Робота 1.1. Вивчення законів збереження енергії та імпульсу за зіткнення куль Теоретична довідка
Рухаючись, тіла часто зіткаються одне з одним. При зіткненні обидва тіла деформуються, при цьому та кінетична енергія, що її мали тіла до зіткнення, частково або повністю переходить у потенціальну енергію пружньої деформації і внутрішню енергію тіл. Розрізняють два граничні види удару – абсолютно пружній і абсолютно непружній.
Розглянемо ці процеси на прикладі пружнього та непружнього зіткнення в одновимірному просторі. Це значно спростить математичні викладки, не змінюючи суті. Спрощення стосується швидкості, яка в одновимірному просторі є скаляр. Звичайно, в загальному випадку швидкість – це вектор.
Рис. 1.1.
Припустимо, два тіла з масами m1 і m2 рухаються назустріч одне одному (рис. 1.1) із швидкостями v1 і v2, відповідно. Після непружнього зіткнення вони утворюють одне тіло масою m1 + m2, яке рухається із швидкістю v. Із закону збереження імпульсу:
m1v1 — m2v2 = (m1 + m2)v. |
(1) |
Звідси знаходимо швидкість тіл після зіткнення:
v = (m1v1 — m2v2)/(m1 + m2). |
(2) |
При непружньому зіткненні має місце лише закон збереження імпульсу. Механічна енергія при цьому не зберігається. Дійсно, повна механічна енергія системи перед зіткненням дорівнює сумі кінетичних енергій кожного з тіл:
EПОЧ . |
(3) |
Механічна енергія після зіткнення визначається як
EКІНЦ |
(4) |
При написанні другої рівності в формулі (4) ми скористалися співвідношенням (2). Відновлення механічної енергії зручно характеризувати за допомогою коефіцієнту К, який визначається як відношення ЕКІНЦ/ЕПОЧ. Приймаючи до уваги (3), (4), отримуємо
. |
(5) |
Формула (5) вказує на те, що коефіцієнт відновлення механічної енергії при непружньому ударі завжди менше одиниці. У випадку, коли одне з тіл, скажімо, перше, до зіткнення було нерухомим (тобто v1 = 0), К визначається лише співвідношенням мас тіл:
|
(6) |
У випадку рівних мас (m1 = m2) та ненульових початкових швидкостей:
|
(6а) |
Рис.
1.2.
Абсолютно пружнім називають удар, при якому механічна енергія системи зберігається. При пружньому зіткненні тіла спочатку деформуються і їх кінетична енергія переходить у потенціальну енергію пружньої деформації. Потім тіла відновлюють свою форму і відштовхуються одне від одного, при цьому енергія пружньої деформації знов переходить у кінетичну. Рух тіл після пружнього зіткнення визначається законами збереження імпульсу та кінетичної енергії. Розглянемо центральне зіткнення двох тіл, що рухаються назустріч одне одному із швидкостями v10 і v20 (Рис. 1.2). Якщо тіла рухаються тільки поступально і не обертаються, то рівняння збереження енергії та імпульсу мають вигляд:
. |
(7) |
. |
(8) |
де v1 і v2 — швидкості тіл після зіткнення і вважається, що після зіткнення тіла рухаються вздовж тієї ж прямої, що і перед зіткненням. Перепишемо рівняння (7), (8) у такому вигляді:
, |
(7а) |
|
. |
(8а) |
Порівнюючи (7а) та (8а), приходимо до висновку, що
|
(9) |
З (8а) та (9) легко визначити швидкості обох тіл після зіткнення:
|
(10) |
У випадку, коли перше тіло до зіткнення перебувало у стані спокою (v10 = 0), формула (10) приймає вигляд:
|
(11) |
Формула (11) вказує на те, що при рівних масах (m1 = m2) тіла після зіткнення обмінюються швидкостями, тобто після зіткнення друге тіло зупиняється, а перше тіло рухається із швидкістю v20, яку мало друге тіло до зіткнення. Чим більша різниця між масами тіл, тим менша швидкість першого і більша швидкість другого тіла після зіткнення.
Поміркуйте
Забивати цвяхи — справа нелегка. Куди зникає та енергія, яку ви витрачаєте на цей процес?
Що відбувається з імпульсом та енергією ракетки при ударі по тенісному м’ячу? Чи може ракетка теж відлетіти (якщо її слабо тримати)? В який бік? Чому?
Література
Сивухин Д. В. Общий курс физики. Т.1. Механика. — М.: Наука, 1979, п.п. 22, 24-26, 28.
Стрелков С. П. Механика. — М.: Наука, 1975, гл. III, п.п. 24, 25; гл. IV, п.п. 28-37.
Мета: на прикладі зіткнення куль перевірити закони збереження; розрахувати коефіцієнт розсіювання енергії та співвідношення мас куль.
Устаткування:
Рис. 1.3.
Теоретичні основи експерименту
Експериментальну установку зображено на рис. 1.3. Дві кулі, 1 і 2, підвішено до стояка на струмопровідних нитках довжини l. У нижній частині стояка розміщено дві шкали 3 та 4, за допомогою яких вимірюють відхилення куль від положення рівноваги.
На початку експерименту куля 1 знаходиться у рівновазі, а кулю 2 відхиляють на кут від вертикальної осі і фіксують за допомогою електромагніта 5. Після вимикання електромагніта куля 2 починає рухатись (початкова швидкість кулі дорівнює нулю). Швидкість руху кулі 2 перед зіткненням визначають за початковим кутом відхилення , виходячи з закону збереження механічної енергії .
|
(12) |
де h — висота, на яку кулю було піднято, g — прискорення вільного падіння, v20 — швидкість кулі 2 в точці рівноваги. Із геометричних міркувань:
. |
(13) |
Таким чином, якщо максимальний кут відхилення кулі дорівнює , то її швидкість в точці рівноваги визначається за формулою
. |
(14) |
Аналогічно, вимірявши кут відхилення кулі 1, можемо знайти її швидкість v20 одразу після зіткнення.
У теоретичній довідці ми розглянули два граничні випадки абсолютно пружнього та абсолютно непружнього зіткнення. В реальних експериментах під час зіткнення енергія частково розсіюється. В даній роботі вимірюється коефіцієнт розсіяння енергії , який визначається як відношення втрати енергії під час зіткнення до початкової енергії:
= (EПОЧ — EКІНЦ)/EПОЧ . |
(15) |
Розглянемо випадок, коли перша куля до зіткнення перебуває у спокою (v20 = 0). Тоді закони збереження енергії та імпульсу (7), (8) з урахуванням (15) будуть мати вигляд
; |
(16) |
|
(17) |
(в формулі (17) підставлено модулі швидкостей!).
Експериментальна установка дозволяє виміряти швидкості v20 та v1. Отже, виключаючи із рівнянь (16), (17) v2 можна знайти коефіцієнт . Приоднакових кулях:
|
(18) |
З іншого боку, за відомого коефіцієнта з рівнянь (16), (17) можна знайти відношення мас куль, що зіткаються. Дійсно, розв’язуючи ці рівняння відносно v2, m1/m2 отримуємо:
. |
(19) |