - це завжди письмовий документ (ч. З ст. 244 ЦК). У письмовій формі укладається договір найму транспортного засобу, а коли цей договір укладається за участю фізичної особи, то підлягає нотаріальному по­свідченню (сі. 799 ЦК).Тому не може бути визнана особа зобов'яза­ною відшкодувати шкоду в разі здійснення нею діяльності, що є дже­релом підвищеної небезпеки, без належного юридичного оформ­лення права на здійснення такої діяльності. Щоправда, інколи мають місце ситуації, коли, наприклад, власник автомобіля дозволяє іншій особі використовувати, зберігати або утримувати транспортний за­сіб, але без відповідного юридичного оформлення. На думку більшо­сті вчених, у таких випадках обов'язок по відшкодуванню шкоди по­кладається як на власника транспортного засобу, так і на його фактичного володільця у солідарному порядку.

При визначенні особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, необхід­но з'ясовувати, у кого саме перебуває відповідний об'єкт. Інакше ка­жучи, врахуванню у даному разі підлягає не тільки юридичний крите­рій, а й критерій матеріальний. Суть останнього полягає у тому, що перш, ніж здійснювати використання, зберігання або утримання транспортного засобу, механізму, обладнання, іншого об'єкта на від­повідних правових підставах, особа повинна володіти цим об'єктом.

При визначенні особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, врахуванню підлягають і матеріаль­ний, і юридичний критерії в сукупності.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом і завдала шкоди діяльністю щодо його вико­ристання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах (ч. З ст. 1187 ЦК). Це може мати місце, наприк­лад, при здійсненні крадіжки зазначених об'єктів або при заволодінні ними шляхом грабежу (статті 185,186 КК) та в інших випадках вчи­нення правопорушення.

Якою неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість власника (володільця) цього об'єкта, шкода, завдана діяльністю щодо його ви­користання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спіль­но у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обста­вин, що мають істотне значення (ч. 4 ст. 1187 ЦК).

У передбачених актами законодавства випадках, а саме, коли осо­ба, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, свою цивільну відповідальність застрахувала на випадок завдання ко­мусь шкоди цією діяльністю, завдана потерпілому шкода відшкодо­вуватиметься страховиком. У даному разі особа, яка здійснює діяль­ність, що є джерелом підвищеної небезпеки, може бути зобов'язаною відшкодувати шкоду, але на засадах субсидіарних і тільки тоді, якщо страхової виплати (страхового відшкодування), виплачуваної страхо­виком, буде недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди (ст. 1194 ЦК).