- •1. Предмет, метод і завдання дисципліни
- •1.1. Продуктивні сили як невід’ємна складова розвитку економіки
- •1.2. Предмет, мета, структура і задачі науки
- •1.3. Завдання курсу на сучасному етапі соціально-економічного розвитку країни
- •2. Теорії та концепції розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •2.1. Теоретичні підходи до розміщення продуктивних сил. Основоположники теорії розміщення виробництва
- •2.2. Економічні передумови розміщення продуктивних сил України
- •2.3. Етапи економічного обґрунтування розміщення продуктивних сил і галузей економіки
- •3. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів
- •3.1. Особливості та закономірності розміщення продуктивних сил
- •3.2. Основні принципи і фактори розміщення продуктивних сил
- •3.3. Аналіз і формування економічного розвитку регіонів
- •Особливості та закономірності розміщення продуктивних сил.
- •4. Економічне районування і територіальна організація продуктивних сил
- •4.1. Сутність, функції, критерії та принципи економічного районування
- •4.2. Типи економічних районів
- •4.3. Територіальна організація продуктивних сил України
- •Територіальна організація продуктивних сил України.
- •5. Наукові методи аналізу розміщення продуктивних сил і рівнів економічного розвитку регіонів
- •5.1. Методи аналізу територіальної організації економічної системи
- •5.2. Методи економічного обґрунтування галузевого розміщення виробництв
- •6. Природно-ресурсний потенціал і його економічна оцінка
- •6.1. Сутність природно-ресурсного потенціалу, його структура та економічна оцінка
- •6.2. Характеристика природно-ресурсного потенціалу
- •6.3. Охорона природних ресурсів
- •Охорона природних ресурсів.
- •7. Населення і трудові ресурси
- •7.1. Чисельність населення та джерела його формування
- •7.2. Урбанізація та її наслідки
- •7.3. Трудові ресурси і зайнятість населення
- •Урбанізація та її наслідки.
- •8. Виробничий та науково-технічний потенціал
- •8.1. Виробничий потенціал
- •8.2. Науково-технічний потенціал
- •9. Господарський комплекс України, особливості структури, трансформація в ринкових умовах
- •9.1. Сутність та структура народного господарства
- •9.2. Місце України за рівнем економічного розвитку
- •9.3. Поділ народного господарство за формами власності
- •Місце України за рівнем економічного розвитку.
- •10. Міжгалузеві комплекси та їх роль у розвитку економіки України
- •10.1. Особливості формування й аналізу міжгалузевих комплексів
- •10.2. Структурна переорієнтація економіки України
- •11. Сутність регіональної економіки та її територіальні особливості
- •11.1. Сутність регіональної економіки
- •11.2. Регіональні системи ринкових відносин
- •11.3. Особливості регіонального ринку
- •12. Економіка регіонів України й особливості регіонального розвитку
- •12.1. Особливості регіонального розвитку територій України
- •12.2. Діагностика регіонального розвитку
- •12.3. Принципи системно-діагностичного аналізу регіонального розвитку
- •13. Регіональна економічна політика України та управління регіональним розвитком
- •13.1. Поняття, цілі, основні принципи та завдання державної регіональної економічної політики
- •13.2. Етапи та механізми реалізації державної регіональної економічної політики
- •13.3. Принципи і чинники управління регіональним розвитком
- •14. Зовнішньоекономічні зв’язки та їх роль у розвитку продуктивних сил України і регіонів
- •14.1. Об’єктивні передумови розширення зовнішньоекономічних зв’язків
- •14.2. Основні форми і географія зовнішньоекономічних зв’язків
- •14.3. Сучасний стан і проблеми та перспективи зовнішньоекономічної діяльності України
13. Регіональна економічна політика України та управління регіональним розвитком
13.1. Поняття, цілі, основні принципи та завдання державної регіональної економічної політики
Регіональна економічна політика за організаційною сутністю являє собою сукупність організаційно-правових та економічних заходів, які за допомогою відповідних адміністративних важелів та фінансово-економічних інструментів забезпечують стимулювання ефективного, пропорційного та збалансованого розвитку економіки регіонів, раціональне та економне використання їх ресурсного потенціалу з метою підвищення життєвого рівня та якості населення з максимальним збереженням природного середовища функціонування продуктивних сил.
Державна регіональна політика при цьому являє собою систему заходів, що здійснюється органами державної влади з метою забезпечення управління політичним, економічним та соціальним розвитком регіонів і територіально-адміністративних одиниць. Вона передбачає: створення ефективно діючої системи влади та управління в центрі і в регіонах, їх фінансово-економічне та нормативно-правове забезпечення на основі оптимального поєднання загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів.
Державна регіональна політика спрямовується на надання істотного динамізму регіональному соціально-економічному розвитку шляхом більш повного та ефективного залучення в господарський оборот ресурсного потенціалу регіонів, використання переваг територіального поділу і кооперації праці на основі розширення повноважень і підвищення відповідальності регіональних та місцевих органів влади і управління за вирішення поточних і перспективних проблем територій.
Об’єктами державної регіональної політики є адміністративно-територіальні одиниці чи їх сукупності, що визначаються чинним адміністративно-територіальним устроєм України.
Суб’єктами державної регіональної політики виступають центральні, регіональні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які в межах своєї компетенції вирішують питання регіонального соціально-економічного розвитку.
Основною метою регіональної економічної політики є створення необхідних організаційно-правових та економічних умов, що надають відносно рівні можливості кожному регіону для ефективного економічного розвитку, раціонального використання природних, трудових, фінансових ресурсів і задоволення потреб населення.
Регіональна політика є органічною складовою загальнодержавної політики. Вихідними положеннями для її формування є ступінь економічної міцності регіонів, рівень життя населення у них, політичне, екологічне, релігійне становище. Така політика, з одного боку, спрямовується на забезпечення всебічного розвитку регіонів, а з другого — на збереження територіальної цілісності держави. Здійснення першого напряму відбувається завдяки чіткому розмежуванню повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. За умови вдалого, науково обґрунтованого розподілу повноважень підвищується правова відповідальність усіх сторін за вирішення завдань життєзабезпечення населення регіонів і комплексного розвитку територій. При здійсненні другого напряму регіональної політики визначальним є принцип дотримання пріоритетів загальнодержавного значення, органічної єдності комплексного розвитку регіонів і країни в цілому. Цей напрям коригується виключно центральними органами виконавчої влади згідно з наданими їм Конституцією країни та відповідними законодавчими актами повноваженнями.
Таким чином, всебічно обґрунтована державна регіональна політика повинна базуватися на врахуванні та оптимальному поєднанні загальнодержавних, регіональних і місцевих інтересів. Тому провадити її повинні згідно з визначеними повноваженнями управлінські структури центральних, регіональних і місцевих органів виконавчої влади, правильно застосовуючи чинне законодавчо затверджене нормативно-правове і фінансово-економічне забезпечення проведення такої політики.
При цьому пріоритетними цілями державної регіональної політики є наступні:
збільшення національного багатства країни шляхом ефективного використання природно-ресурсного та науково-технічного потенціалу кожного регіону і тісного співробітництва між ними;
поступове вирівнювання та зближення рівнів економічного і соціального розвитку регіонів України;
сприяння гармонійному та збалансованому розвитку регіонів, надання фінансово-економічної підтримки депресивним та проблемним регіонам;
запровадження єдиних мінімальних соціальних стандартів та дієвих механізмів соціального захисту населення незалежно від економічних можливостей регіонів.
Для реалізації головної мети та пріоритетних цілей державної регіональної політики належить вирішити такі завдання:
створення належної фінансової, матеріальної і правової основи регіонального управління та місцевого самоврядування, удосконалення фінансово-бюджетних відносин між центром і регіонами, вироблення критеріїв та механізмів надання державної підтримки регіонам;
структурна перебудова економіки регіонів, створення нових високоефективних виробничих потужностей, налагодження системи коопераційних міжрегіональних зв’язків;
досягнення продуктивної зайнятості населення, стабілізації та покращання демографічної ситуації, збільшення тривалості життя та природного приросту населення в регіонах;
перерозподіл повноважень між різними рівнями влади на основі децентралізації управління соціально-економічними процесами шляхом здійснення повномасштабної державно-правової реформи;
забезпечення взаємного представництва центральних і регіональних органів влади.
Сучасна державна регіональна економічна політика ґрунтується на таких основних принципах:
забезпечення єдності завдань соціально-економічного розвитку країни та окремих регіонів;
правове забезпечення економічної самостійності регіонів на основі розмежування повноважень між центральними та місцевими органами влади та органами місцевого самоврядування, підвищення їх відповідальності щодо вирішення завдань життєзабезпечення і комплексного розвитку територій;
дотримання вимог екологічної безпеки при реформуванні господарських комплексів і розміщенні нових підприємств;
досягнення економічного та соціального ефекту за рахунок раціонального використання ресурсів, системи управління і розвитку міжрегіональних зв’язків.
Реалізація вказаних принципів сприятиме реформуванню системи управління державним сектором економіки, зміцненню економічної основи місцевого самоврядування і розширенню прав місцевих органів влади у бюджетній сфері.
В регіональному вимірі у регіональній політиці визначаються наступні пріоритетні завдання:
В економічній сфері:
забезпечення комплексного і збалансованого соціально-економічного розвитку усіх регіонів шляхом раціонального використання їх економічного потенціалу;
всебічна підтримка депресивних регіонів, у першу чергу — аграрно-промислових, із порівняно низьким рівнем соціально-економічного розвитку (території Полісся, Поділля Карпатський та Південний райони тощо);
зниження рівня сировинної орієнтації економіки, здійснення відповідної структурної перебудови в напрямку розвитку високотехнологічних ресурсозберігаючих виробництв у традиційно промислових районах України, для яких характерна концентрація підприємств важкої промисловості й складна економічна ситуація. Це в першу чергу: Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, міста Харків, Одеса, Київ.
створення сприятливих умов розвитку підприємництва і ринкової інфраструктури при проведенні приватизації державного майна, земельної реформи та інших ринкових перетворень;
облаштування державних кордонів і налагодження зв’язків між прикордонними регіонами;
широкий розвиток прикордонної торгівлі та міжнародного співробітництва, в першу чергу з сусідніми державами та країнами СНД;
розвиток регіональних і міжрегіональних інфраструктурних систем транспорту, зв’язку, інформатики, які забезпечують і стимулюють ефективність територіального поділу праці.
В соціальній сфері:
забезпечення повної зайнятості населення;
підвищення рівня добробуту та стабілізація рівня життя населення:
гарантування продовольчої забезпеченості;
запобігання погіршенню демографічної ситуації і депопуляції населення;
здійснення заходів щодо продовження життя населення і підвищення його природного приросту;
формування раціональної системи розселення шляхом зміцнення сільської її мережі, активізація функціонування сільських населених пунктів, малих сільських поселень на базі малого і середнього підприємництва.
В екологічній сфері:
запобігання забрудненню довкілля;
ефективне використання природних ресурсів;
оздоровлення екологічного стану промислових регіонів Прикарпаття, Донбасу, Придніпров’я, а також територій, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на ЧАЕС. Створення в цих регіонах сприятливих умов для життєдіяльності населення;
раціональне використання рекреаційних ресурсів в Криму, районах Чорноморського і Азовського узбережжя, Карпатах, в екологічно чистих зонах інших областей України шляхом створення розгалуженої мережі транспортних комунікацій, об’єктів соціальної інфраструктури.