Тема 6. Етика бізнесу

1. Поняття бізнесу.

2. Етичні вимоги до побудови взаємин з покупцями.

3. Етичні вимоги до побудови взаємин з конкурентами.

4. Етичні вимоги до побудови взаємин з акціонерами, дилерами, поставниками.

Поняття бізнесу

Бізнес (підприємництво) – порівняно новий суспільний феномен. Цей термін з’явився у Західній Європі в епоху середньовіччя і спочатку ним позначали організаторів крупних музичних вистав і парадів, а також організаторів будівельних та виробничих проектів. Починаючи з ХХVІІ ст. так називали осіб, які заключали контракт з державою на виконання певних робіт або на поставку продуктів і водночас виступали посередниками між замовниками та виконавцями. Оскільки вартість таких робіт була попередньо обумовленою, то підприємець отримував право на розпорядження прибутком і ніс відповідальність за збитки від реалізації контрактів. З цього часу ознаками підприємництва стали вважати функції організації, керівництва та діяльність в умовах ризику й відповідальності за результати підприємства.

Згідно сучасних уявлень підприємництво розглядають здебільшого як різновид соціальної (зокрема економічної) діяльності, пов’язаної з реалізацією певних функцій економічного (пошук і створення нових можливостей та комбінацій в економіці, організація підприємства, створення нових товарів і послуг тощо) і соціального розвитку.

Водночас підприємництво визначається як самостійна, здійснювана на власний ризик діяльність, спрямована на систематичне отримання прибутку від користування виробництвом, продажі товарів, виконання робі або здійснення послуг особами, які зареєстровані у встановленому порядку в якості підприємців. Таке визначення підприємництва включає в себе усі види ділової активності (бізнесу).

Підприємцями є:

• власне підприємці – особи, які є водночас і власниками, і керівниками свого підприємства;

• “напівпідприємці” – особи, які поєднують підприємницьку діяльність та найману працю;

• менеджери – особи, які здійснюють функції керівництва і розпорядження ресурсами, але не є власниками підприємства (співвласники або наймані менеджери).

Етичні вимоги до побудови взаємин з покупцями

Взаємовідносини між покупцем і продавцем регулюються за допомогою правових та моральних норм. Згідно з загальноприйнятими нормами кожна фірма несе відповідальність за якість та безпечність своїх товарів та послуг.

Важливою етичною вимогою щодо організації взаємин продавців і покупців є укладання чесної угоди купівлі-продажу. Її ознаками є: забезпечення покупців правдивою інформацією щодо якостей товару (послуги), уникнення тиску на покупця з боку продавця, добровільне прийняття рішення щодо купівлі товару (послуги) з боку покупця.

Неприпустимим у відносинах між продавцем і покупцем вважається шахрайство, тобто зумисне введення в оману з приводу важливих для учасника купівлі-продажу фактів. Етика бізнесу засуджує не лише намір обдурити, але й введення в оману внаслідок утримання певної інформації та недбалості у її викладенні.

Серйозна небезпека щодо введення в оману покупців існує під час рекламної кампанії. Тому рекламуючи той чи інший товар (послугу), слід вживати чіткі і зрозумілі терміни та надавати чесну інформацію. Слід підкреслити, що продавець зобов’язаний надавати всію необхідну інформацію, вказувати на приховані дефекти своїх товарів (послуг).

В свою чергу покупець також має дотримуватись певних правил. Він не повинен обман, силу чи емоційний вплив або психологічний тиск на продавця.

Етичні вимоги до побудови взаємин з конкурентами

Існують певні етичні вимоги до конкурентних відносин. Зокрема загальними принципами конкурентних відносин є такі:

1. Конкурент – не ворог, а суперник. Стосунки з суперником мають спиратися на закони та моральні норми.

2. Бізнес має виконувати функцію задоволення потреб споживача.

3. Перемога у конкурентній боротьбі означає, що один з конкурентів працює ефективніше за іншого.

У відносинах з конкурентами слід дотримуватися таких правил:

1. Не можна зводити наклепи на конкурентів. Шкідливі заяви про конкурентів виправдані за обставин застосування конкурентом нечесної практики щодо свого опонента або до споживача.

2. Не можна завдавати шкоди конкурентові, створюючи перешкоди його виробництву або розподілу товарів (послуг).

4. Вважається неетичним знижувати ціни з метою заподіяння шкоди конкурентам.

5. Слід уникати неетичної кооперації з конкурентами, що має на меті експлуатацію покупців.

6. Слід уникати неетичних відповідей на неетичні дії конкурентів.

Етичні вимоги до побудови взаємин з акціонерами, дилерами, поставниками

У взаємовідносинах з акціонерами фірма повинна забезпечувати останніх необхідною інформацією та надавати чіткі і правдиві звіти про свою діяльність.

Розподіл прибутків компанії здійснюється з участю її менеджерів. Їх рішення щодо такого розподілу мають етичний підтекст, оскільки вони розпоряджаються грошима інших людей. Тому у процесі розподілу прибутків потрібно враховувати інтереси акціонерів та дотримуватися чіткої дивідендної політики – здійснювати контроль за фінансами фірми та за виконанням обов’язків менеджерами, котрі розпоряджаються цими фінансами. Отже, менеджери фірми несуть особисту відповідальність за розподілом прибутків фірми.

Моральна відповідальність акціонерів фірми розглядається у зв’язку з їхніми правами та реальною владою. Слід пам’ятати, що власники звичайних акцій мають право:

• на дивіденди (у випадку оголошення про їх виплату директорами фірми);

• на пропорційну частку майна ліквідованої фірми, яке залишається після усіх розрахунків з іншими зацікавленими сторонами;

• на винесення певних питань стосовно політики фірми на обговорення;

• на голосування пропорційно до своєї частки акцій.

Як бачимо, права акціонерів є обмеженими, і вони практично не впливають на політику фірми. Проте акціонери мають моральне зобов’язання щодо опротестування нечесної практики діяльності своєї компанії. Такий протест і коментар до нього може бути оприлюднений як у самій компанії, так і у засобах масової інформації. Такий протест може сприяти покращенню морального клімату компанії. З огляду на це акціонери повинні цікавитися діяльністю тих компаній, у які вони інвестують.

Як і акціонери, дилери також здебільшого не є членами фірми. Проте вони тісніше пов’язані з нею – адже виконують функцію представника від виробника продукції (послуг). Тому дилери повинні чітко дотримуватися всіх умов продажу.

Література:

1. Агеев А.И. Предпринимательство: Проблемы собственности и культуры. – М., 1991.

2. Герет Т., Клоноскі Р. Етика бізнесу. – К., 1999.

3. Данчева О.В., Швалб Ю.М. Практична психологія в економіці та бізнесі. – К., 1999.

4. Деловой этикет. – 2-е изд., перераб. и доп. – К., 2001.

5. Зомбарт В. Буржуа: Этюды по истории духовного развития современного экономического человека. – М., 1994.

6. Кубрак О.В. Етика ділового спілкування: навч. посібник з етикету. – Суми, 2001.

7. Мастенбрук У. Управление конфликтными ситуациями и развитие организации. – М., 1996.

8. Палеха Ю.І. Ділова етика. – К., 2000.

9. Психология и этика делового общения / Под ред. В.Н. Лавриненко. – М., 1997.

10. Роджерс Ф. ІВМ. Взгляд изнутри. Человек, фирма, маркетинг: Пер. с англ. – М., 1990.

11. Рютингер Р. Культура предпринимательства. – М., 1992.

12. Такаянаги Сатору. Японская система управления трудовыми ресурсами: как работают японские предприятия. – М., 1987.

13. Холопова Т.И., Лебедева М.М. Протокол и этикет для деловых людей. – М., 1995.

14. Щекин Г.В. Практическая психология менеджмента. Как делать картеру. Как строить организацию. Науч.-практич. пособие – К., 1994.

15. Ягер Д. Деловой этикет: как выжить и преуспеть в мире бизнеса. – М., 1994.