3. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Поняття та види договору постачання енергетичними та ін­шими ресурсами через приєднану мережу. Норми, присвячені договору по­стачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мере­жу, зосереджені в § 5 глави 54 книги 5 ЦК. У частині, що не супере­чить ЦК, діють спеціальні нормативно-правові акти, а з огляду на те, що на ринку постачання окремих видів ресурсів функціонують при­родні монополії, то слід брати до уваги і деякі локальні правові акти, що прийняті зазначеними суб'єктами цивільного права.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'я­зується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енерге­тичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дот­римуватись встановленого договором режиму їх використання, а та­кож забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого об­ладнання (ч. 1 ст. 714 ЦК). Даний договір є консенсуальним, двостороннім і оплатним.

У § 5 глави 54 ЦК відсутні норми, що визначають договір поста­чання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу як публічний. Проте згідно з ч. З ст. 714 ЦК законом можуть бути пеередбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами, а відповідно до ч. 2 ст. 24 Зако­ну України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 р. енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на ній в укладенні договору на постачання електрич­ної енергії. Аналіз вищевказаних норм дозволяє стверджувати, що різновид договору постачання енергетичними та іншими ресурсами, як договір постачання електричної енергії, слід відносити до публічних договорів.

Найбільше поширення одержала позиція, відповідно до якої дого­вір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, «будучи окремим видом договору купівлі-продажу, нале­жить до нього як вид, до роду. Зазначеного погляду на аналізований договір дотримується і вітчизняний законодавець. Такий висновок ґрунтується на значних відмін­ностях договору постачання енергетичними та іншими ресурса­ми через приєднану мережу від інших різновидів договору купівлі-продажу.

• По-перше, для укладення договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу необхідна наявність у абонента відповідних технічних засобів, що є технічними передумо­ви укладення договору: а) власна мережа (газопроводи, нафтопрово­ди, теплопроводи, електропроводи тощо), приєднана до мережі по­стачальника; б) прилади обліку споживаних ресурсів, регулююча апаратура, перетворюючі пристрої (трансформаторні підстанції то­що); в) споживаючі установки й агрегати. Постачальник, крім того, вправі давати дозвіл на підключення технічних пристроїв абонента до своєї мережі і регулярно контролювати їх роботу протягом дого­вірних відносин. Постачальник також зобов'язаний мати технічне устаткування і засоби (приєднану мережу), необхідні для транспор­тування і подачі енергетичних й інших ресурсів абоненту.

• По-друге, аналізований договір, на відміну від інших видів догово­ру купівлі-продажу, не породжує обов'язку абонента прийняти ре­сурси, тобто обумовлену кількість товару. А постачальник, у свою чергу, зобов'язується постійно подавати товар (ресурси) у мережу таким чином, щоб у абонента була можливість одержувати їх у будь-який час.

• По-третє, договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу породжує обов'язки абонента, не характерні для інших видів зобов'язань купівлі-продажу, а саме: дотримуватись пе­редбаченого договором режиму використання ресурсів, а також забез­печити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу за таким критерієм, як предмет, може бути диференційований на наступні види: договір постачання електричної енергії, теплової енергії, газу, нафти, нафтопродуктів, води та ін. Залежно від суб'єктного складу договору може бути особливо виділений різновид договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, в якому на стороні споживача (абонента) беруть участь фізичні особи, що уклали договір для за­доволення своїх побутових потреб.

Елементи договору постачання енергетичними та іншими ре­сурсами через приєднану мережу. Сторонами договору постачан­ня енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу вис­тупають постачальник та абонент (споживач).

Предметом договору постачання енергетичними та іншими ре­сурсами є: а) енергетичні ресурси (енергія) і б) інші ресурси.

Цивільно-правова природа енергії як об'єкта цивільних право­відносин викликала суперечки. Деякі дослідники стверджували, що «енергію неможливо віднести до таких об'єктів прав, як речі у зна­ченні предметів матеріального світу». Інші вчені ви­значали енергію як рухому, просту, ділену, споживану річ, визначену родовими ознаками.

Разом з тим, у юридич­ній літературі енергія розглядається як економічне благо, котрому властива самостійна цінність і яке відповідає економічним ознакам товару, що дозволяє відносити її до об'єктів цивільних правовідносин. А відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» енергія визначається як «електрична чи теплова енергія, що вироб­ляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу». Теплова енергія поставляється у вигляді гарячої води чи пару, електроенергія - електричного струму.

Згідно зі ст. 714 ЦК предметом договору постачання енергетични­ми та іншими ресурсами через приєднану мережу є також «інші ре­сурси». У законі не міститься їх вичерпний перелік. Тому до вказано­го вище різновиду предмета аналізованого договору варто відносити будь-які ресурси, що мають форму товару, передача і споживання яких абонентом можливі за допомогою спеціальної приєднаної мере­жі (газ, нафта, вода тощо). Оборот ресурсів можливий і без викорис­тання приєднаної мережі (наприклад, нафта поставляється у цистер­нах, газ - у балонах, вода - у пляшках, електроенергія - в акумулято­рах), але у такому випадку він буде регламентований положеннями договорів купівлі-продажу чи поставки.

На формування ціни договору постачання енергетичними та інши­ми ресурсами через приєднану мережу впливає той факт, що значна частина ринку постачань енергетичних й інших ре­сурсів перебуває в стані природної монополії. Відповідно до ч. 1 ст. 5, абз. 2 ст. 8 Закону України «Про природні монополії» від 20 квітня 2000 р. діяльність суб'єктів природних монополій у сфері постачання електричної та теплової енергії, газу, нафти, води підлягає державно­му регулюванню, до предмета якого належать, зокрема, ціни (тари­фи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природ­них монополій. У такий спосіб ціна договору постачання енерге­тичними та іншими ресурсами через приєднану мережу формується з урахуванням тарифів, затверджених і регульованих уповноважени­ми органами державної влади чи місцевого самоврядування, розмір яких залежить від виду абонента (споживача).

За загальним правилом строк договору постачання енергетични­ми та іншими ресурсами через приєднану мережу встановлюється за згодою сторін, але для окремих видів зазначеного договору термін може бути визначений у підзаконних нормативно-правових актах. Так, згідно з п. 28 Типового договору про користування електричною енергією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правила користування електричною енергією для населення» від 26 липня 1999 р. № 1357 (із змінами та доповнен­нями), цей договір укладається на три роки. Підзаконні і локальні правові акти, що регулюють відносини з постачання енергетичних й інших ресурсів, містять правила про строки, що забезпечують безперебійне живлення абонентів ресурсами і відповідно до яких до­говір вважається продовженим на новий строк, якщо до його закін­чення жодною із сторін не буде заявлено про припинення дії або пе­регляд умов договору.

Нормами, що містяться у § 5 глави 55 ЦК, не визначається форма договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через при­єднану мережу. Отже, вона повинна відповідати загальним вимогам, що пред'являються до форми правочинів.

Зміст договору постачання енергетичними та іншими ресурса­ми через приєднану мережу. Основними обов'язками постачальни­ка є безупинне, з дотриманням погодженого режиму (графіка), на­дання абоненту енергетичних та інших ресурсів, передбачених дого­вором, у визначеній кількості і встановленої якості.

Характерний для всіх інших різновидів договору купівлі-продажу обов'язок покупця прийняти товар не властивий договору постачан­ня енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. Абонент, за загальним правилом, не зобов'язаний, а має право одер­жати визначену договором кількість ресурсів. Отже, зменшення об­сягів споживання їм ресурсів не є порушенням договірних обов'язків та не дає постачальнику права стягнення з абонента плати за їх не­добір. У свою чергу, постачальник зобов'язаний надати можли­вість абоненту одержувати ресурси з приєднаної мережі постачальника. Енергетичні й інші ресурси вважаються переданими абоненту з моменту їх переходу з приєднаної мережі постачальника в мережу абонента, на межі яких повинні бути встановлені засоби кон­тролю й обліку.

Постачальник зобов'язаний поставляти абонентам енергетичні та інші ресурси визначеної якості. Якість енергетичних та інших ре­сурсів повинна відповідати державним стандартам та іншим норма­тивним документам. Державний нагляд за дотриманням вимог дер­жавних стандартів, інших нормативних актів щодо якості поданих ресурсів здійснюють органи Держстандарту України. Порядок ви­значення показників якості ресурсів обумовлюється сторонами в до­говорі. Якість енергетичних та інших ресурсів визначається метода­ми, передбаченими державними стандартами та іншими нормативни­ми актами, залежно від призначення їх використання. Засоби вимі­рювань, необхідні для визначення якісних характеристик ресурсів, повинні бути повірені у органах Держстандарту України.

Якість і кількість енергетичних та інших ресурсів, що поставля­ються в окремі проміжки часу (чи, інакше, - графік (режим) подачі ресурсів), визначаються за згодою сторін. При цьому подача поста­чальником ресурсів споживачам має проводитися у безперервному режимі, якщо договором постачання енергетичними та іншими ре­сурсами через приєднану мережу не передбачено такої перерви. Від­повідно до п. 8.2. Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Держкомнафтогазу України від 1 листопада 1994 р. № 355 (із змінами та до­повненнями), газопостачальні і газозбутові організації повинні пода­вати споживачам природний газ рівномірно протягом місяця у межах середньодобової норми споживання згідно з договором та узгодже­ними між сторонами диспетчерськими графіками. Договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану ме­режу може бути передбачена можливість тимчасового припинення постачання ресурсів (наприклад, у разі: проведення планових ремон­тів технічних установок і мереж; ліквідації аварій; виникнення режи­мів, безпосередньо не пов'язаних з аварією, за яких провадиться об­меження відпуску енергетичних та інших ресурсів).

Підзаконними нормативно-правовими актами передбачені й інші додаткові обов'язки постачальника (наприклад: надавати інформа­цію про послуги, пов'язані з постачанням ресурсів, та про терміни об­межень і відключень, - гарантувати безпечне користування послугами, пов'язаними з постачанням ресурсів; повідомляти споживача про зміни тарифів (цін); проводити планову говірку, ремонт і заміну при­ладів обліку тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК споживач (абонент) зобов'язаний оплачу­вати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбачено­го договором режиму їх використання, а також забезпечити безпеч­ну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу не передбачається обов'язок абонента прийняти ресурси. Тому на останнього покладається обов'язок оплатити лише фактично прийнятий товар. Кількість спожитих ресурсів визначається на підставі показань приладів обліку і контролю. Актами цивільного законодавства передба­чається можливість одержання споживачем (в основному абонен­том - фізичною особою, що використовує ресурси для задоволення своїх побутових потреб) енергетичних й інших ресурсів без приладів обліку. В цьому випадку розмір плати за прийняті ресурси об­числюється у відповідності із середньомісячною нормою споживан­ня абонентом ресурсів за попередній період (якщо раніше у нього бу­ли прилади обліку) чи на підставі встановлених для всіх абонентів норм споживання ресурсів.

Порядок і строки оплати отриманих енергетичних й інших ресур­сів визначаються законодавством та угодою сторін і залежать від ви­ду абонента (споживача). Фізичні особи, що використовують ресурси для задоволення власних побутових потреб, зобов'язані їх оплачува­ти щомісяця не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. При виконанні абонентом аналізова­ного обов'язку беруться до уваги надані йому законодавством пільги з оплати ресурсів і одержувані субсидії.

Споживач зобов'язаний дотримуватись передбаченого договором режиму використання енергетичних та інших ресурсів. Його нормативне закріплення пояснюється специфікою суб'єктного складу і предмета аналізованого договору. Природа товару, яким є ре­сурси, така, що його належна якість залежить не тільки від постачаль­ника, а й від дотримання абонентом режиму їх використання. Ресурси поставляються споживачу через приєднану мережу, до якої можуть бути приєднані й інші абоненти. Таким чином, порушен­ня споживачем режиму використання ресурсів може стати причиною невиконання постачальником свого обов'язку надати товар (ресурси) встановленої якості й у визначеній кількості іншим абонентам.

Споживач зобов'язаний забезпечити безпечну експлуатацію енер­гетичного та іншого обладнання, для чого необхідно: підтримувати їх у належному технічному стані; вживати протиаварійних, протипо­жежних заходів та заходів щодо безпечної експлуатації власної ме­режі; узгоджувати з постачальником нові підключення до мережі з метою збільшення споживання енергетичних та інших ресурсів; дот­римуватись правил техніки безпеки при користуванні енергетичним та іншим обладнанням.

Актами цивільного законодавства та договором можуть бути пере­дбачені і додаткові обов'язки абонента (наприклад: забезпечувати збереження приладів обліку та повідомляти постачальника про недо­ліки в їх роботі; раціонально використовувати енергетичні та інші ре­сурси, не допускати неефективного їх використання тощо).

Відповідальність за порушення умов договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. В § 5 глави 54 ЦК відсутні правила, що визначають відповідальність сторін за порушення зобов'язання, породженого договором поста­чання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. Згідно з ч. 2 ст. 714 ЦК до договору постачання енергетичними та ін­шими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Спеціальним законом (Законом України «Про електроенерге­тику») регулюються відносини з постачання лише електроенергії. У інших випадках при порушенні зобов'язань з постачання інших видів ресурсів (крім електроенергії) піддягають застосуванню загальні положення про підстави й умови відповідальності за порушення ци­вільно-правового зобов'язання.

Постачальник електроенергії відповідає насамперед за перерву в її подачі, за її не відпуск і за зниження якості ресурсу. Відповідно до чч. 6,7 ст. 24 Закону України «Про електроенергетику»: а) енергопостачальники несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії в розмірі п'ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії у випадку переривання електропостачання з вини енергопостачальника (згідно з умовами договору на користування електрич­ною енергією); б) у разі відпуску електричної енергії, параметри якості якої знаходяться поза межами показників, зазначених у дого­ворі на користування електричною енергією, енергопостачальник не­се відповідальність у розмірі двадцяти п'яти відсотків вартості такої електроенергії.

Таким чином, стягненням вказаних вище штрафів, що є виключ­ною неустойкою, відповідальність постачальника електроенергії об­межується, а збитки, які виникають у абонентів у зв'язку з порушен­ням постачальником своїх основних договірних обов'язків, не від­шкодовуються. Аналогічні правила про виключну неустойку закріп­лені й у підзаконних нормативно-правових актах.

Згідно з чч. 5, 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 р. (із змінами і доповненнями): а) споживачі (крім населення) у випадку споживання електричної енергії понад договір­ну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної ве­личини; б) у разі перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення) сплачують енергопостачальникам п'я­тикратну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, зафіксованою протягом розрахункового періоду, та договірною вели­чиною потужності.

Споживачі будь-яких видів ресурсів відповідають за несвоєчасну оплату поставленого товару в формі пені, розмір якої визначається за згодою сторін чи встановлюється у підзаконних нормативно-право­вих актах. Поряд зі стягненням пені постачальник вправі в однобіч­ному порядку припинити живлення споживача ресурсами до пога­шення заборгованості. Крім зазначеної підстави, припинення подачі енергетичних чи інших ресурсів абоненту, винятково після поперед­нього його повідомлення постачальником, допускається в наступних випадках: а) відсутності персоналу для обслуговування енергоуста­новок споживача; б) зниження показників якості енергетичних та ін­ших ресурсів з вини споживача до величин, які порушують нормаль­не функціонування енергоустановок постачальника та інших спожи­вачів; в) недопущення до засобів обліку та енергоустановок спожива­ча уповноважених посадових осіб державних органів та (або) поста­чальника; г) у разі незадовільного стану енергоустановок споживача, та у інших випадках, передбачених підзаконними нормативно-право­вими актами.