2. Права та обов'язки сторін за договором.

Права та обов'язки сторін договору управління майном обумов­люються його метою та повноваженнями управителя. Оскільки цей договір є двостороннім, правами і обов'язками наділені обидві його сторони.

Права та обов'язки управителя передбачаються у статтях 1037-1041 ЦК, в яких вони визначені загальним чином, а чітке їх регламен­тування міститься в договорі. Правами та обов'язками управителя є:

а) вчинення юридичних і фактичних дій, пов'язаних з управлінням майном (ч. 2 ст. 103 8 ЦК), що являють собою здійснення стосовно пе­реданого йому майна правомочностей власника у межах, встанов­лених договором та законом. Про таке прямо зазначається в ч. 5 ст. 1033 ЦК стосовно дій довірчого власника по володінню, користу­ванню та розпорядженню майном, переданим йому в довірчу влас­ність. При цьому ЦК висуваються певні умови до здійснення управи­телем своїх прав та обов'язків, які стосуються насамперед вимог по здійсненню управителем своїх повноважень з високим ступенем тур­ботливості,, дбайливого ставлення до майна, переданого в управлін­ня. Управитель при укладанні договорів на виконання управління має зазначати, що він хоча і є стороною договору, але діє як управитель, а не власник (чч. 2,3 ст. 103 8 ЦК). Відчуження цього майна і передання його в заставу відбуваються лише за згодою установника управління, що повинна виражатися додатково, безпосередньо перед здійсненням відповідних дій управителем. Останній здійснює свої права та обо­в'язки за договором особисто, що однак не виключає можливості для управителя доручити іншій особі (замісникові) вчинити певні дії за наявності наступних умов і наслідків цього (ст. 1041 ЦК). По-перше, якщо можливість такої передачі передбачається в договорі або коли в певних ситуаціях, в яких опинився управитель або майно, цього ви­магають інтереси установника управління або вигодонабувача. По-друге, управитель не був взмозі отримати в розумний строк відпо­відні вказівки установника управління і мусив діяти таким чином для забезпечення належного здійснення своїх повноважень за договором. По-третє, замісник управителя буде діяти не від власного імені, а від імені управителя, тобто між ними виникають правовідносини дору­чення. По-четверте, відповідальність за дії замісника управителя пе­ред установником управління несе управитель;

б) право на плату, розмір якої встановлюється договором. Окрім плати, управитель має право на компенсацію витрат, понесених ним при здійсненні своїх повноважень. Форми сплати управителеві зазна­чених коштів встановлюються договором, в якому може передбача­тися право управителя утримувати належні йому суми з доходів від управління майном, а решту коштів перераховувати установнику управління або вигодонабувачеві (ст. 1042 ЦК);

в) право на одержання доходів від управління майном і розпоряд­ження ними відповідно до умов договору, тобто спрямовувати їх час­тково на погашення витрат по утриманню майна, надання йому при необхідності ремонту тощо. Решту коштів управитель передає уста­новнику управління або вигодонабувачеві, якщо інше не передбачено договором. Наприклад, такі кошти можуть, в свою чергу, бути пред­метом договору банківського вкладу чи використані для набуття прав на цінні папери з виплатою відповідного доходу вже в інші строки, встановлені договорами між управителем та банком чи іншою кре­дитною установою, або у строки, що обумовлюються правами з цін­них паперів - акцій, облігацій тощо;

г) на захист, що аналогічно правам осіб, які мають речові права на майно. Управитель може пред'являти віндикаційний, негаторний та інші позови від власного імені;

д) звітування перед установником управління за свої дії для здійс­нення останнім належного контролю за діями управителя, його вит­ратами, доходами тощо. Порядок, строки і форми звітування встанов­люються в договорі;

е) несення ризику випадкової загибелі, пошкодження або знищення майна, якщо це передбачено договором (ст. 323 ЦК);

є) розірвання договору у випадку, якщо установник управління не попередив управителя про те, що майно, передане в управління, € предметом застави, та з інших підстав, встановлених ст.1044 ЦК;

ж) повернення майна установнику управління або іншим особам згідно з договором або законом у стані, що відповідає передбаченому договором.

Управитель відповідає за свої дії перед установником управління, вигодонабувачем, а також перед іншими особами, з якими він всту­пив у договірні відносини, здійснюючи свої повноваження щодо управління майном (ст.1043 ЦК). Перед установником управління управитель несе відповідальність шляхом відшкодування завданих йому збитків при пошкодженні майна, його загибелі у випадках, вста­новлених договором (понесених витрат на приведення майна в на­лежний стан, а також неотриманих доходів). Перед вигодонабувачем управитель відповідає, відшкодовуючи йому упущену вигоду, тобто ті доходи, які він мав отримати від майна, переданого в управління, і не отримав. Перед третіми особами управитель відповідає як звичай­на сторона договору, повністю компенсуючи збитки, сплачуючи не­устойку тощо, якщо це передбачено умовами укладеного між ними договору. При цьому управитель відповідає за рахунок вартості май­на, переданого в управління, а в разі його недостатності - з іншого майна, що належить йому на праві власності. Тобто управитель несе субсидіарну відповідальність перед третіми особами своїм власним майном. Це загальне правило. Спеціальне ж правило міститься у ч. З ст. 1043 ЦК, якою передбачається несення управителем субсидіарної відповідальності перед третіми особами й за його дії з перевищенням повноважень або встановлених обмежень, якщо треті особи, які бе­руть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не могли знати про це.

Права та обов'язки установника управління полягають у: а) ви­платі управителю плати, обумовленої договором; б) попередженні управителя про те, що передане майно є предметом договору застави (ч. 2 ст. 1039 ЦК); в) несенні тягаря утримання майна, внаслідок чого установник управління компенсує управителю витрати, понесені на утримання майна; г) вимозі від управителя плодів та доходів, одержа­них внаслідок управління майном, які за загальним правилом, встановленим у ч. 2 ст. 89 ЦК, належать власнику майна; д) прийнятті від управителя майна або виконанні інших дій, передбачених договором, після його припинення, наприклад, по передачі у власність управите­ля цього майна з відповідним оформленням прав на нього тощо.