III. Методичні вказівки

Під організаційно-правовими формами соціального забезпе­чення розуміють способи його фінансування і здійснення. Організаційно-правові форми соціального забезпечення розріз­няють за такими ознаками:

1) спосіб акумуляції грошових засобів, за рахунок яких здійснюється соціальне забезпечення;

2) коло суб'єктів, які отримують соціальне забезпечення за рахунок вказаного фінансового джерела;

3) види забезпечення за рахунок певної організаційно-пра­вової форми;

4) система органів, які надають соціальне забезпечення.

Значення організаційно-правових форм соціального забез­печення полягає в тому, що вони дають змогу найбільш раціо­нально розподіляти через систему соціального забезпечення грошові засоби на основі принципу соціальної справедливості.

Розрізняють такі організаційно-правові форми соціального забезпечення:

1) загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

2) асигнування з бюджету;

3) недержавні форми соціального забезпечення.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування —

це система правовідносин щодо акумуляції коштів, а також щодо надання матеріального забезпечення і соціальних послуг за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцями, а у випадках, передбачених законами, і особами, на користь яких здійснюється страхуван-

100

Організаційно-правові форми соціального забезпечення в Україні

ня, при настанні страхового випадку в розмірах і порядку, пе­редбачених законом.

Основним призначенням загальнообов'язкового державно­го соціального страхування є компенсація втраченого заробіт­ку при настанні страхового випадку, або компенсація інших витрат, пов'язаних з цим.

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є застраховані особи, страхувальники і страховики.

Застрахованими є фізичні особи, на користь яких здійсню­ється страхування. Ними є особи, які працюють на умовах тру­дового договору в юридичних та фізичних осіб; особи, які забез­печують себе роботою самостійно; інші особи, передбачені за­конами про окремі види загальнообов'язкового державного соці­ального страхування. Застрахованими вони стають або з мо­менту укладення трудового договору, або з моменту реєстрації у відповідних соціальних страхових фондах. Застраховані осо­би одержують свідоцтво про загальнообов'язкове державне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування і підтвер­джує право застрахованої особи на одержання послуг та мате­ріального забезпечення при настанні страхового випадку. Обо­в'язок щодо виготовлення та видачі свідоцтв покладено на Пен­сійний фонд України.

Страхувальниками є особи, які сплачують внески на загаль­нообов'язкове державне соціальне страхування. Ними є робо­тодавці, а у випадках, передбачених законами про окремі види загальнообов'язкового соціального державного страхування, і самі застраховані. Страхувальники-роботодавці зобов'язані зареєструватись як платники страхових внесків у відповідних соціальних страхових фондах.

Страховиками є соціальні страхові цільові фонди *.

Об'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є страховий випадок. Під страховим випадком розуміють визначену законом подію, з настанням якої у за­страхованої особи виникає право на отримання матеріального

* Детальніше про соціальні страхові фонди див. у темі 2 посібника "Соці­ально-забезпечувальні правовідносини".