Тема 3. Основи теорії поведінки споживача в ринкових умовах і заняття

1. Корисність товару як економічна категорія.

2. Гранична корисність. Закон спадної граничної корисності.

3. Правило максимізації корисності. Рівновага споживача.

Основні поняття

Корисність – здатність товару або послуги задовольняти потребу споживача.

Гранична корисність – додаткова корисність, яку отримує споживач від споживання додаткової одиниці товари або послуги.

Закон спадної граничної корисності – гранична корисність зменшується по мірі споживання кожної додаткової одиниці товару або послуги.

Правило максимізації корисності – для отримання максимальної корисності споживач повинен так розподілити свій грошовий дохід, щоб остання грошова одиниця, використана на придбання кожного товару або послуги, приносить однакову граничну корисність.

Іі заняття

1. Крива байдужості. Гранична норма заміщення.

2. Бюджетна лінія. Суміщення бюджетної лінії з картою кривих байдужості.

3. Економічний механізм максимізації корисності при зростанні доходу споживача та зниженні (зростанні) цін.

4. Надлишок споживача.

Основні поняття

Крива байдужості – це лінія, усі точки якої характеризують такий набір з двох товарів, який споживачу приносить один і той же рівень корисності.

Карта кривих байдужості – це множина всіх можливих рівнів корисності для певного споживача.

Гранична норма заміщення (MRS) – це кількість блага Y від якої споживач готовий відмовитися в обмін на додаткову одиницю блага Х при незмінному загальному рівні корисності.

Бюджетна лінія – це лінія, яка відображає можливі комбінації товарів, які можуть бути придбані при даному бюджетному обмеженні.

Бюджетне обмеження – величина доходу споживача, яка обмежує його покупки товарів і послуг при даних цінах.

Рівновага споживача – такий стан, за якого споживач максимізує корисність (тобто вибрав такий набір товарів за даного рівня його доходу і цін, що найкраще задовольняються потреби споживача); точка дотику бюджетної лінії з кривою байдужості, де нахил кривої бюджетної лінії дорівнює нахилу кривої байдужості.

Тема 4. Теорія фірми і заняття

1. Організаційні форми підприємницької діяльності. Поняття фірми.

2. Фактори виробництва. Виробнича функція. Ізокванта.

а) виробнича функція, виробнича сітка;

б) ізокванта, ії графічне зображення. Карта ізоквант.

3. Сукупний, середній і граничний продукт: суть і розрахунок.

4. Закон спадної віддачі факторів виробництва.

5. Гранична норма технологічного заміщення.

Основні поняття

Фірма – економічний агент, що є споживачем факторів виробництва на ринках факторів, виробником продукції та її продавцем на ринках товарів і послуг; головна мета діяльності фірми – максимізації прибутку.

Виробнича функція – це відношення між будь-яким набором факторів виробництва та максимально можливим обсягом продукції, виробленим за допомогою цього набору факторів: Q = F (L, K).

Короткостроковий період – це такий відрізок часу, протягом якого фірма може змінити обсяги виробництва продукції завдяки переміні у змінних факторах виробництва (сировина і праця), але не можуть змінити фіксовані фактори (основний капітал).

Довгостроковий період – це період часу достатній для зміни кількості використання всіх факторів виробництва (в тому числі й основний капітал), які потрібні для випуску продукції.

Виробнича сітка – це таблиця, що описує виробничу функцію для певного максимального обсягу продукції, який може бути здійснений при кожній комбінації факторів виробництва.

Ізокванта – це крива, що показує всі можливі комбінації ресурсів (L, K), які дозволяють отримати певний фіксований обсяг виробництва (Q).

Карта ізоквант – це сукупність ізоквант однієї виробничої функції, кожна з яких відповідає певному обсягу випуску продукції.

Сукупний продукт – це загальна кількість виробленого продукту у натуральному обчисленні.

Середній продукт – це сукупний продукт, що поділений на величину одного із факторів виробництва.

Граничний продукт – це додатковий обсяг продукту, який одержується внаслідок збільшення витрат даного фактору на одну додаткову одиницю за незмінної величини інших факторів виробництва.

Закон спадної віддачі факторів виробництва – додатковий обсяг виробництва від послідовного збільшення одного фактора виробництва зменшується, коли інші фактори залишаються без змін.

Гранична норма технологічного заміщення (MRTS) – визначається розміром капіталу, який може замінити кожна одиниця праці, не викликаючи при цьому зміни обсягів виробництва.