3. Функції легенів.
Легені (права і ліва) ― це органи дихання, які займають майже всю грудну клітку у правій та в лівій її половинах, кожна в своєму плевральному мішку, за винятком її середньої частини ― середостіння. Легені, що знаходяться у плевральних мішках, відокремлені одна від одної середостінням, до складу якого належить серце, великі судини (дуга аорти, непарна і напівнепарна вени), стравохід, лімфатичні вузли та інші органи. У кожній легені розрізняють : основу, верхівку і три поверхні : діафрагмальну, реберну і медіальну. Основа легенів спрямована донизу і своєю поверхнею прилягає до діафрагми (діафрагмальна поверхня). Спереду, збоку і ззаду кожна легеня прилягає до грудної стінки. Оскільки правий купол діафрагми розташован вище ніж лівий, то права легеня коротше ніж ліва та ширше. Ліва легеня вже і довше, тут частину лівої половини грудної клітини займає серце, яке своєю верхівкою повернуто вліво. Кожна легеня борознами поділяється на частки. Права легеня має три частки (верхню, середню і нижню), ліва ― дві (верхню і нижню).
Найменший структурний елемент легені ― частка (мал.1.4), що складається з кінцевої бронхіоли, яка веде до легеневої бронхіоли та альвеолярного мішечка. Таким чином кожна частка складається з бронхолегеневих сегментів. Стінки легеневої бронхіоли і альвеолярного мішечка утворюють заглиблення ― альвеоли. Отже кінцеві бронхіоли, що дихотомічно розгалужуються, дають початок дихальним бронхіолам, на стінках яких містяться легеневі міхурці, або альвеоли. Від кожної дихальної бронхіоли відходять альвеолярні ходи, які закінчуються сліпими альвеолярними мішечками. При мікроскопії відповідно обробленого шматочка тканини легені дихальні бронхіоли, альвеолярні ходи й альвеолярні мішечки з альвеолами нагадують виноградне гроно, що дало привід ці утворення називати ацинусом. Загальна кількість ацинусів у легенях досягає 30 тис. Ацинуси є основними структурно-функціональними одиницями легенів. В них відбувається обмін газів між альвеолярним повітрям і кров′ ю, що знаходиться в капілярах. Альвеолярні ходи та мішечки, що відносяться до однієї дихальної бронхіоли останнього порядку, становлять первинну часточку. Їх в ацинусі близько 16. Дихальні бронхіоли, альвеолярні ходи та альвеолярні ходи до мішечків утворюють єдине альвеолярне дерево або дихальну паренхіму легенів. Із сукупності ацинусів складаються часточки, із часточок ― сегменти, із сегментів ― частки, а із часток ― ціла легеня. Така структура легенів збільшує їх дихальну поверхню, яка у 50-100 разів перебільшує поверхню тіла.
У альвеолах здійснюється газообмін між кров′ю легеневих капілярів і повітрям, що знаходиться в легенях. Підраховано, що загальна кількість альвеол дорівнює приблизно 300 млн., а сумарна площа їх поверхні ― приблизно 80 м2. Діаметр альвеол складає 0.2-0.3 мм.
Газообмін між альвеолярним повітрям і кров′ю здійснюється завдяки дифузїї. Для того‚ щоб такий газообмін був достатньо ефективним‚ потрібна не тільки велика обмінна поверхня‚ але якомога менше дифузна відстань.
Мал 1.4