51Тема 2

У разі необхідності, за погодженням з місцевими органами виконавчої влади, можуть створюватись інші підрозділи, дільниці, діяльність яких спрямована на соціальний захист непрацездатних громадян.

Територіальний центр утримується за рахунок коштів, що виділяються з місцевих бюджетів на соціальний захист насе­лення, інших надходжень, у тому числі у вигляді прибутку від діяльності структурних підрозділів територіального центру, а також коштів благодійних фондів, пожертвувань окремих гро­мадян, підприємств, установ тощо.

Основні завдання територіального центру такі:

1) виявлення одиноких непрацездатних громадян, які по­требують соціально-побутового і медико-соціального обслугову­вання та допомоги, обстеження разом з представниками за­кладів охорони здоров'я, житлово-комунальних контор, гро­мадських організацій їх матеріально-побутових умов прожи­вання і визначення потреб у необхідності надання різних видів послуг;

2) встановлення зв'язків з підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, з питань соціаль­ного обслуговування та надання допомоги непрацездатним гро­мадянам.

Територіальний центр через свої підрозділи забезпечує якіс­не надання різних видів соціально-побутових, комунальних та медико-соціальних послуг непрацездатним громадянам відпо­відно до висновків лікарів про ступінь втрати здатності до са­мообслуговування, а саме:

— придбання та доставку продовольчих, промислових та господарських товарів за рахунок обслуговуваних громадян, приготування їжі, доставку гарячих обідів, годування;

— виклик лікаря, придбання та доставку медикаментів, відвідування хворих у закладах охорони здоров'я, здійснення лікувально-оздоровчих, профілактичних заходів та соціаль-нопсихологічної реабілітації, госпіталізацію, консультуван­ня у лікарів та інших спеціалістів, створення умов для посиль­ної праці;

52

Соціально-забезпечувапьні правовідносини

— допомогу в прибиранні приміщення, пранні білизни;

— оформлення документів на отримання житлових суб­сидій, оплату платежів і т. ін.

Правовий статус МСЕК закріплено Положенням про ме-дико-соціальну експертизу (затв. Постановою Кабінету Мініс­трів України від 22 лютого 1992 р. № 83).

Медико-соціальні експертні комісії утворюються, реоргані­зуються і ліквідуються Міністерством охорони здоров'я Украї­ни, Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями. Медико-соціальні експертні комісії фор­мують з урахуванням чисельності обслуговуваного населення, кількості оглянутих зазначеними комісіями хворих протягом року, в тому числі інвалідів.

Залежно від рівня, структури захворюваності та інвалід­ності утворюються такі медико-соціальні експертні комісії: загального профілю; спеціалізованого профілю — для огляду хворих на туберкульоз, осіб з психічними розладами, захворю­ваннями органів зору, органів кровообігу тощо.

Міські, районні комісії утворюються, як правило, з розра­хунку одна комісія на 100 тис. осіб віком 16 років і старше, міжрайонні — у районах, містах з меншою кількістю населен­ня. Обласна, центральна міська комісія утворюється з розра­хунку на п'ять міських, міжрайонних, районних комісій. У м. Севастополі утворюється одна центральна міська комісія. Міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії утворюються у складі трьох лікарів-експертів (терапев­та, хірурга, невропатолога), фахівця з медико-соціальної реабі­літації (лікаря-реабілітолога), психолога, представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також представника військово-медичної служби СБУ — у разі розгляду медичних справ пен­сіонерів з числа військовослужбовців СБУ. До складу комісій спеціалізованого профілю входять два лікарі, спеціальність яких відповідає профілю комісії, і терапевт чи невропатолог, а у разі розгляду медичних справ пенсіонерів з числа військово­службовців СБУ — лікар військово-медичної служби СБУ відповідного профілю.