- •Лекції (опорні конспекти) до курсу «Професійна етика»
- •Тема 1. Професійна етика як навчальна дисципліна і як засіб регулювання професійної діяльності
- •Тема 2. Проблеми морально-етичного регулювання професійної діяльності в умовах ринкових відносин
- •Структура діалогу: діалогічні відносини, діалогічні позиції суб’єктів діалогічного спілкування, предмет діалогу, дії діалогу, результат діалогу.
- •Модифікації діалогу (за е. Руденським):
- •Конструктивне проведення дискусії спирається на:
- •Експресивні засоби публічного спілкування:
- •Правила для промовця:
- •Правила для слухача:
- •Тема 3. Професіоналізація суб’єкта праці в аспекті моральності і моралі
- •Тема 4. Організаційна культура і організаційна етика
- •Тема 5. Управлінська етика
- •Тема 6. Етика бізнесу
- •Тема 7. Імідж професіонала і організації у контексті професійної етики
Структура діалогу: діалогічні відносини, діалогічні позиції суб’єктів діалогічного спілкування, предмет діалогу, дії діалогу, результат діалогу.
Умови, що необхідні для діалогу:
бажання і готовність обох партнерів виявити свою позицію щодо актуальної проблеми;
готовність до сприйняття і оцінки позиції партнера;
готовність до продуктивної взаємодії;
наявність спільної основи та певних відмінностей у підходах до розв’язання актуальної проблеми.
Отже, основу діалогу становлять проблема і відмінність у позиціях щодо її розв’язання.
Своєрідність психотехнічних дій у діалозі полягає:
у здійсненні водночас дії-впливу одного партнера на іншого і дії-відображення;
у змінності позицій того, хто впливає і того, хто відображає вплив;
у взаємній інтелектуально-вольовій активності;
у взаємообмінному характері дій.
Модифікації діалогу (за е. Руденським):
Самокритичний діалог – внутрішнє самоспілкування, спрямоване на самоаналіз і самооцінку через взаємодію двох «Я» - вчинки, позиції, якості особистості оцінюються з боку внутрішнього «Я». У самокритичному діалозі можуть бути враховані також оцінки інших людей. може бути не лише внутрішнім, а й зовнішнім. Розвивається до і після критичного діалогу.
Критичний діалог – комунікативно-оціночні дії стосовно до негативних явищ чи сторін іншої людини, його діяльності, суспільного життя. Фази критичного діалогу: постановка проблеми, аналіз причин, оцінка дій, що викликали проблеми, конструктивна пропозиція або висловлення позиції щодо розв’язання проблеми, відповідна реакція того, хто підлягає критиці або підтримка позиції того, хто критикує.
У критичному діалозі можливі прояви опору, рішучого опору, емоційного вибуху, які не завжди підпорядковуються морально-етичним нормам спілкування. Результат критичного діалогу може бути неоднозначним. Проте позитивного результату можливо досягти за умов використання аргументації, знаходження вірного тону спілкування.
Дискусія – форма спілкування, організована з метою знаходження вірного рішення шляхом всебічного співставлення різноманітних точок зору, використання доказів і аргументації у процесі захисту або заперечення тези, що обговорюється.
Технологічні умови до висунення тези: чіткість і ясність формулювання, незмінність у ході діалогу, виключення логічних протиріч. управління дискусією вимагає розв’язання трьох груп взаємопов’язаних задач: задачі стосовно проблеми дискусії, задачі стосовно групи учасників дискусії, задачі стосовно кожного конкретного учасника дискусії.
У дискусії використовується конструктивна критика, що спрямована: 1) на спростування неправомірних аргументів: вказівка на неправомірність аргументів, виявлення сумнівних авторитетів, апеляція до суспільної думки, наведення даних досліджень, використання контраргументів; 2) спростування неправильного зв’язку аргументу і тези дискусії: конкретно-історичний аналіз, авторський коментар висловлювань, вказівка на замовчування, аналіз неправомірної аналогії, аналіз фальсифікації, виявлення підміни поняття та викривленого наслідку.
У критиці використовуються такі зауваження: об’єктивні, іронічні, скептичні, альтернативні; використовуються запитання, заперечення, зауваження.