§ 3. Верхні кінцівки

Скелет верхньої кінцівки складається з вільної кінцівки — руки і плечового пояса, який з’єднує її з тулубом.

Плечовий пояс утворений двома кіст­ками: ключицею і лопаткою. Спереду він замкнутий, бо обидві ключиці щільно з’єд­нуються з рукояткою груднини, а ззаду відкритий, бо лопатки не з’єднуються між собою. Плечовий пояс служить опорою для вільної верхньої кінцівки, збільшує амплі­туду її рухів.

Ключиця — довга трубчаста кістка, трохи зігнута подібно до латинської букви S.

Лопатка — плоска, трохи вгнута кіст­ка трикутної форми; на її задній поверхні є високий, міцний гребінь, до якого при­кріплюються м’язи. З допомогою суглобів лопатка сполучається з ключицею і плечо­вою кісткою.

Рука складається з плеча, передпліччя і кисті. В кисті розрізняють: зап’ясток, п’ясток і фаланги пальців.

Плечова кістка має довге трубчасте тіло з напівкулястою головкою на верх­ньому кінці і блоковидною на нижньому. Біля верхньої головки є великий і малий горби, до яких прикріплюються м’язи. Верхня головка входить у сугло­бову западину лопатки, утворюючи дуже рухомий плечовий суглоб.

Передпліччя складається з ліктьової (з боку мізинця) і променевої (з боку великого пальця) кісток. Верхній кінець ліктьової кістки товщий від нижнього; на ньому є суглобова півмісяцева вирізка, з допомогою якої ліктьова кістка сполучається з плечовою, а по краях вирізки два відростки — ліктьовий (ззаду) і вінцевий (спереду). У променевої кістки, навпаки, ниж­ній кінець значно товщий від верхнього; він з’єднується з кістками зап’яст­ка. Кістки передпліччя, сполучаючись з плечовою кісткою, утворюють складний ліктьовий суглоб.

Із зап’ястком кістки передпліччя утворюють променево-зап’ястковий суглоб еліпсоїдної форми.

До складу зап’ястка входять вісім невеликих кісточок, які розміщені у два ряди (передній і задній) і з’єднані між собою рухомо.

П’ясток складається з п’яти схожих між собою довгих кісток; їх кінці, обернені до зап’ястка,— розширені, а кінці, що утворюють суглоби з фа­лангами пальців, — мають заокруглені головки.

Фаланг у кожному пальці по три, і лише у великому пальці їх дві. В напрямі від п’ястка до кінців пальців фаланги називаються основ­ними, середніми і нігтьовими.

Процес окостеніння скелета верх­ньої кінцівки у дітей відбувається нерівномірно. Повне його окостеніння закінчується лише до 25 років. В педагогічній практиці особливо важ­ливо знати процес окостеніння кисті руки, бо за допомогою кисті дитина вчиться писати і виконувати різні трудові рухи.

У новонародженої дитини ще не­має зап’ясткових кісток. Вони розви­ваються поступово і стають добре помітними при просвічуванні рентге­нівським промінням лише на сьомому році життя дитини. Але і в цьому віці кістки зап’ястка ще не цілком розвинені. Лише в 10—13 років закінчується процес їх окосте­ніння. Окостеніння фаланг пальців руки закінчується у 9—11 років. В результаті цього значно підви­щується працездатність дітей щодо швидкості і тривалості письма.

Знання особливостей окостеніння кисті руки має важливе значення для правильної постановки навчання дітей письма і трудових процесів. Внаслі­док того, що кисть руки в дітей молодшого шкільного віку ще не окостені­ла, вона ще не цілком працездатна і швидке письмо дітям молодших класів, не вдається, кисть швидко стомлюється. Тому не можна перевантажувати дітей, особливо учнів І і II класів, письмовою роботою.