Лекція 2 (9 вересня)

Інший підхід до організації таких систем передбачає максимальне використання при побудові систем розрахунків поширених,

загальнодоступних технологій і програмних засобів, що дозволяють

отримати недорогу і гнучку систему надання фінансових послуг на основі технологій електронної комерції.

Перш ніж провести порівняльний аналіз даних підходів до автоматизації банківських процедур, необхідно зробити ряд істотних

зауважень. Це дозволить розглядати кожний з цих підходів у тісному

взаємозв'язку із завданнями, що вирішуються з їх допомогою.

При виборі систем автоматизації банківських процедур слід розрізняти

два великих блоки проблем щодо побудови платіжних систем:

по-перше, проблеми, пов'язані із здійсненням міжбанківського етапу платежів;

по-друге, проблеми, пов'язані з обслуговуванням фізичних і юридичних осіб - клієнтів банків.

Залежно від того, які види платіжних трансакцій будуть

автоматизуватися в рамках тієї чи іншої платіжної системи, банк має

ухвалити принципове рішення про вибір підходів до вирішення даного

завдання на ранньому етапі проектування системи.

Не викликає сумніву той факт, що при створенні глобальних систем міжбанківської взаємодії, які зобов'язані провести безготівкові розрахунки між банками, необхідно орієнтуватися на побудову закритих

корпоративних систем з єдиним технологічним і організаційним центром, з жорсткою системою захисту інформації від стороннього несанкціонованого

доступу. Весь комплекс заходів з розробки технології і регламенту

функціонування подібної системи повинен розроблятися в рамках єдиної

структури, наділеної відповідними повноваженнями. Ці функції може виконувати центральний банк держави або інший уповноважений орган

(спеціалізований розрахунковий банк, акціонерне товариство, розрахункова палата, клірингова палата і т.д.). У рамках такої електронної

платіжної системи її учасники часто використовують для взаєморозрахунків унікальні закриті програмно-технічні комплекси,

вирішуючи вузьке коло спеціальних завдань по забезпеченню функціонування системи згідно з технологічним регламентом.

Система електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ), що існує та успішно функціонує в Україні, є на сьогодні найбільш

яскравим представником таких систем. Вдале поєднання і злагоджена взаємодія в даній системі всього комплексу програмно-технічних засобів,

що складають технологічну і методологічну основу системи міжбанківських

розрахунків в Україні, ставлять СЕП НБУ в ряд найбільш потужних і надійних систем подібного класу.

У зарубіжних країнах існує достатня кількість подібних систем. Маючи певні переваги і недоліки, вони покликані, як правило, вирішувати цілком конкретний перелік завдань, зокрема, здійснювати міжбанківський етап безготівкових розрахунків.

Стосовно систем обслуговування клієнтів банків, орієнтація на

унікальні, централізовані та жорстко регламентовані електронні системи

здійснення платежів і надання фінансових послуг набуває

консервативного, застарілого характеру. Найбільшу віддачу з погляду економічної вигоди в цьому випадку можуть принести технології

електронної комерції, орієнтовані на використання Internet і Webтехнологій.

Сьогодні стрімке зростання популярності таких технологій

обумовлюється тим, що потенційний ринок надання фінансових послуг на основі Internet-технологій є глобальним за своєю природою. Internet дозволяє банкам долати перешкоди, пов'язані з проведенням фінансових операцій з клієнтами в географічно віддалених регіонах, і тим самим

істотно розширити межі свого бізнесу. Впровадження більш досконалих

технологій, таких, як програмні агенти, платіжні системи на основі смарткарт, метамова XML та інші, дозволять створити нові,

персоніфіковані комбінації фінансових і банківських послуг, які будуть в

недалекому майбутньому основою обороту банківського капіталу. Наявність широкого спектра програмних продуктів, що дозволяють

отримати досить простий і зрозумілий інструментарій для доступу до банківських послуг нарівні з іншими перевагами Internet-технологій, безсумнівно, вплине на розширення кола потенційних клієнтів банків, які

використовують такі технології.

Але, крім безпосередніх переваг від застосування технологій

електронної комерції, клієнти банків можуть отримати ряд додаткових

послуг, які не можуть надати банки, що застосовують традиційний підхід до обслуговування клієнтів. Це стосується, передусім, різного роду інформаційно-довідкової інформації, яка часто має допоміжний характер,

але здатна чинити істотний психологічний вплив, демонструючи клієнтам певний рівень відвертості і надаючи можливість робити самостійні

висновки про фінансове положення і рівень ліквідності банку.

Крім стандартизованих видів фінансової звітності, банк може

подавати в розпорядження користувачів деяку інформацію про стан основних економічних показників своєї діяльності. Ці дані, як і будь-яка

інша інформація, що надається в електронному вигляді, легко піддаються декомпозиції, з якої на вимогу клієнтів можна формувати будь-які

необхідні комбінації.

Така модель обслуговування клієнтів докорінно відрізняється від

традиційної схеми поширення інформації, при якій зміст інформаційних і статистичних матеріалів визначається не клієнтом, а самим банком. Ще

один істотний чинник полягає в інтерактивному характері споживання інформації і виконанні банківських операцій зі своїм рахунком.

Уявна складність такого персоналізованого ринку надання банківських послуг з точки зору його суб'єктів і банківського менеджменту

компенсується наявністю нових технологій обслуговування інформаційного

Internet-простору. У міру вдосконалення Internet-технологій і придбання практичного досвіду ведення справ на ринку електронної комерції та електронних банківських послуг будуть виникати не тільки технічні і технологічні проблеми, пов'язані, наприклад, з проблемами інформаційної безпеки, але й проблеми, які змушують по-новому поглянути на економічні і правові принципи, що лежать в основі побудови подібних систем.

Породжений технологіями Internet, ринок електронних послуг підкоряється

своїм законам, часто відмінним від принципів традиційної економіки, тому

у використовуванні методи економічного аналізу і моделювання мотивації

поведінки учасників цього ринку необхідно внести поправки, що

розвивається, в ньому не може буди єдиного каталогу, так само як немає єдиної світової телефонної книги. Водночас в Інтернеті є різні

інформаційно-пошукові системи, що допомагають користувачам знайти

потрібну інформацію.

Прикладами таких пошукових систем можуть бути:

-тематичні каталоги;

-пошукові системи. Тематичні каталоги

Якщо потрібна загальна інформація із глобальної теми або деяких її

областей, доцільно користуватися пошуковими тематичними каталогами. Тематичні каталоги - це інформаційно-довідкові системи, які створюються

вручну редакторами на основі інформації, зібраної на серверах Інтернету.

Вони мають деревовидну структуру. Всі галузі людської діяльності поділяються на групи: наука, техніка, мистецтво, економіка, політика, спорт тощо, а ті, в свою чергу, - на підрозділи. Наприклад, мистецтво - це література, театр, живопис, музика, архітектура. Далі йде детальніша класифікація. Так, до театрального мистецтва належать опера, балет,

драма, мюзикл та ін. В тематичних каталогах Інтернету, як і в бібліотечній

справі, не існує єдиних стандартів класифікації.

Каталоги організуються за темами і, як правило, містять

гіперпосилання для повернення на верхній рівень web-сайту каталогу, а не на окремі сторінки у межах цього web-сайту. Користувачі каталогів починають пошук, вибираючи загальну тему чи відповідну тематичну

категорію, а потім крок за кроком звужують межі пошуку.

Працювати з пошуковими каталогами нескладно. Пошук інформації

користувачем відбувається на інтуїтивному рівні і практично завжди

закінчується успіхом. Однак за цією простотою приховується складність,

пов'язана з розробкою і веденням каталогу. Пошукові каталоги створюються, як правило, вручну. Висококваліфіковані редактори

особисто переглядають інформаційний простір Інтернету, відбирають те, що, на їх думку, становить загальний інтерес, і заносять адреси таких

публікацій до каталогу. Як правило, каталоги ресурсів складаються на основі експертних оцінок.

Основною перевагою такого засобу пошуку є чітка відповідність змісту сайтів тематиці, оголошеній для кожного розділу. Недоліком є неповне

охоплення існуючих у мережі ресурсів, оскільки відслідкувати весь обсяг інформації, наявної в Інтернеті, практично нереально навіть для значної

кількості персоналу, яких обслуговує сервер. Якщо в одному тематичному каталозі не одержано задовільних результатів, слід звернутися до іншого.

Результати пошуку в тематичних каталогах часто бувають дуже різними,

оскільки web - сайти, що включаються до кожної тематичної категорії, обираються вручну людьми, а не системами.

Тематичні каталоги є початковими засобами пошуку інформації і дозволяють розв'язувати стандартні задачі - пошук сайтів певного тематичного призначення, на яких можна знайти колекцію тематичних посилань. Для полегшення процесу знаходження можна використати

пошук у каталозі.

Пошукові системи

Якщо відома конкретна назва, фраза або термін, то для одержання

інформації щодо предмета пошуку слід використовувати пошукові системи.

Пошук на таких системах здійснюється за допомогою спеціально розроблених програм. Завдання програм полягає у безперервному

відвідуванні web - сайтів Інтернету з метою створення каталогів web-

сторінок. У більшості випадків для визначення місцезнаходження певної інформації, наприклад, якогось відомого документа, зображення або фрази, а не загальної теми, найкраще застосовувати пошукові системи.

Пошукові системи працюють з використанням автоматичних засобів

при докладанні мінімуму ручної праці. З одного боку, це дає можливість

порівняно швидко опрацьовувати велику кількість web - документів і створювати бази даних розміром у сотні мільйонів web - документів. З

другого боку, ніхто не може гарантувати, що наявність у документі певних

слів, за якими здійснюється пошук користувачем, вказує на належність документа до конкретної теми. Тому точність пошуку інформації в таких базах даних залишає бажати кращого. А пошукові системи зручні для використання лише тоді, коли користувач знає ім'я автора документа, його точну назву або якусь цитату з нього. Разом з тим бази даних у пошукових

систем значно більші за бази даних тематичних каталогів. Та й

поновлюються вони частіше.

Як свідчить практика, пошукові системи дозволяють провести

найбільш глибокий пошук у рамках заданої теми. Робота пошукової системи проводиться в три етапи. На першому етапі сканується інформаційний простір і збираються копії web-ресурсів. На другому етапі

бази даних, складені за результатами сканування, змінюються таким чином, щоб у них можна було проводити прискорений пошук. На третьому

етапі пошукова система приймає запит від користувача, проводить пошук

у своїх базах даних і видає web - сторінку з оформленими результатами

пошуку.

Приклади деяких пошукових систем:

google.com.ua - на теперішній час найкраща пошукова система, пошук на українській, російській, англійській мові, швидке завантаження

сторінки;

rambler.ru - фаворит минулого року, пошук на українській, російській,

англійській мовах, містить також пошуковий каталог і багато сервісів; meta.ua - найкраща для пошуку офіційних україномовних документів,

містить пошуковий каталог та сервіси;

yandex.ru - пошук на українській, російській, англійській мовах,

містить також пошуковий каталог та багато сервісів; aport.ru

Формування запиту до пошукових систем

Пошук за одним словом у більшості випадків призводить до формування величезного списку web-сторінок. Наприклад, пошук за словом погода за допомогою google.com.ua дає 26600000 сторінок з цим словом. Знайти в ньому потрібні ресурси непросто, і тому пошук за одним словом малоефективний. Набагато ефективнішим є пошук за кількома словами, але тут важливу роль відіграє правило, що вказує пошуковій

системі, як опрацювати групу слів.

Для ефективного пошуку за кількома ключовими словами потрібні

спеціальні вказівки, які дозволяють зв'язати окремі слова між собою. Ці

вказівки в пошукових системах утворюють спеціальну мову запитів, що містить кілька вказівок.

Кожна пошукова система має свою власну мову запитів, і при використанні різних пошукових систем треба знати особливості кожної.

Тому доцільно переглянути сторінку із довідковою інформацією про методи

здійснення пошуку.

Загальні правила розширеного пошуку:

-краще використовувати початкову форму слова, інші будуть знайдені автоматично (тобто, запит зі словом університет дозволить знайти сторінки

зсловами університет, в університеті, університетом тощо);

-не має значення, з якої літери (великої/малої) писати слово, будуть знайдені всі варіанти;

-якщо в запиті кілька слів, то буде знайдено документи що містять

обидва слова. Спочатку будуть запропоновані сторінки, де ці два слова розміщено один біля одного;

-якщо кілька слів запиту взято у лапки, то буде знайдено всі документи, де ці два слова обов'язково поряд;

-якщо перед одним зі слів запиту набрати знак мінус, то будуть

знайдені документи де є інші слова

запиту, але немає слова з мінусом.

Для більш ефективного пошуку інформації можна використати

розширений пошук, в якому задаються необхідні параметри.

6.Електронна пошта

Електронна пошта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними

будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-, відео-файли, архіви,

програми).

Електронною поштою можна надсилати не лише текстові

повідомлення, але й документи, графіку, аудіо-, відеофайли, програми тощо. Через електронну пошту можна отримати послуги інших сервісних

мереж.

Електронна пошта — типовий сервіс відкладеного зчитування (off-line).

Після відправлення повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат отримує його на свій комп'ютер через деякий період часу, і

знайомиться з ним, коли йому буде зручно.

Електронна пошта схожа на звичайну пошту. Звичайний лист

складається із конверта, на якому зазначена адреса отримувача і стоять штампи поштових відділень шляху слідування, та вмісту — власне листа.

Електронний лист складається із заголовків, які містять службову

інформацію (про автора листа, отримувача, шлях проходження листа), які служать, умовно кажучи, конвертом, та власне вміст самого листа. За аналогією зі звичайним листом, відповідним методом можна внести в електронний лист інформацію якого-небудь іншого роду, наприклад, фотографію тощо. Як і у звичайному листі можна поставити свій підпис. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з запізненням, —

аналогічно і електронний лист. Звичайний лист доволі дешевий, а

електронна пошта — найдешевший вид зв'язку.

Отже, електронна пошта повторює переваги (простоту, дешевизну,

можливість пересилання нетекстової інформації, можливість підписати і зашифрувати лист) та недоліки (негарантований час пересилки, можливість

доступу для третіх осіб під час пересилки, неінтерактивність) звичайної пошти. Проте у них є і суттєві відмінності. Вартість пересилки звичайної

пошти у значній мірі залежить від того, куди вона повинна бути

доставлена, її розміру та типу. У електронної пошти такої залежності або немає, або вона досить невідчутна. Електронний лист можна шифрувати та підписувати надійніше та зручніше, ніж лист на папері — для останнього, власне, взагалі не існує загальноприйнятих засобів шифровки. Швидкість

доставки електронних листів набагато вища, ніж паперових, та

мінімальний час проходження незрівнянно менший. Загалом в залежності від розміру листа та швидкості каналу зв'язку доставка електронного листа

триває в середньому від кількох секунд до кількох хвилин. Щоправда,

можуть бути затримки через збої в поштових серверах.

а діаграмі показано типову послідовність подій, що відбуваються, коли Аліса відправляє листа з допомогою поштової програми (MUA).[1] Вона вводить e-mail адресата та натискає кнопку «відправити».

Принцип роботи електронної пошти.

Її поштовий клієнт форматує повідомлення в спеціальний формат та

відправляє по протоколу SMTP на місцевий сервер обміну пошти (MTA), в

цьому випадку smtp.a.org, її інтернет-провайдера.

Сервер обміну пошти отримує адресу призначення з даних протоколу SMTP (а не з шапки листа), в цьому випадку, це bob@b.org. Адреса скрині

для отримання електронних листів це рядок localpart@exampledomain. Фрагмент перед знаком @ називають локальною частиною адреси,

зазвичай, вона збігається з іменем користувача отримувача, а фрагмент

після знаку @ називають доменним іменем. Сервер передачі листів

використовує доменне ім'я для визначення повного доменного імені сервера обміну листами в доменній системі імен (DNS).

Функціонування електронної пошти побудовано на принципі клієнтсервер, стандартному для більшості мережевих сервісів. Для обміну

листами з поштовим сервером, потрібна спеціальна програма-клієнт. Існує багато різних програм-клієнтів електронної пошти, які можуть відрізнятися

окремими функціями, можливостями та інтерфейсом, в тому числі й такі, що працюють на сервері (в режимі on-line). Проте загальні функції у

більшості пакетів однакові. До них можна віднести:

підготовка тексту;

імпорт файлів-додатків;

відправка листа;

перегляд і збереження кореспонденції;

знищення кореспонденції;

підготовка відповіді;

коментування і пересилка інформації; експорт файлів-додатків.

До популярних поштових програм-клієнтів відносять:[Джерело?]

Eudora Mail

Evolution

KMail

Mozilla Mail

Mozilla Thunderbird

Netscape Mail

Novell GroupWise

Opera Mail (M2)

Outlook

Outlook Express

TheBat!

Сучасний пакет програм електронної пошти має добре організований

інтерфейс користувача, який не потребує багато часу і зусиль для засвоєння, та звичайно забезпечує такі додаткові функції:

ідентифікація власника поштової скриньки;

автоматичне приєднання підпису;

адресні книги;

перевірка орфографії;

можливість створення поштових скриньок різного призначення;

шифрування/дешифрування повідомлень;

робота у автономному (off-line) режимі;

фільтрацію/маршрутизацію повідомлень;

автоматична відправка відповіді про тимчасову відсутність

отримувача або

автоматична переадресація листа на іншу адресу електронної пошти.