§ 9. Нервова тканина

Будова нервової тканини.

Нервова тканина складається з нервових клітин, які назива­ються нейронами. Нейрон — одноядерна клітина, в якій роз­різняють тіло і відростки. Величина тіл нерво­вих клітин (в поперечнику) бу­ває від 25 до 150 мк. Форма їх також різна. Зустрічаються клі­тини круглі, овальні, багато­кутні, зірчасті, грушоподібні та ін. Цитоплазма нервової клітини пронизана густою сіткою тонесеньких ниточок — нейрофібрил, які заходять і в усі відростки.

Зустрічаються нейрони одно-, дво- і багатовідросткові. Відростки бувають двох видів. Одні з них короткі, порівняно товсті, деревовидне розгалужені називаються дендритами; інші—довгі, тонкі і розгалужені звичайно тільки на своєму кінці — називаються нейритами, або аксонами. По всій своїй довжині аксон дає рідкі бічні відгалуження — колатералі. Багатовідросткові нейрони мають завжди один аксон і кілька дендритів. Довгі відростки нервових клітин утворюють нервові волокна. Кожне нер­вове волокно складається з осьового циліндра, утвореного цитоплазмою з її нейрофібрилами, і двох оболонок. Внутрішня, товща оболонка, яка складається з жироподібної речовини, називається мієліновою. Зовнішня оболонка, що складається з плоских клітин, називається шваннівською. Мієлінова оболонка подекуди перери­вається. У цих місцях шваннівська оболонка щільно прилягає до осьового циліндра, через що на нервовому волокні утворюються ніби перехвати, які дістали назву перехватів Ранв’є. Частина нервових волокон не має мієлінових оболонок — їх називають безм’якушевими. Пучки нервових волокон називаються нервами. Вони вкриті відповідними оболонками.

Крім нервових клітин, до складу нервової тканини входять ще утвори, які мають для власне нервової тканини опорне і трофічне значення і нази­ваються нейроглією. Нейроглія складається з тонесеньких волокон і клітин.

Після народження організму нервові клітини втрачають здатність до розмноження. Але відростки їх зберігають здатність до росту протягом усього життя людини. Пошкоджений нерв відновлюється за рахунок під­ростання відростків, що зберегли зв’язок з нервовими клітинами, до робочих органів.

Збудливість і провідність нервової тканини. Основними властивостями нервових клітин є збудливість і провідність. Збудливість проявляється в здатності відповідати на вплив подразника певним видом діяльності. Збудливість характерна для всіх живих клітин. Так, м’язова тканина на дію подразника відповідає скороченням своїх волокон; залозистий епіте­лій — виділенням секрету. Збудливість особливо висока у нервових клітин. У нейроні внаслідок подразнення виникає підвищення процесів життє­діяльності, яке називається збудженням. Виникле в одному місці збудження поширюється по всьому нейрону, а з нього передається на сусідні нейрони. Ця здатність збудження поширюватись називається провідністю і є харак­терною властивістю нервової тканини.

Нервові волокна здатні проводити збудження в обох напрямках від місця подразнення, проте в природних умовах вони проводять в організмі збудження тільки в одному напрямку — одні з периферії до спинного або головного мозку, а інші навпаки — з центра на периферію. Перші з них дістали назву доцентрових (аферентних), а другі — відцентрових (еферентних). Чутливі нервові закінчення, що сприймають подразнення з зовнішнього і внутрішнього середовища організму, називаються рецеп­торами. За будовою вони різні. В одних випадках —це прості закінчення нервових волокон, в інших — досить складні мікроскопічні утвори, до яких підходять доцентрові нервові волокна.

Доцентрові і відцентрові нерви. Нервові волокна, збираючись у пучки, утворюють нерви, які у вигляді білих ниток пронизують усі частини тіла. Кожен такий нерв вкритий спільною мієліновою оболонкою, яка і надає йому білого кольору. В складі нерва можуть бути або тільки доцентрові, або тільки відцентрові нерви, або ж і ті й другі разом.

Нерв, який складається лише з доцентрових волокон, називається доцентровим, або чутливим, або аферентним; він передає збудження від рецепторів до цен­тральної нервової системи. Нерв, утворений тільки відцентровими волок­нами, називається відцентровим, або ефекторним, бо в результаті проведен­ня ним збудження виникає діяльність органу (скорочення м’яза, виділення залозою секрету і т. д.).

Якщо до складу нерва входять і доцентрові, і відцентрові волокна, він називається мішаним.