§ 11. Гігієна м’язової системи дитини

З описаних вище особливостей розвитку м’язів і моторики дітей ви­пливає ряд гігієнічних вимог, спрямованих, з одного боку, на охорону їх м’язової системи, а з другого,— на ЇЇ розвиток і зміцнення. Враховуючи порівняно швидку стомлюваність м язів і відповідних нервових центрів у дітей, необхідно уникати довготривалих, а тим більше надмірних фізич­них напружень, які можуть шкідливо вплинути на розвиток дитячого орга­нізму, викликати тяжкі захворювання серця, легень та інших органів. Серце при цьому працює значно інтенсивніше і може бути перевтома серце­вого м’яза. Довготривале напруження ще не зміцнілих м’язів кистей рук під час гри на фортепіано, при шитті і письмі іноді спричиняє захворювання, яке дістало назву писальної судороги. Все це треба враховувати при прове­денні навчально-виховної роботи з дітьми молодшого шкільного віку, зо­крема під час занять з фізичної культури, на шкільній навчально-дослідній ділянці, при виконанні суспільне корисної роботи і т. д.

Несприятливо впливають на організм дитини не тільки надмірні три­валі напруження м’язів, але й недостатня їх діяльність. Щоб правильно розвивались м’язи і весь опорно-руховий апарат, діти повинні систематично займатись гімнастикою, спортом, посильною фізичною працею (відповідно до їх віку і фізичного розвитку). Під час роботи м’язи краще постачаються кров’ю, яка приносить поживні речовини і кисень. Цього досягається посиленням роботи серця та розширенням кровоносних капілярів у працю­ючому м’язі. Кров, що надходить до працюючого м’яза, живить і кістки, до яких він прикріплений. Цим самим створюються кращі умови і для діяль­ності органу кровотворення — червоного кісткового мозку. М’язова праця позитивно впливає на весь організм, зокрема на такі органи, як серце і ле­гені, на обмін речовин.

Робота м’язів тісно пов’язана з роботою центральної нервової системи — вони взаємно впливають одне на одного. Діяльність м’язів сприяє розвитку кори великих півкуль головного мозку і органів чуття.

Розділ VI

ОСОБЛИВОСТІ КРОВІ ТА АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ І ГІГІЄНА СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ ДИТИНИ

§ 1. Кров

Значення кросі. Кров разом з лімфою е внутрішнім середовищем орга­нізму, з якого клітини одержують все необхідне для свого існування і в яке віддають продукти своєї життєдіяльності. Кров виконує в організмі такі функції:

- приносить до всіх органів і тканин поживні речовини, які всмоктуються в кров з кишечника;

- виносить з органів і тканин продукти розпаду, які виділяються з орга­нізму через органи виділення;

- приносить клітинам кисень, яким вона збагачується в легенях, і ви­носить вуглекислий газ, що утворюється в результаті окислювальних про­цесів у клітинах;

- підтримує рідинний (гуморальний) взаємозв’язок між органами, пе­реносячи від одних органів до інших речовини, що їх вони виробляють;

- бере участь у захисті організму від хвороботворних бактерій, які про­никли в організм;

- рухаючись безперервно по кровоносних судинах, кров забезпечує постійний перерозподіл тепла, яке утворюється в результаті обміну речовин в органах і тканинах, і збереження сталої температури тіла, бо зайве тепло віддається назовні через шкіру і легені.

Кількість крові. У дорослої людини кров становить близько 1\16 (6—7%) ваги тіла. Це означає, що в людини вагою 65 кг є близько 4 л крові.

У дітей крові відносно більше, ніж у дорослих. Вага всієї крові в орга­нізмі по відношенню до ваги тіла становить у %:

На 1 кг ваги тіла у новонародженої дитини припадає близько 150 мл крові, у дітей 6—10-річних — близько 70 мл, у дорослої людини — 60 мл. Відносна кількість крові зв’язана з рівнем обміну речовин, який є найінтенсивнішим у новонароджених дітей. У хлопчиків крові трохи більше, ніж у дівчаток.

При спокійному стані організму по кровоносних судинах циркулює лише частина крові. Решта крові перебуває в кров’яних депо — в капі­лярах печінки, селезінки і шкіри. Коли ж виникає потреба в негайному збільшенні циркулюючої крові (при м’язовій роботі і т. п.) депонована кров викидається в кров’яне русло.

Втрата організмом ¹/4—¹/3 кількості крові загрожує смертю.

Склад крові. Кров — це тканина, що складається з рідкої міжклітин­ної речовини, або плазми (близько 55—58%), і кров’яних клітин, або фор­мених елементів (42—45%).

Відокремити формені елементи від плазми можна центрифугуванням або відстоюванням крові, додавши до неї речовин, які перешкоджають зсіданню крові. При відстоюванні кров утворює два шари: верхній — жов­тувата напівпрозора рідина — плазма крові і нижній темно-червоний — еритроцити (червоні кров’яні тільця). Між кров’яною плазмою і шаром еритроцитів лежить тонкий прошарок лейкоцитів (білих кров’яних тілець) (кольор. табл. IV, Г).