Лекція 2 (9 вересня)

ЛЕКЦІЯ 2. КОМП’ЮТЕРНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

1.Локальні та глобальні обчислювальні мережі.

2.Мережа Internet та її організаційно-технологічні принципи побудови.

3.Інформаційний сервіс мережі Internet.

4.Можливості практичного використання мережі Internet.

5.Пошук інформації.

6.Електронна пошта.

1. Локальні та глобальні обчислювальні мережі

Із розширенням сфери використання комп’ютерів все частіше виникала потреба в обміні інформацією, яка підготовлена на різних ЕОМ. Для цього можна використовувати гнучкі та спеціальні змінні жорсткі магнітні диски, але це трудомісткий та недостатньо оперативний спосіб.

Тому виникла необхідність у зв’язуванні комп’ютерів у мережі з допомогою

кабелів. Для цього використовують „товстий” коаксіальний кабель,

волоконно-оптичний кабель, „тонкий” коаксіальний кабель, „виту пару”.

„Товстий” коаксіальний кабель використовують на ділянках великої довжини, де необхідна висока пропускна здатність.

Волоконно-оптичний кабель дозволяє створювати ділянки великої

довжини без ретрансляторів при недосяжній з допомогою інших кабелів швидкістю та надійністю. Вартість такої кабельної мережі висока і тому

волоконно-оптичний кабель поки що не знайшов широкого застосування.

Частіше локальні мережі створюють на базі „тонкого” коаксіального

кабелю або „витої пари”. Принцип побудови локальної мережі на базі „тонкого” коаксіального кабелю полягає в тому, що декілька комп’ютерів

з’єднані послідовно мережевими адаптерами через загальну шину. З ростом розмірів мереж паралельна робота багатьох комп’ютерів на одну

велику шину стала практично неможливою у зв’язку з дуже великими взаємними впливами комп’ютерів. Випадкові обриви коаксіального кабелю

надовго виводять з ладу всю мережу.

Подальший розвиток комп’ютерних мереж проходить на принципах

структурування, тобто кожна мережа складається з набору взаємозв’язаних ділянок-структур. Кожна окрема структура складається з

декількох комп’ютерів з мережевими адаптерами, кожний з яких з’єднаний окремим дротом („витою парою”) з комутатором.

При необхідності розвитку мережі до неї просто додають нову таку

структуру. Структурована мережа дещо дорожча традиційної за рахунок значної надмірності при проектуванні, тому що кабель проводять не тільки на робочі місця, де є комп’ютери, але й туди, де планується їх встановлення. Для цих мереж є необхідним спеціальне електронне обладнання, або так звані хаби (комутаційні елементи мережі), які можуть мати від 8 до 30 роз’єднань (портів) для підключення комп’ютерів, або

інших хабів. При підключенні комп’ютера до хаба частина електроніки

мережевого інтерфейса знаходиться комп’ютері, а частина ― в хабі, що дає

можливість підвищити надійність з’єднання. Хаб не тільки посилює сигнал,

але й знімає шумові перешкоди. Суттєвою перевагою такої структурованої

мережі є висока перешкодостійкість ― при порушенні зв’язку між двома елементами інші зберігають працездатність.

Локальні комп’ютерні мережі

Локальна комп’ютерна мережа ― це набір комп’ютерів,

периферійних пристроїв ( принтерів, сканерів тощо ) і комутаційних пристроїв, які з’єднані кабелями. Досвід експлуатації мереж показує, що майже 80% всієї інформації, що пересилається по мережі, замикається в

рамках одного офісу. За міжнародними стандартами мережа вважається

локальною при відстанях до декількох кілометрів та при швидкостях передачі 1-20 Мбіт/сек.

Локальні мережі бувають двох типів: однорангові мережі та мережі з

виділеним сервером. Однорангові мережі, прикладом яких є мережі на основі Windows, не передбачають виділення спеціальних комп’ютерів, які організовують роботу мережі. Кожен користувач виділяє для мережі певні ресурси (дисковий простір, принтер) і підключається до ресурсів, які надають інші користувачі. Мережі з виділеним сервером складніші та

дорожчі, ніж однорангові мережі, але вони дозволяють здійснювати

централізоване управління з використанням спеціальних комп’ютерів

(серверів).

Глобальні комп’ютерні мережі

Глобальна комп’ютерна мережа ― це єдина мережа із стійкою структурою, що обслуговується тільки однією групою спеціалістів, які

відповідають за її функціонування. В Україні існує декілька глобальних комп’ютерних мереж (Relcom, Sprint, Glasnet, Roshet), які можуть спілкуватись між собою та зарубіжними комп’ютерними мережами. Коли комп’ютерна мережа надає послуги з міжнародного обміну, то вона стає

частиною Internet. Internet була створена на основі американської мережі

ARPAnet (Advanced Research Projects Agency net – мережа Управління

перспективними дослідженнями), яку розробили наприкінці 60-х років на замовлення Міністерства оборони США. Основоположним принципом

побудови цієї мережі було те, що кожний комп’ютер міг спілкуватись як вузол з будь-яким іншим комп’ютером. Принципи організації ARPAnet

виявилися настільки вдалими, що багато інших організацій (особливо університети та урядові органи США) почали створювати за цими

принципами власні мережі, які згодом почали з’єднувати між собою. Internet ― це група комп’ютерних мереж, поєднаних між собою

комп’ютерами-шлюзами, які відповідають за передачу та конвертацію повідомлень згідно з протоколами мереж учасників. Internet має багато

спільних рис із звичайною глобальною мережею, але відрізняється своєю

побудовою. Internet складається з великої кількості незалежних мереж, які спілкуються між собою єдиною мовою зв’язку, тобто з допомогою міжмережевого протоколу IP ( Internet Protocol ), і немає жодної окремої групи людей або організації, що відповідають за її роботу .

Основним недоліком Internet є слабкі можливості для захисту конфіденційної інформації, тому що повідомлення на шляху до адресата

може пройти через десятки серверів, на кожному з яких є можливість

перехопити це повідомлення. Напрям розвитку Internet в основному

визначає „Товариство Internet” (ISOC – Internet Society). Це організація на

громадських засадах, метою якої є сприяння глобальному інформаційному

обміну через Internet. Вона призначає раду старійшин IAB ( Internet

Architectyre Board – Рада з архітектури Internet ), яка регулярно збирається, щоб затверджувати стандарти і розподіляти ресурси (адреси). Internet

працює завдяки наявності стандартних способів взаємодії комп’ютерів та

прикладних програм один з одним. IAB несе відповідальність за ці стандарти і встановлює правила присвоєння адрес. Кожний комп’ютер Internet має свою унікальну 32-розрядну IP-адресу ― чотири числа, кожне з яких може приймати значення від 0 до 255. Для більшої наглядності

комп’ютерам присвоюють імена, які можна записувати тільки з

використанням малих літер латинського алфавіту. Завершує адресу ім’я кінцевого користувача, яке відділяється знаком @.

Доменна система імен (DNS – Domain Name System ) ― це

розподільча інтерактивна система, що представляє собою метод призначення імен шляхом покладання на різні групи користувачів відповідальності за множину імен. Кожний рівень в цій системі називають доменом (з лат. – володіння ), які відділяються один від іншого крапками. В імені може бути будь-яке число доменів, але більше п’яти буває рідко.

Існує шість доменів, які з’явились при створенні Internet:

сom ― комерційні організації; edu ― навчальні заклади;

gov ― урядові установи ( крім військових ); mil ― військові установи;

org ― інші організації; net ― мережеві ресурси.

Кожний наступний домен в імені, якщо дивитись зліва направо, має

вищий пріоритет, наприклад: ux.cso.uiuc.edu ux ― ім’я реального комп’ютера з IP-адресою; cso ― відділ, де знаходиться цей комп’ютер; uiuc ― університет штату Іллінойс;

edu ― комп’ютери навчальних закладів США.

Коли Internet став міжнародною мережею, виникла необхідність надати

закордонним країнам можливість контролю за іменами систем, які в них знаходяться. Для цього були створені двобуквені домени. Загальна кількість

кодів країн – 300, а комп’ютерні мережі існують у понад 150 країнах світу ( Україна – ua; Росія – ru, su; США – us ).

Користувачі Internet можуть виражати свою думку про те, як повинна функціонувати мережа, на засіданнях інженерної комісії IETF (Internet

Engineering Task Force – інженерна група розв’язання проблем Internet). Ця комісія є громадським органом і регулярно збирається для розв’язання

поточних технічних та організаційних проблем Internet. Робочі групи, які

створюються з добровольців, виконують багато різних функцій – від випуску документації та прийняття рішення про те, як повинні взаємодіяти користувачі між собою у специфічних ситуаціях, до зміни значень бітів у певному стандарті.

Як і кожне суспільне утворення, Internet має свої неписані правила

поведінки, які отримали назву Netiquette. Мережева етика базується на двох головних принципах:

1)мережу потрібно поважати;

2)мережу потрібно захищати.

Основні джерела, що загрожують розвитку Internet, такі: 1) інтенсивне використання не за призначенням;

2)постійне зловживання;

3)злобне, агресивне відношення до інших користувачів;

4)нанесення шкоди або втручання до дій інших ( застосування

програми Internet Worm – черв’як );

5)створення загальнодоступних файлів непристойного змісту.

До 1993 – 1994 років Internet використовувалась передусім для обміну електронною поштою. Останніми роками з’явилась і набула широкого розповсюдження нова служба Internet ― всесвітня павутина ( World Wide Web або WWW ). WWW ― це всесвітньо розподілена база гіпертекстових документів. Гіпертекст ― це інформація, яка подана в такому вигляді,

коли слова в тексті можна у будь-який момент „розкрити” і отримати про

них додаткову інформацію, тобто ці слова є посиланнями на інші документи, які можуть бути текстом, файлами, рисунками тощо. На кожному комп’ютері, що має постійне підключення до Internet, можна розмістити документи, які планується зробити загальнодоступними, і тоді цей комп’ютер стає Web–сервером, що може надавати текстову та

графічну інформацію. До перегляду змісту серверів користувач повинен

мати спеціальну програму – Web–браузер ( з англ. browse – листати,

переглядати книжку ).

2.Мережа Internet та її організаційно-технологічні принципи побудови

Розглядаючи Internet з позицій суто технічних або організаційно-

технологічних, неможливо дати точне визначення ні самої мережі, ні

ступеня її впливу на сучасний світ. Мережа Internet сьогодні - це швидше

соціальне явище. Вона перестала бути просто комп'ютерною мережею, формуючи не тільки абсолютно нові технології інформаційного обміну, але і

принципово нові види бізнесу, освіти, методів пізнання навколишнього світу, формування світогляду. До соціальних аспектів розвитку Internet

варто ще повернутися, оскільки, на наш погляд, саме вони складають на сьогодні найбільший інтерес з погляду використання сучасних

інформаційних технологій як у повсякденній діяльності людини, так і при побудові передових інформаційних систем управління різними соціально-

економічними процесами в суспільстві.

Але перш ніж розглядати питання впливу Internet на сучасний світ,

необхідно коротко зупинитися на питаннях програмно-технічного забезпечення функціонування даної мережі.

У зв'язку з тим, що Internet є, мабуть, найбільшою комп'ютерною

мережею у світі, яка об'єднує безліч інших мереж, то апаратне забезпечення Internet - це передусім мережі і комп'ютери, які її складають. У даному контексті Internet нічим не відрізняється від інших обчислювальних мереж. Тому головна технічна особливість Internet полягає не в апаратному забезпеченні, а в способах логічного і програмного об'єднання розрізнених інформаційних і обчислювальних ресурсів в єдине

ціле.

Комп'ютери, об'єднані в рамках мережі Internet, працюють під

управлінням найрізноманітніших операційних систем, тому для їх

об'єднання необхідний універсальний засіб, який дозволив би налагодити стійку інформаційну взаємодію між різними комп'ютерними системами без

необхідності вносити серйозні зміни і доповнення безпосередньо в операційні системи. Таким універсальним засобом спілкування різних

комп'ютерних систем і мереж став протокол передачі даних TCP/IP

(Transmission Control Protocol over Internet Protocol) - Протокол управління передачею над протоколом Internet. Протокол TCP/IP є загальним протоколом обміну інформацією для всіх систем, мереж і комп'ютерів в Internet, який являє собою особливий програмний продукт, що дозволяє

налагодити систему обміну інформацією в Internet. Основними перевагами

даного протоколу передачі інформації є його простота та універсальність, що дозволила йому стати стандартом для побудови елементів мережі

Internet. За допомогою даного протоколу можливе вирішення таких

завдань:

забезпечення гарантованого проходження інформації через всі елементи мережі Internet без втрати даних;

запобігання несанкціонованому перекрученню або знищенню інформації під час її проходження по мережі;

забезпечення гарантованого обміну інформацією між двома

користувачами, незалежно від завантаження каналів передачі

інформації.

Найбільш важливі складові протоколу TCP/IP, що дозволяють вирішити поставлені перед ним завдання, передбачають:

визначення способу передачі даних за допомогою апаратного забезпечення Internet;

унікальну ідентифікацію кожного кінцевого користувача в

Internet;

систему дискретного подання інформації, що передається по мережі Internet.

Отже, протокол TCP/IP - це об'єднання двох стандартів: TCP і IP.

Обидва ці стандарти відіграють свою, специфічну роль у процесі передачі даних. Стандарт IP визначає низькорівневий метод передачі інформації від

одного користувача мережі до іншого. У свою чергу, стандарт TCP подає високорівневий спосіб визначення наявності, коректності і достовірності

інформації, що передається.

Мережний рівень протоколу TCP/IP виконує своєрідні диспетчерські

функції при передачі пакетів даних у мережі. Мережний рівень користується можливостями протоколу Internet (Internet Protocol) - IP.

Модуль IP виконує основну частину роботи мережного рівня, відповідаючи

за обробку деяких нестандартних мережних ситуацій, таких, як виникнення помилок або поширення групових мережних повідомлень. Працюючи в мережі TCP/ IP, протокол Internet - IP інкапсулює (розміщує у власних пакетах) дані протоколу TCP. Процес переміщення даних по мережі в загальному випадку складається з трьох основних етапів:

проходження даних через стек протоколів;

визначення мережної адреси призначення інформації;

транспортування і маршрутизація даних до місця призначення.

Протокол IP відіграє на кожному з цих етапів найважливішу роль. Для того щоб зрозуміти суть функціонування протоколів передачі інформації в

Internet, необхідно передусім зупинитися на розгляді таких питань:

система адресації в мережі Internet;

система запису ІР-адреси;

система маршрутизації в мережі Internet.

Мережна адреса в мережі Internet має назву IP-адреса. Для спрощення

розуміння методів адресації в мережі Internet прийнято вважати, що ІР-

адреса може бути пов'язана тільки з одним певним мережним комп'ютером, хоч насправді один комп'ютер може мати декілька IP-адрес,

за кількістю встановлених у ньому мережних адаптерів.

Мережна адреса складається з чотирьох цифр, що набирають значення від 0 до 255. Звичайно при записі цифри, що складають адресу, розділяються крапками, тому запис такої мережної адреси може виглядати, наприклад, таким чином: 134.14.8.86.

Насправді за IP-адресою приховується цілком осмислена інформація

про номер мережі і мережного комп'ютера, яка дозволяє однозначно

ідентифікувати будь-який комп'ютер, підключений до Internet, серед тисяч

таких же комп'ютерів, розкиданих по всьому світу. При розробці загальних

принципів мережної адресації в Internet було прийнято вважати, що старший байт (перша цифра) ідентифікує мережу, а три молодші байти (останні три цифри) - номер комп'ютера (мережного адаптера), що входить

у цю мережу. На початковому етапі розвитку мережі Internet передбачалося, що максимальна кількість мереж, які потенційно можуть

бути підключені до Internet, -255. Однак з плином часу і в процесі розвитку

Internet стало ясно, що таке штучне обмеження може послужити істотним

гальмом у розвитку мережі. Тому був запропонований простий і ефективний спосіб зняття такого обмеження без зміни методів подання

мережної адреси. Суть цього методу полягає в тому, що старший байт більше не нумерує мережі. Тепер він визначає так званий клас адреси в

мережі Internet. Клас IP-адреси означає, скільки байтів в адресі служать для ідентифікації мережі. Не вдаючись до подробиць вдосконаленої

системи адресації, зауважимо лише, що завдяки розбиттю мереж, що входять в Internet, на п'ять класів: А, В, С, D і Е - з'явилася можливість

істотно розширити діапазон номерів мереж. Завдяки введенню класифікації мереж, що складають Internet, стало потенційно можливим

об'єднання понад двох мільйонів мереж і приблизно 3,7 мільярда комп'ютерів, що працюють у цих мережах.

Незважаючи на так звану безмежність діапазону мережних адрес в

Internet, їх кількість обмежена, тому існує необхідність упорядкування процесу присвоєння адрес. Розподілом адрес в Internet займається спеціалізований Інформаційний центр Internet (InterNIC), що входить до співтовариство громадських організацій, які координують розвиток і функціонування мережі.

Крім апаратного підключення до мережі для користувача Internet

важливо мати свій власний ідентифікатор у глобальному інформаційному

просторі. Тому в Internet слід розрізняти два типи електронних адрес: по-

перше, це адреса комп'ютера (мережного інтерфейсу) в мережі, по-друге,

це адреса користувача в тій же мережі, яка складається з реєстраційного імені даного користувача та імені комп'ютера.

Система адресації, що ґрунтується на IP-адресах комп'ютерів, незручна для сприйняття людиною. Тому для ідентифікації комп'ютерів

мережі в Internet використовується так звана система доменних імен -

Domain Name System, DNS, яка присвоює комп'ютерам цілком осмислені імена, що легко запам'ятовуються і мають два рівні доменів, розділених крапкою, наприклад: microsoft.com. Адреси користувачів Internet, по суті, є звичайними реєстраційними іменами в конкретному комп'ютері, за якими

ставиться стандартизований знак @. Виходячи з цього, адреса конкретного

абонента в мережі Internet може виглядати, наприклад, таким чином; president@bank.com.

Наявність електронних адрес дозволяє абонентам мережі організувати

і упорядкувати проходження через мережу різноманітної індивідуальної інформації: запитів, повідомлень, електронної кореспонденції та ін.

3.Інформаційний сервіс мережі Internet

Розглянемо більш детально базовий перелік інформаційних послуг, що

надаються в рамках мережі Internet. Серед постійно зростаючого переліку

інформаційного сервісу Internet можна виділити групу найбільш

популярних і поширених видів інформаційного обслуговування абонентів мережі. До цієї групи, передусім, належать:

E-mail - електронна пошта;

Usenet - групи мережних новин (телеконференції);

Gopher - служба управління доступом і пошуку інформації в Internet;

File Transfer Protocol (FTP) - протокол передачі файлів;

World Wide Web (WWW) - всесвітня інформаційна мережа.

Розглянемо дані види інформаційного сервісу Internet дещо детальніше. Навіть при наявності широкого спектра різноманітних послуг

найбільш популярним і доступним видом інформаційного обслуговування на сьогодні залишається система обміну електронними повідомленнями,

так звана електронна пошта (E-mail). Електронна пошта - одна з базових служб Internet. Електронне повідомлення (лист) складається з власне листа -

файла, записаного в якому-небудь форматі, і спеціальної службової інформації - заголовка, що містить адресу відправника і одержувача.

Пересилка електронної кореспонденції здійснюється за допомогою спеціальних (часто інтерактивних) службових програм і, як правило, не

вимагає від користувача додаткових знань і навичок.

Система електронної пошти в Internet досить універсальна і дозволяє

обмінюватися повідомленнями між комп'ютерами і мережами,

побудованими на абсолютно різних принципах і протоколах обміну даними.

За рівнем поширення серед користувачів Internet наступною за системою електронної пошти є система поширення мережних новин - телеконференцій (USENET). В основу функціонування даної служби закладений досить простий принцип; кожний вузол мережі, що отримав

широкомовне повідомлення "від одного - всім", автоматично розсилає його

всім вузлам, з якими у нього встановлена можливість обміну такими

повідомленнями. Тому повідомлення такого типу розповсюджуються по

мережі з високою швидкістю, багато разів дублюючись на кожному з вузлів мережі.

Новини в мережі поділені за ієрархічно організованими тематичними групами, що забезпечує легкість налагодження автоматизованого

управління потоками інформаційних повідомлень, а це дозволяє, з одного

боку, домогтися оптимізації мережного трафіка при розповсюдженні таких повідомлень, а з іншого - забезпечити гарантовану доставку повідомлень всім користувачам, які працюють з тією чи іншою групою новин.

Серед засобів пошуку необхідної інформації в Internet досить

поширеною є система Gopher, яка дозволяє користувачеві знаходити

потрібну інформацію за певними ключовими словами, фразами або словосполученнями. Слід відзначити, що в Internet існує досить велика

кількість допоміжних програм і цілих інформаційно-пошукових систем,

покликаних полегшити непросте завдання пошуку необхідної інформації в мережі такого рівня, як Internet, де зосереджені колосальні інформаційні ресурси, розкидані буквально по всьому світу. Система Gopher - лише одна з систем пошуку, яка набула досить значного поширення нарівні з іншими подібними програмними комплексами. Зручність даної системи полягає в

тому, що з її допомогою інформацію можна отримати без зазначення імен і

адрес авторів і власників інформації, користувач просто вказує, що йому

необхідно, і система сама знаходить все необхідне.

Для організації прямого доступу до віддалених інформаційних ресурсів широко застосовується спеціалізований протокол передачі файлів - File Transfer Protocol, FTP. По суті, FTP є не просто протоколом передачі

інформації, а спеціалізованим сервісом прямого доступу до файлів і файлових архівів, розташованих на іншому комп'ютері. Отримуючи доступ

до віддаленого комп'ютера за допомогою FTP, користувач може вільно

переміщатися по дисковому простору даного комп'ютера. За потреби що-

небудь скопіювати з віддаленого комп'ютера, це можна зробити або прямо, або через проміжний вузловий комп'ютер, залежно від типу підключення

даного користувача до Internet.

Поява на ринку інформаційних і телекомунікаційних технологій нової

хвилі потужного і надійного апаратного забезпечення, в багато разів збільшені можливості сучасних мікропроцесорів привели до створення і

повсюдного поширення нових, інтуїтивно зрозумілих, заснованих на максимальному використанні візуалізації інформаційних служб і послуг

мережі Internet.

Розглядаючи перелік нових інформаційних послуг, що надаються

користувачам мережі Internet, слід зупинитися на World Wide Web (WWW) - всесвітній інформаційній мережі, яку, безперечно, можна назвати сьогодні

найпопулярнішим засобом взаємодії з інформаційними ресурсами Internet.

Дана інформаційна служба Internet дозволяє користувачам знаходити і використовувати різні гіпертекстові, графічні та інші електронні документи на різних серверах. Кількість серверів, що надають послуги WWW, постійно зростає, і сьогодні таких серверів уже більше ЗО тисяч.

Даючи характеристику службі WWW, зауважимо, що це гіпертекстова, мультимедійна, розподілена, інтегрована, глобальна децентралізована

інформаційна система, яка реалізує найбільш передову і масову

інформаційну технологію. Служба WWW працює на основі архітектури

"клієнт-сервер", надаючи на запит клієнтів єдині документи, що

складаються з різних частин з різним поданням інформації у вигляді текстів, графічних зображень, відео- і аудіоданих та ін.

звичайної електронної пошти Internet, надавши можливість авторизованим користувачам (співробітникам, клієнтам, постачальникам та ін.) права

доступу до найсвіжіших корпоративних даних. 4. Публікація інформації.

Internet має незаперечні переваги перед іншими засобами масової інформації, маючи можливість в будь-який час і з будь-якої точки земної кулі надавати новини, огляди, довідкові дані, електронні бібліотеки, аудіо- і відеодані.

4. Спільна розробка проектів. Internet надає можливість спільної

розробки програмних продуктів, чим досягається істотне скорочення витрат на організацію робочих груп програмістів.

5.Спрощення бізнес-процесів. У рамках Internet і Web-технологій.

існує можливість організації Intranet-мереж, які є гнучким і конкурентоспроможним засобом, що дозволяє підприємствам більш ефективно використати свій інформаційний потенціал і свою інформаційну інфраструктуру.

6.Електронна комерція. Купівля і продаж різноманітних продуктів і

послуг за допомогою глобальної мережі Internet.

З усього наведеного (далеко не повного) переліку способів ведення

електронного бізнесу з використанням Internet найбільш багатообіцяючим і

динамічним є електронна комерція. У широкому значенні під даним виглядом електронного бізнесу розуміють весь спектр надання товарів і послуг, який характерний для звичайного бізнесу. Вже зараз стає

очевидним той факт, що Internet може розглядатися як гігантський торговий і фінансовий центр майбутнього. Термін електронна комерція

став виключно популярним у світі бізнесу. Такий вид ведення бізнес-

процесів передбачає проведення найрізноманітніших трансакцій за

допомогою Internet і Web-технологій.

Поява принципово нових засобів фінансових розрахунків надала

можливість зробити фінансові послуги доступними користувачам прямо з дому або з місця роботи. Сучасні інформаційні технології дозволили

створити віртуальна магазини, банки, біржі - цілий світ електронної комерції, який доповнює і деякими елементами замінює звичну економічну

ісоціальну інфраструктуру. У загальному випадку системи електронної комерції покликані виконувати не тільки прості операції купівлі і продажу

товару або послуги, вони повинні стимулювати попит на продукцію і послуги, автоматизувати базовий перелік адміністративних функцій,

логістики, маркетингу і т.д.

У зв'язку з цим автоматизація надання банківських послуг не є

винятком. Використання передових технологій для організації роботи

банку з клієнтами може принести істотні вигоди, оскільки не тільки значно розширює спектр автоматизованих послуг, що надаються банком, й стимулює зростання кількості клієнтів банку.

На сьогоднішній день існує два різних підходи до побудови автоматизованих платіжних систем і систем надання фінансових послуг у сфері банківського бізнесу.

За одним із них подібні системи повинні являти собою жорстко

централізовані організаційно-технологічні структури, в рамках яких

створюється та експлуатується весь комплекс програмно-технічних рішень

по здійсненню різних платіжних трансакцій.