- •Передмова
- •Договір купівлі-продажу План
- •2. Істотні умови договору купівлі-продажу.
- •4. Перехід права власності на товар і ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
- •5. Зміст договору купівлі-продажу та правові наслідки його порушення.
- •Роздрібна купівля-продаж План
- •2. Особливий порядок укладення та форма договору роздрібної купівлі-продажу.
- •3.Права та обов'язки сторін за договором роздрібної купівлі-продажу.
- •4. Права покупця у разі придбання ним товару неналежної якості.
- •Договори поставки, контрактації, постачання енергетичними ресурсами, міни План
- •3. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
- •4. Договір міни
- •Договір довічного утримання (догляду).
- •2. Договір ренти
- •3. Договір довічного утримання (догляду)
- •Договір найму (оренди) План
- •2. Договір прокату
- •3. Договір найму (оренди) земельної ділянки
- •4. Договір найму (оренди) транспортного засобу
- •Договір лізингу План
- •2. Сторони, предмет, форма та строк договору лізингу
- •3. Зміст договору лізингу та наслідки його порушення
- •Договір позички План
- •Поняття договору позички та його відмежування від суміжних договорів.
- •Зміст договору позички та його припинення.
- •1. Поняття договору позички та його відмежування від суміжних договорів.
- •2. Зміст договору позички ат його припинення.
- •Договір підряду. Договір побутового підряду План
- •2. Правова характеристика та умови договору підряду.
- •3. Права та обов’язки сторін. Правові наслідки неналежного виконання умов договору підряду.
- •4. Договір побутового підряду.
- •Лекція 9 спеціальні види договорів підряду План
- •2. Договір підряду на проектні та пошукові роботи.
- •3. Договір підряду на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.
- •Договір про надання послуг План
- •2. Види перевезень та їх правове регулювання.
- •3. Договір перевезення вантажу.
- •4. Договір перевезення пасажира та багажу.
- •5. Договір транспортного експедирування
- •Договір зберігання План
- •2.Зберігання на товарному складі.
- •3. Спеціальні види зберігання.
- •Договір доручення План
- •2. Права та обов’язки сторін за договором доручення.
- •3. Припинення договору доручення.
- •Договір комісії План
- •2. Зміст договору комісії та умови його виконання.
- •3. Припинення договору комісії.
- •Договір управління майном План
- •2. Права та обов'язки сторін за договором.
- •3. Припинення договору.
- •Договір позики План
- •Поняття та загальна характеристика договору позики.
- •Відповідальність сторін за договором.
- •1. Поняття та загальна характеристика договору позики.
- •2. Відповідальність сторін за договором.
- •Кредитний договір План
- •2. Елементи та умови кредитного договору.
- •3. Права та обов'язки сторін за кредитним договором.
- •Договір банківського вкладу (депозиту) План
- •2. Загальна характеристика договору.
- •Договір банківського рахунка План
- •2. Елементи та умови договору банківського рахунка.
- •3. Зміст договору банківського рахунка та порядок його розірвання.
- •Договір факторингу План
- •2. Сторони, предмет, ціна та форма договору факторингу.
- •3. Права та обов'язки сторін за договором факторингу.
- •Розрахункові зобов'язання План
- •2. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень.
- •3. Розрахунки за акредитивом.
- •4. Розрахунки за інкасовими дорученнями.
- •5. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків.
- •Види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності План
- •2. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної гласності.
- •3. Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності.
- •4. Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.
- •5. Інші договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
- •Договір комерційної концесії План
- •2. Права та обов’язки сторін за договором комерційної концесії.
- •7. Зміна та припинення договору комерційної концесії.
- •Зобов’язання за спільною діяльністю. Договір простого товариства. План
- •2. Поняття та елементи договору простого товариства.
- •3. Зміст договору простого товариства.
- •Припинення договору простого товариства.
- •Недоговірні зобов'язання (зобов’язання з односторонніх дій) План
- •2. Публічна обіцянка винагороди за результатами конкурсу.
- •3. Вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення (ведення чужих справ без доручення).
- •4. Рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи.
- •5. Зобов'язання зі створення загрози життю, здоров'ю і майну фізичної особи або майну юридичної особи.
- •Загальні положення про відшкодування шкоди План
- •2. Підстави та умови виникнення зобов’язання з відшкодування шкоди.
- •3. Відшкодування шкоди, завданої особою у разі здійснення нею права на самозахист.
- •Відповідальність за шкоду, заподіяну працівником, органами державної влади, правоохоронними та судовими органами План
- •2. Відшкодування шкоди, завданої актами законодавчої та виконавчої влади.
- •3. Відшкодування шкоди, завданої актами правоохоронних органів та органів судової влади.
- •Відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю фізичної особи План
- •2. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю фізичної особи внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я.
- •3. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок смерті потерпілого.
- •4. Порядок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва, чи іншого ушкодження здоров'я або смерті.
- •Відповідальність за шкоду, заподіяну малолітніми, неповнолітніми, недієздатними, обмежено дієздатними та адієздатними особами План
- •2. Відшкодування шкоди, заподіяної неповнолітньою особою.
- •Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки План
- •2. Суб’єкти відшкодування за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
- •3. Особливості відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
- •Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) План
- •Загальні положення.
- •Умови відповідальності.
- •1. Загальні положення.
- •2. Умови відповідальності.
- •Відшкодування моральної шкоди План
- •Право на відшкодування моральної шкоди.
- •Умови і порядок відшкодування моральної шкоди.
- •1. Право на відшкодування моральної шкоди.
- •2. Умови і порядок відшкодування моральної шкоди.
- •Спадкове право План
- •Загальні положення про спадкування.
- •Відкриття спадщини.
- •1. Загальні положення про спадкування.
- •2. Відкриття спадщини.
- •Спадкування за заповітом План
- •2. Зміст заповіту.
- •3. Форма заповіту.
- •4. Особливості заповідальних розпоряджень заповідача.
- •5. Право на обов'язкову частку у спадщині.
- •6. Позбавлення спадщини та недійсність заповіту.
- •Спадкування за законом. Здійснення спадкових прав. План
- •2. Розподіл спадщини між спадкоємцями.
- •3. Прийняття спадщина спадкування.
- •4. Відмова від спадщини.
- •5. Спадковий договір
- •І. Джерела права
- •II. Постанови Пленуму Верховного Суду України
- •III. Збірники типових договорів та типові форми юридичних документів у цивільному праві
- •IV. Практика застосування цивільного законодавства України
- •V. Наукова та навчальна література
- •VI. Юридичні словники, довідники
- •Договір дарування.......................................................................................................................................................23
- •Договір ренти...............................................................................................................................................................25
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Закарпатський державний університет
Юридичний факультет
Кафедра цивільного права і цивільного процесу
ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО
(особлива частина)
Конспект лекцій
для студентів напряму „Право”
Ужгород – 2005
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Закарпатський державний університет
Юридичний факультет
Кафедра цивільного права і цивільного процесу
ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО
(особлива частина)
Конспект лекцій
Частина 1
для студентів напряму „Право”
Укладач ГРІН О.О.
Ужгород – 2005
ББК 67.304
УДК 347.1
Г - 85
Грін О.О.
Цивільне право (особлива частина): Конспект лекцій для студентів напряму „Право”. – Ужгород: Видавництво Закарпатського державного університету, 2005. – 190 с.
Конспект лекцій з “Цивільного права (особлива частина)” підготовлений на підставі та у відповідності з вимогами навчальної програми для студентів юридичних факультетів з по спеціальності “Правознавство”. У ньому орієнтовно конспективно викладено основні теми навчальної дисципліни “Цивільний право (особлива частина)”. Підготовлений конспект лекцій базується на вимогах нового Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року з урахуванням сучасних досягнень та тенденцій розвитку цивілістичної науки..
Курс лекцій розрахований на студентів, аспірантів та викладачів юридичних факультетів, а також всіх хто цікавляться проблемами цивільного права.
Рецензент:
Друкується за рішенням кафедри цивільного права і цивільного процесу від 26 червня 2005 р. протокол № 12.
© Грін О.О., 2005
Передмова
Проголошений Україною курс на верховенство права і закону, гарантій прав і свобод людини зобов’язує неухильно підвищувати рівень знань в юридичній професії, вживати заходи для поліпшення якості і розширення юридичних програм у навчальному процесі закладів освіти.
Курс лекцій підготовлений для студентів ІІІ курсів всіх форм навчання на основі нового Цивільного кодексу України з урахуванням не тільки результатів нової кодифікації цивільного законодавства України, а й сучасного розвитку всієї законодавчої сфери.
Курс лекцій створено відповідно до нової навчальної програми всебічно і повно висвітлює предмет й інструментарій для пізнання дисципліни „Цивільне право України (особлива частина)”. Автор прагнув, щоб студенти не тільки успішно опанували основні питання курсу, а також отримали поради щодо пошуку літературних джерел для подальшої самостійної роботи в рамках переходу до вимог Болонського процесу.
Структура подання матеріалу повною мірою відповідає програмі й робочому плану викладання цієї дисципліни кафедрою цивільного права та цивільного процесу юридичного факультету Закарпатського державного університету.
Сподіваємося, що курс лекцій стане надійним порадником студентів, зорієнтує їх на творче самостійне вивчення матеріалу курсу, підсумком якого повинно стати повне і ґрунтовне оволодіння загальнотеоретичними і практичними знаннями, передбаченими навчальною програмою „Цивільне право України” (Особлива частина).
Лекція 1
Договір купівлі-продажу План
Загальні положення про купівлю-продаж.
Істотні умови договору купівлі-продажу.
Сторони та форма договору купівлі-продажу.
Перехід права власності на товар і ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Зміст договору купівлі-продажу та правові наслідки його порушення.
1. Загальні положення про купівлю-продаж.
За умов ринкової економіки договір купівлі-продажу стає одним із найпоширеніших типів договорів, що використовується у товарному обороті і як родове поняття охоплює всі види зобов'язань щодо відчуження майна у власність на визначено-еквівалентній основі. Такі раніш самостійні договірні типи, як поставка, контрактація сільськогосподарської продукції, постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, міна почали розумітися як види договору купівлі-продажу.
Однак перелік видів договору купівлі-продажу не можна визнати вичерпним. Новий ЦК не виділяє як самостійний вид цього договору купівлю-продаж нерухомості, а лише встановлює для укладення таких договорів спеціальну форму (ст. 657), роблячи посилання на те, що особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом (ч. 5 ст. 656). Незважаючи на це, вважаємо, що нотаріальне посвідчення та державна реєстрація правочинів з нерухомістю, реєстрація прав на нерухомість (ч. 2 ст. 182 ЦК) пов'язані саме з особливостями предмета цих договорів, адже таким поняттям, як нерухомість, охоплюються і земельні ділянки, і житлові будинки, і квартири, і дачі, і садові будинки, і гаражі, і підприємства як єдині майнові комплекси, й інше нерухоме майно. Саме предмет договору стає тією специфічною ознакою, що впливає на необхідність спеціального правового регулювання купівлі-продажу окремих її видів. З огляду на це вважається непослідовною позиція законодавця, коли він встановлює спеціальне регулювання для окремих об'єктів нерухомості при їх передачі, наприклад, у найм (оренду) (§ 3, § 4 гл. 58 ЦК; гл. 59 ЦК) і не робить цього для їх купівлі-продажу. Між тим аналіз правил посвідчення правочинів про відчуження нерухомості, які містять Закон України «Про нотаріат», Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (від 3 березня 2004 р.) (далі - Інструкція), зайвий раз свідчить про те, що існують певні відмінності стосовно укладення договорів купівлі-продажу нерухомості (форма, державна реєстрація, індивідуалізація об'єктів нерухомості, визначення ціни, особливий порядок передачі покупцеві тощо).
Правове регулювання договору купівлі-продажу здійснюється, перш за все, гл. 54 ЦК (статті 655-716), яка належить до тих глав ЦК, що містять параграф, присвячений загальним положенням про договір купівлі-продажу (§ 1), які рівною мірою поширюються на всі види даного договору, і поряд з тим - параграфи, присвячені окремим його видам: роздрібній купівлі-продажу (§ 2), включаючи такі її форми, як продаж товару за зразками, з використанням автоматів тощо; поставці (§ 3); контрактації сільськогосподарської продукції (§ 4); постачанню енергетичними на іншими ресурсами через приєднану мережу (§ 5) та міні (§ 6). При цьому загальні положення діють тільки тоді, коли спеціальні, що розміщені у відповідному параграфі даної глави, не містять іншого регулювання. Зокрема, ч. 2 ст. 712 ЦК вказує, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом (наприклад, Законом України «Про поставку продукції для державних потреб» від 22 грудня 1995 р.).
У ряді випадків ЦК допускає можливість субсидіарного застосування до окремих видів договору купівлі-продажу правил, які регулюють окремі види договору купівлі-продажу. Так, до договору контрактації застосовуються не тільки загальні положення про купівлю-продаж, але й положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 713 ЦК). Таке саме правило встановлене і до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу (ч. 2 ст. 714 ЦК), а також до договору міни (ст. 716 ЦК). Але це не свідчить, як слушно зазначав В. В. Вітрянський, про появу поряд з видами договору купівлі продажу ще й його підвидів, бо це лише прийом законодавчої техніки.
Поряд з ЦК значну роль у регулюванні відносин купівлі-продажу відіграють спеціальні закони й інші нормативно-правові акти. Деякі з них поширюються на всі види договору купівлі-продажу, зокрема Закон України «Про захист прав споживачів», інші ж — лише на окремі їх види.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655ЦК).
Виходячи з цього визначення, договір купівлі-продажу має наступні родові ознаки: по-перше, він спрямований на передачу майна у власність; по-друге, передача майна здійснюється на визначено-еквівалентній основі; по-третє, це сплатний договір, в якому зустрічне надання відбувається, як правило, в грошовій формі, за винятком договору міни, де застосовується товарна форма. Між тим і в договорі міни може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (ч. З ст. 715 ЦК).
Договір купівлі-продажу може бути як реальним, так і консенсуальним, сплатним, двосторонньовзаємним (сіналагматичним).
Договір купівлі-продажу вважається консенсуальним тоді, коли сторони досягли узгодження між собою стосовно певних умов, і продавець зобов'язується передати покупцеві товар у строк, встановлений договором, а якщо зміст договору не дає можливості визначити цей строк — відповідно до положень ст. 530 ЦК (ст. 663 ЦК).
Реальним договір вважають тоді, коли передача майна (товару) продавцем покупцеві слугує передумовою укладення цього договору. Оплатним договір купівлі-продажу вважають тому, що майновому наданню продавця відповідає зустрічне грошове задоволення за отриманий товар з боку покупця.
Двосторонньовзаємним договір вважається тому, що і у покупця, і у продавця є права та обов'язки, причому праву однієї сторони кореспондує обов'язок іншої і, навпаки. Головною родовою ознакою договору купівлі-продажу є перехід відчужуваного майна (товару) у власність покупця.
Предметом договору купівлі-продажу може бути:
- товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому за умови, що продавець стане власником цього товару на момент його передачі покупцеві;
- майнові права. У цьому випадку до договору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру даних прав;
- право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До такого договору застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (чч. 1, 2, 3 ст. 656ЦК).
Аналіз новел щодо включення в предмет договору майнових прав і прав вимоги, а також наукової літератури з цього питання дає можливість дійти висновку, що це навряд чи зніме проблему, яка завжди була і залишається дискусійною в науковій літературі. На сьогодні існує декілька точок зору стосовно цієї проблеми, які умовно можна поділити на негативні й позитивні. Одні правники допускають можливість застосування до продажу майнових прав положень інституту купівлі-продажу, хоча й вказують на різну спрямованість цих відносин, інші ж взагалі, виходячи з того, що майнові права не можуть бути об'єктом права власності, вказують на сумнівність такого підходу вважаючи його юридично некоректним. На наш погляд, слушні, як це не парадоксально, обидві точки зору. Безумовно, майнові права не можуть бути об'єктом права власності, бо правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Між тим майнові права розподіляються між правом власності і зобов'язальним правом, що зумовлюється функціями, які виконує цивільне право: статичною (розподільчою) і динамічною. Тому особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право, включаючи й «право на право», іншій особі, крім випадків, встановлених законом (ч. 4 ст. 12 ЦК). Інша справа, що, як вірно зазначав Г. Ф. Шершеневич, купівля-продаж майнових прав втрачає свої відмінні риси, злившись з відступленням прав за зобов'язанням, а з точки зору точного поняття, пов'язаного з відомими наслідками, стає невизначеним поняттям, що дає мало переваг. Тому було б правильнішим вказати, що правила § 1 глави 54 ЦК застосовуються до правочинів відступлення майнових прав на відплатній основі, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.
Звертає на себе увагу те, що законодавець використовує для визначення предмета договору терміни «майно» та «товар» як тотожні поняття, підкреслюючи, таким чином, що предметом договору може бути і будь-яка окрема річ, і сукупність речей, і майнові права (ст.190 ЦК), за певними винятками, котрі стосуються майна, вилученого з цивільного обороту, майна, перебування якого у цивільному обороті обмежене, а також майна, що може належати лише певним учасникам обороту (ст. 178 ЦК). Види товарів, вилучених з обороту, товарів, які можуть належати лише певним учасникам обороту, або обмежено оборотоздатних товарів, встановлюються законом.
Повертаючись до питання про виокремлення такого виду договору як купівля-продаж нерухомості, слід зазначити, що це пов'язано, перш за все, з такими властивостями нерухомого майна як його неподільність (ч. 2 ст. 183 ЦК), неспоживність (ч. 2 ст. 185 ЦК), складність (ст. 188 ЦК), визначення індивідуальними ознаками, що спричинює його незамінність (ч. 1 ст. 184 ЦК). Ці властивості, з одного боку, формують певні особливості укладення договору купівлі-продажу даного об'єкта цивільного обороту, а, з другого - викликають заперечення закріплення можливості вчинення договорів купівлі-продажу нерухомості на товарних біржах, бо правочини визнаються біржовими, якщо вони вчинені стосовно біржового товару, тобто товарів масового вжитку, якісно однорідних (взаємозамінних), які піддаються стандартизації. Нерухоме ж майно не є замінним.
Нерухоме майно, яке стає предметом договору купівлі-продажу, як і при укладенні договору найму (оренди), повинно бути певним чином індивідуалізоване. Наприклад, при відчуженні житлового будинку, садиби продавець повинен пред'явити витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, а в сільській місцевості – довідку відповідного органу місцевого самоврядування з викладенням характеристики відчужуваного нерухомого майна. Це дає можливість вказати в договорі найменування нерухомості, визначити її місцезнаходження або на відповідній земельній ділянці, або у складі іншого нерухомого майна. Визначення місцезнаходження нерухомості є важливим, бо відповідно до Закону України «Про нотаріат» (ст. 55) та п. 60 Інструкції посвідчення договорів про відчуження нерухомості проводиться за місцезнаходженням вказаного майна.
З витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно (довідки) простежуються відповідні, конструктивні та інші зміни, що відбувалися з цим майном (здійснення, наприклад, перебудови чи прибудови житлового будинку, переобладнання нежилого приміщення у жиле і, навпаки, зведення господарських, побутових будівель та споруд, а також як це зведення відбувалося - за дозволом чи без відповідного дозволу тощо). У певних випадках, коли, наприклад, відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про дозвіл здійснити перебудову, прибудову житлового будинку, коли він збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, нотаріус повинен відмовити в посвідченні відповідного договору.
При придбанні житлового будинку, будівлі або споруди до покупця переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо в договорі розмір земельної ділянки не визначений, до покупця переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину ділянки, необхідної для її обслуговування.
Якщо вказані об'єкти відчуження розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то до покупця переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для її обслуговування (ст. 377 ЦК).
Нерухомістю визнається і підприємство як єдиний майновий комплекс (ч. 1 ст. 191 ЦК). Згідно з ч. 4 ст. 191 ЦК підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу. Причому такий договір слід розглядати як різновид договору купівлі-продажу нерухомості саме за своїм предметом, бо підприємство - це не лише єдиний майновий комплекс, а комплекс, який використовується для здійснення підприємницької діяльності і включає в себе не тільки усі види майна, призначені для його діяльності, і які можуть передаватися у власність - земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, а й виключні права, зокрема право на торговельну марку або інше позначення, зобов'язальні права, а також інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Саме як таке підприємство визнається нерухомістю. Це певним чином відбивається на специфічності відносин з купівлі-продажу даного виду нерухомості.