ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.І.ВЕРНАДСЬКОГО

«Затверджую»

Проректор з навчально-методичній роботи

______________________О.М. Тимохін

«_____» ___________________2011 р.

Робоча навчальна программа дисципліни «юридична психологія»

для студентів 3 курсу денної форми навчання

напрям підготовки 6.030401 «правознавство»

Освітньо–кваліфікаційного рівня „бакалавр”

юридичний факультет

кафедра кримінального|карного| права і кримінології

Робоча програма дисципліни “Юридична психологія” складена відповідно до навчальної програми, місцем і призначенням цієї дисципліни в структурно-логічній схемі навчального плану, охоплює всі розділи (теми) навчальної програми, із загальною кількістю годин, передбачених робочим навчальним планом.

Предметом вивчення даної дисципліни є питання підвищення психологічної культури юристів, що припускає|передбачає| наявність у працівників юридичних органів розвиненої системи психологічних знань, навиків|навичок| і прийомів, що забезпечують високу культуру спілкування.

Міждисциплінарні зв'язки: Юридична психологія виникла у відповідь на запити практики боротьби із злочинністю на стику правової і психологічної наук. Тому вона носить комплексний, міждисциплінарний характер. Вона пов'язана із загальною психологією і по відношенню до неї знаходиться у ряді аналогічних нею наукових дисциплін (педагогічна, медична, вікова, патопсихологія, психологія праці, інженерна і ін.). Загальна психологія є для юридичної психології теоретичною базою, оскільки використовуються її понятійний і категоріальний апарат, знання про загальні закономірності психічної діяльності людини. Має місце і зворотний зв'язок, оскільки розвиток юридичної психології збагачує загальну психологію новими емпіричними і галузевими знаннями.

Тісні зв'язки юридична психологія підтримує з соціальною психологією. Такі її розділи, як соціально-психологічні проблеми особи, є базовими у вивченні психологічних аспектів діяльності слідчого, складу суду, психології злочинної групи і інші питання. Цей зв'язок дозволяє юридичній психології використовувати дані про функціонування суспільних груп, статус особи в них, вікові, культурні, матеріальні суперечності між групами і серед них, дія групових традицій і установок на правомірну або неправомірну поведінку її членів.

Юридична психологія взаємодіє з педагогікою як науково-практичним комплексом, який розробляє питання навчання і виховання, і особливо – досліджує генезис протиправної поведінки, зокрема неповнолітніх. Проблема важковиховуваних підлітків є одночасно об'єктом дослідження педагогіки, кримінології і юридичної психології.

Тісний інтеграційний зв'язок юридичної психології з наукою кримінального процесу. Доведення істини в кримінальному процесі – є не що інше, як різновид загального процесу пізнання зі всіма властивими йому закономірностями і особливостями психолого-гносеологического характеру. Ряд принципово важливих положень карно-процесуального закону, таких як незалежність суддів з підпорядкуванням їх тільки закону, гласність, безпосередність, усність і безперервність судового розгляду, вироблялися впродовж тривалого періоду під впливом практики кримінального судочинства, яка показала, в якій величезній мірі психічні процеси, самі умови сприйняття судом обставин, що підлягають доведенню, впливають на об'єктивність встановлення істини і ухвалення судових рішень. Аналогічним чином можна прослідити зв'язок юридичної психології і цивільного процесу.

Міждисциплінарні зв'язки також мають місце між юридичною психологією і наукою кримінального права. Це питання, пов'язані з суб'єктом, суб'єктивною стороною злочину: психологічні особливості особи злочинця, його емоційно-вольова, мотиваційна сфера, рівень інтелекту, актуальні психічні стани, які супроводять скоюванню деяких злочинів, впливають на те, якою мірою суб'єкт злочину керує своїми діями і віддає звіт своїм вчинкам.

Подібні зв'язки можна прослідити і з такою наукою як цивільне право. Так, проблема компенсації моральної шкоди в разі спричинення громадянинові «етичних страждань», не може бути всесторонньо досліджена без врахування психологічного чинника. Не менш актуальною в цивільному праві ставиться проблема визнання операцій недійсними унаслідок незвичайного стану психіки громадянина, дефектів його волевиявлення, а також помилок сприйняття, пов'язаних із зниженим рівнем чутливості тих або інших аналізаторів (зрительных, слухових і ін.), з підвищеною навіюваністю, тобто якостей, які сприяють введенню в оману людини при ухваленні ним вирішень правового характеру.

Найтісніший зв'язок юридичної психології встановився з криміналістикою, особливо її розділами, присвяченими слідчій тактиці і методиці розслідування злочинів. Зв'язана юридична психологія і з кримінологією. Найважливіші розділи науки кримінології просто не могли б розвиватися без опори на її розділи, що стосуються психології особи. Особливу увагу кримінологів привертають саме ті особливості особи злочинця, які тісно пов'язані з його злочинним діянням, пояснюють його здійснення» (спрямованість, ціннісні орієнтації, основні потреби, інтереси, відношення до норм моралі, рівень правосвідомості, психічні і психофізіологічні особливості).

Традиційний зв'язок з судовою психіатрією, особливо в прикордонних галузях знань людської психіки, що знаходиться між психічною нормою і психічною патологією, про що свідчить розвиток такого міждисциплінарного виду сумісних досліджень, яке визначилося як комплексна психолого-психиатрической експертиза.

Робоча програма дисципліни протидія корупції і організованій злочинності складається з наступних розділів:

1. Мета і задачі курсу.

2. Структура і зміст курсу:

   0. розподіл навчального часу, який відводиться на дисципліну;

   1. тематика занять;

   2. тематика лекцій з курсу;

   3. форма поточного підсумкового (семестрового) контролю знань студентів по дисципліні.

3. Список літератури, що рекомендується.

4. Критерії оцінювання.