10.4. Методи групування

Групування — це розподіл генеральної або вибіркової сукупності за певними сутнісними варіюючими ознаками, які мають назву ознак групування або критеріїв.

Групування дає змогу упорядкувати первинний матеріал, систематизувати досліджувану суку­пність та провести сортування її елементів. З цього, власне, і випливають завдання, які має вирішува­ти групування у наукових дослідженнях:

розподіл генеральної або вибіркової сукупності на якісно однорідні та масштабно менші сукупності, які охоплюють всі досліджувані елементи;

вивчення складу сукупності за певними ознаками;

вивчення взаємозалежної зміни варіюючих ознак у межах сукупності.

У результаті формуються типологічні, структурні та аналітичні групування. Зазвичай цей розподіл носить досить умовний характер, оскільки групування, будучи в основі своїй типологічними, містять структурні елементи та призначаються для проведення аналізу.

За характером варіюючих ознак групи можуть бути атрибутивними (формуються за ознаками, що не мають кількісного виміру) або кількісними (варіювання проявляється у зміні кількісного зна­чення окремих одиниць сукупності).

Особливою формою групувань є класифікації. Вони будуються виключно за атрибутивними ознаками, мають сталий характер, мають фундаментальне значення для теоретичного дослідження. Елементами класифікації зазвичай є групи і підгрупи.

Групування висувають особливі вимоги до визначення варіюючих ознак. У першу чергу до­сліднику необхідно з'ясувати теоретичні основи існування певних явищ та усвідомити, на вивчення яких елементів буде спрямоване групування.

Простіше формувати типологічні групування за атрибутивними ознаками — кількість груп та їх чисельність визначається безпосередньо взятою за основу ознакою. Типологічні групування, по­будовані за кількісними ознаками, потребують визначення меж окремих груп, які вказують на пере­хід певних кількісних характеристик у якісні. Для цього можуть застосовуватись дискретні та інтервальні показники. Прикладом подібних групувань є розподіл населення за віком, статтю, освітою, залученістю у виробництво (атрибутивні) або рівнем технічної оснащеності виробництва (кількісні).

Структурні групування застосовуються для однотипних сукупностей і орієнтовані на ви­вчення складу таких сукупностей за варіюючими ознаками, а також взаємозв'язків. Вони також мо­жуть бути атрибутивними (зовнішньоторговельний обіг з різними країнами світу, структура доходів домогосподарств) і кількісними (групування промислових підприємств за масштабом — кількістю за­йнятих, обсягом продукції).

Аналітичні групування спрямовані на вивчення взаємозв'язків варіюючих ознак у межах од­нотипної сукупності. Взаємозалежні ознаки, як відомо, поділяються на факторні та результативні. Фа­кторною є варіююча ознака, під впливом якої змінюється (зростає або скорочується) інша, результа­тивна (наприклад, продуктивність праці впливає на собівартість). Таким чином, кожна група, сфор­мована за факторною ознакою, характеризується середніми величинами результативної ознаки.

Групування, побудовані за однією ознакою, мають назву простих, а за кількома, застосовува­ними послідовно або одночасно, — складних. Останні бувають комбінованими та багатомірними.

Комбіновані групування це такі, в яких всередині визначених за однією ознакою груп за іншою ознакою формуються групи другого рівня і т. д. (зазвичай від 2 до 4 ознак). Основна характерна риса — послідовне застосування різних ознак групування.

Багатомірні групування — це розподіл сукупності на групи з одночасним (паралельним) вико­ристанням будь-якої кількості суттєвих ознак у комплексі, що дає змогу застосовувати кластерну тео­рію2. Подібні багатомірні групування дають можливість формувати однорідні сукупності, відбирати суттєві ознаки та типові групи об'єктів тощо.

Крім того, існують вторинні групування, тобто такі, які створюють нові групи елементів, ви­користовуючи для цього раніше здійснені групування. Для цього застосовують зміну початкового ін­тервалу або закріплення за кожною групою певної частки одиниць сукупності (питоме перегрупуван­ня).

Необхідно наголосити, що про який би спосіб групування не йшлося, а особливо в разі групу­вань за кількісними ознаками, потрібно попередньо вирішити питання щодо кількості груп, їх чисель­ності, розміру інтервалу. Це можна зробити за допомогою спеціальних прийомів, опрацьованих зага­льною теорією статистики. Але у будь-якому випадку ознака групування має бути обґрунтована з по­зицій економічної теорії, з урахуванням узгодженого категорійного апарату, принципів та законів (за­кономірностей).