3. Філософське визначення поняття матерії.

Уявлення про матерію, її будову, основні властивості історично змінювалися. Першу концепцію матерії умовно можна назвати субстратною (оскільки, за визначенням Аристотеля, матерія – є субстрат, тобто те, що лежить в основі всього існуючого).

Другій концепції можна було б дати назву субстанціональній. Вона ґрунтувалася на ідеях про те, що світ – субстанція, а властивості матерії – це властивості субстанції.

Наприкінці ХІХ ст. природознавство відкриває нові явища. Це завдає удару по традиційних уявленнях про матерію і матеріальне.

Марксистська філософія створює нову концепцію матерії. Ленін пропонує таке визначення. Матерія – це філософська категорія для визначення об’єктивної реальності, що дана людині у її відчуттях, яка копіюється, відображається нашими відчуттями, існуючи незалежно від них.

Філософська концепція марксизму виходить із принципу матеріального монізму. Світ – це об’єктивна реальність, тобто вічна, не створювана, нескінченна матерія, що перебуває у єдності всіх форм свого існування, у безперервному русі і розвитку.

Діалектико-матеріалістична концепція матерії близька, але незвідна до субстанціональної.

У сучасній науковій картині світу вирізняються різні типи матеріальних систем і відповідні їм структурні рівні матерії.

Рівень неживої природи представлений елементарними частинками, фізичним вакуумом, атомами, молекулами, планетами, зірками, галактиками і т.д.

Рівень живої природи – системи до клітинного стану – ДНК, РНК, білки; клітини, одноклітинні організми, рослини, тварини, популяції, види.

Рівень соціальної організації матерії – суспільство, характеризується своєю соціальною структурою і системою соціальних взаємин між суб’єктами.

Матерія визначається як об’єктивна реальність, тобто реальність. що існує поза і незалежно від свідомості людини.

З одного боку, матерія – це гносеологічна протилежність свідомості.

З іншого боку, свідомість онтологічно не є протилежністю матерії. Її загальна властивість – відображення.

Ідеальне – не що інше як матеріальне, але перетворене, відбите у психіці. Ідеальне – це відображення матеріального, тобто світу об’єктів, але існує воно у суб’єкті відображення, як зміст психічного образу.

Матеріальне – сам об’єкт і його властивості, об’єктивна реальність. Ідеальне – образ об’єктивної реальності, тобто суб’єктивна реальність.

Ідеальне не існує як фізична або фізіологічна реальність. Свідомість, копіюючи об’єкт та його властивості не буде при цьому відтворювати їхніх реальних матеріальних властивостей. Чуттєвий образ людини або її думка про матеріальний об’єкт не є власне самим об’єктом.

Ідеальність свідомості як реальності нематеріальної виражена зокрема в тому, що думка, на відміну від явищ об’єктивної реальності, не має матеріальних просторово-часових меж.

Ідеальність свідомості полягає також і в її здатності узагальнювати. (напр.., в реальності неможливо поєднати в одне ціле всіх представників одного біологічного роду або виду.).

Поряд з відображенням дійсності свідомість, завдяки своїй ідеальності, наділена здатністю творити, створювати те, що в реальному світі не існує.