§ 7. Сполучна тканина

Сполучна тканина складається з клітин і добре розвиненої міжклі­тинної речовини, яка виділяється клітинами. Під назвою сполучної тканини об’єднують багато різних тканин, які дуже відрізняються між собою (на­приклад, кров і кісткова тканина), але мають спільне походження — всі вони в процесі ембріонального розвитку формуються з мезенхіми, тобто з зародкової сполучної тканини. Основні функції сполучної тканини — трофічна (функція живлення), захисна і опорна.

Всі види сполучної тканини можна поділити на дві групи: 1) власне сполучну тканину і 2) скелетну, або опорну, сполучну тканину.

Власне сполучна тканина. Основна функція власне сполучної тканини полягає в тому, що вона зв’язує окремі тканини та органи одне з одним. До цієї групи належить чотири види тканин: пухка волокниста, жирова, щільна волокниста і еластична волокниста.

Пухка волокниста сполучна тканина складається з рідко роз­міщених клітин і міжклітинної речовини у вигляді пластинок і волокон, про­міжки між якими заповнює тканинна рідина. Розрізняють два типи волокон сполучної тканини. Тонкі, прямі, розміщені пучками, називаються колаге­новими (клеєдайними) волокнами; від них залежить міцність сполучної тканини. Товщі, розкидані по­одинці і більш звивисті, — на­зиваються еластичними; вони надають сполучній тканині пружності.

Колагенові волокна при тривалому варінні або при дії на них слабких кислот і лугів розчиняються, утворюючи при охолодженні клейку драглисту масу. Еластичні волокна, на­впаки, стійкі до варіння та дії на них кислот і лугів.

Клітини пухкої сполучної тканини відрізняються за фор­мою, величиною і функціями. Одні з них мають зірчасту форму і називаються фібробластами. В результаті своєї життєдіяльності фібробласти виділяють основну (міжклітинну) речовину. Другі називаються гістіоцитами і мають властивість амебовидно пересуватись. Гістіоцити здатні до фагоцитозу, тобто до захоплення і перетравлення чужорідних тілець, які потрапили в тканину. Крім фібробластів і гістіоцитів, у пухкій сполучній тканині зустрічаються й інші клітинні форми: жирові клітини, які накопи­чують жир у цитоплазмі, білі кров’яні тільця, що проникають у тканину з кровоносних капілярів, пігментні клітини та деякі інші.

Пухка сполучна ткани­на в організмі дуже роз­повсюджена; вона супро­воджує кровоносні судини і нерви, розміщується між органами і міститься в підшкірному шарі. Клітини цього виду спо­лучної тканини можуть у своїй цитоплазмі накопичувати жир і перетворю­ватись у жирові клітини, а сама тканина в таких випадках може перетворюватись у жирову тканину.

Щільна волокниста сполучна тканина відрізняється від пухкої значно більшою кількістю густо переплетених пучків колагено­вих волокон. Цей вид сполучної тканини зустрічається в багатьох органах, зокрема з неї утворені сухожилки м’язів, а також сполуч­нотканинний шар шкіри (власне шкіра).

Еластична сполучна тканина характеризується тим, що має значну кількість еластичних волокон. З цієї тканини утворені зв’язки між органами.

Скелетна, або опорна, сполучна тканина. До цієї групи тканин належать хрящова і кісткова.

Хрящова тканина складається з клітин і щільної міжклітинної речовини. Клітини розташовані групами в особливих порожнинах. Зустрі­чається три різновидності хряща: гіаліновий, волокнистий і еластичний.

Гіаліновий, або скловидний, хрящ характеризується безструк­турною, однорідною міжклітинною речовиною. Цей вид хряща дуже роз­повсюджений в організмі: він вкриває суглобові поверхні кісток, з нього утворені хрящі гортані (крім надгортанника), трахеї, бронхів та хрящі ребер.

Волокнистий хрящ зустрічається в міжхребцевих і суглобових дисках. Він являє собою волокнисту сполучну тканину, в якій е хрящові клітини і яка просочена хрящовою міжклітинною речовиною.

Еластичний хрящ пронизаний великою кількістю еластичних волокон, які зумовлюють пружність органу, до складу якого входить ця тканина. Еластичний хрящ порівняно мало розповсюджений і зустрічається, головним чином, у надгортаннику і вушній раковині.

Хрящ росте за рахунок розмноження клітин і збільшення міжклітинної речовини всередині хрящової тканини, а також завдяки діяльності клітин охрястя, що вкриває хрящ з поверхні.

Кісткова тканина складається з клітин і твердої міжклітин­ної речовини. Остання має пластинчасту будову. Пластинки міжклітинної (основної) речовини побудовані з органічної основи (головним чином осеїну), просоченої мінеральними солями (переважно вуглекислим і фосфорнокис­лим кальцієм). Такий склад забезпечує кістці велику міцність.

Всередині кісткових пластинок містяться клітини овальної форми остеоцити (кісткоутворювачі), які сполучаються між собою великою кіль­кістю тонесеньких протоплазматичних відростків. Кісткові клітини лежать у відповідних порожнинах, а їх відростки — у відповідних канальцях кісткових пластинок. Міжклітинна кісткова речовина є продуктом життє­діяльності остеоцитів.

Кісткова тканина пронизана численними кровоносними судинами, які забезпечують живлення і дихання кістки. Кісткові клітини розміщуються концентричними колами навколо каналів, які називаються гаверсовими. По цих каналах проходять судини. Відростки кісткових клітин спрямовані радіальне до гаверсових каналів.