- •7.030504 “Економіка підприємства ”
- •Процес контролю виробництва структур тонкоплівкових мікросхем
- •Процес фотолітографії
- •Виготовлення стрічкових кручених сердечників
- •Виготовлення метало-скляних корпусів мікросхем серії 133
- •Одержання вихідного напівпровідникового матеріалу
- •Виготовлення метало-скляних корпусів мікросхем серії 133
- •Одержання вихідного напівпровідникового матеріалу
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Одеський національний політехнічний університет
Кафедра економіки підприємств
Методичні вказівки і завдання
для виконання розрахунково-графічної роботи
за курсом “Управління витратами”
для студентів фаху
7.030504 “Економіка підприємства ”
Одеса ОНПУ 2012
Методичні вказівки і завдання для виконання розрахунково-графічної роботи за курсом “Управління витратами” для студентів фаху 7.030504 “Економіка підприємства”.
/Укладачі А.В. Пашкова, С.В. Безнос/ - Одеса: ОНПУ, 2012 р.
Завдання
Здійснити вибір ресурсозберігаючого технологічного процесу, який складається з операцій, які можна виконувати різними способами. Зробити розрахунки технологічної собівартості заданої програми і собівартості одиниці продукції і побудувати графіки її зміни.
Скласти перелік витрат, а потім на їхній підставі кошторис витрат по статтям. кошторисів витрат на утримання та експлуатацію устаткування, цехових витрат, адміністративних витрат і витрат на збут. На підставі статистичних даних зміни витрат та обсягу виробництва за рік (дванадцять місяців) за допомогою регресійного аналізу зробити розподіл цих витрат на постійні та змінні.
Визначення відхилень і виявлення причин цих відхилень.
Опис підприємства (місця проходження практики).
Розрахунково-графічна робота оформлюється студентом на аркушах паперу форматом А4, обсяг роботи не менш ніж 20 аркушів.
1 Вибір ресурсозберігаючого технологічного процесу
Технологічний процес виготовлення виробу (деталі, вузла) являє собою строго визначену сукупність виконуваних у заданій послідовності технологічних операцій. Ці операції змінюють форму, розмір і інші властивості деталі, а також її стан чи взаємне розташування окремих елементів. Операція сама може вироблятися багатьма способами і на різному устаткуванні. Тому вибір ресурсозберігаючого технологічного процесу полягає в оптимізації кожної операції по мінімуму споживання матеріальних, трудових і енергетичних ресурсів. Важливий показник економічності цих ресурсів – зниження собівартості (економія ресурсів), пов'язане з застосуванням кращого технологічного процесу.
Для визначення зниження собівартості (економії) необхідний розрахунок собівартості для кожного з порівнюваних варіантів технологічного процесу. Розрахунок повної собівартості продукції при застосуванні кожного з варіантів складний, вимагає великої кількості вихідних даних і часу. Для спрощення розрахунків економії надається можливість без збитку для точності визначати і зіставляти не повну, а технологічну собівартість, що включає тільки ті елементи витрат на виготовлення виробу, величина яких різна для порівнюваних варіантів. Елементи собівартості, що для цих процесів однакові чи змінюються незначно, у розрахунок не включаються. Таким чином, технологічна собівартість – це умовна собівартість, склад її статей непостійний і встановлюється в кожнім окремому випадку.
Зіставлення варіантів технологічної собівартості дає представлення про економічність кожного з них. Слід зазначити, що величина технологічної собівартості виготовлення окремих виробів значною мірою залежить від обсягу виробництва. Отже, усі витрати на виготовлення виробів по ступені їхньої залежності від обсягу виробництва доцільно підрозділяти на перемінні, річна величина яких змінюється прямо пропорційно річному обсягу випуску продукції, і умовно-постійні, річна величина яких не залежить від змін обсягу виробництва.
До перемінних витрат відносяться: витрати на основні матеріали за винятком реалізованих відходів, на паливо, призначене для технологічних цілей, на різні види енергії, призначеної для технологічних цілей, на основну і додаткову заробітну плату основних виробничих робітників з відрахуваннями у фонд соціального захисту населення, витрати, пов'язані з експлуатацією універсального технологічного устаткування, а також інструмента й універсального оснащення.
До умовно-постійних витрат відносяться: витрати, пов'язані з експлуатацією устаткування, оснащення й інструмента, спеціально сконструйованих для здійснення технологічного процесу по даному варіанту і витрати а оплату підготовчо-заключного часу.
Технологічна собівартість операції розраховується по формулі (1).
( 1)
де Впер - перемінні витрати, грн.;
N – річний обсяг випуску продукції, шт.;
Впост – умовно-постійні витрати, грн.
Після визначення технологічної собівартості по варіантах (якщо не більш двох варіантів) для кожного з них установлюємо річний обсяг виробництва, при якому порівнювані варіанти економічно рівноцінні.
Для цього вирішуємо систему рівнянь (2) щодо обсягу виробництва:
(2)
При Ст1 = Ст2 одержимо формулу критичного обсягу виробництва (3).
(3)
Якщо таке зіставлення варіантів виконати графічно (дивись рисунок 1), то стане очевидно, що критичний обсяг виробництва продукції є абсцисою крапки перетинання двох прямих з початковими ординатами Впост1 і Впост2, виражених для кожного варіанта рівнянням його технологічної собівартості.
В итрати, грн.
Ст1
Ст2
Впост2
Впост1 1 2
Nкр Обсяг випуску, шт.
Рисунок 1 Графік зміни технологічної собівартості
Визначення абсциси цієї «критичної точки» служить, таким чином, що завершує етапом техніко-економічних розрахунків, що встановлюють області найбільш доцільного застосування кожного з порівнянних варіантів, що обмежуються визначеними розмірами програм.
Графік будується на основі отриманих даних. Задавши значенням N < Nкр і Nкр < N, будуємо графік в осях координат, однієї з який є (ордината) значення технологічної собівартості, а іншої (абсциса) - значення річного обсягу виробництва.
Якщо задана програма більше критичного обсягу виробництва, тобто N > Nкр, то вибирається той варіант технологічної операції (на рисунку 1 це варіант – 2), у якої перемінні витрати найменші (кут нахилу прямої відповідного варіанта більш пологий).
Якщо N < Nкр, то обирається той варіант технологічної операції (на рисунку 1 це варіант - 1), у якої перемінні витрати найбільші (технологічна собівартість відповідного варіанта наращивается швидше).
Здійснивши вибір варіантів усіх технологічних операцій, проводиться розрахунок технологічної собівартості продукції заданої у варіанті програми, а потім знаходиться собівартість одиниці продукції.
Завдання
Здійснити вибір ресурсозберігаючого технологічного процесу, що складає з 4 - 6 операцій (у залежності від варіанта), кожну з який можна виконати двома способами. Для цього треба:
розрахувати обсяг виробництва по кожній операції, при якому порівнювані варіанти економічно рівноцінні;
побудувати графіки зміни технологічної собівартості і визначити зони з найменшими витратами
виходячи з заданого обсягу виробництва (виробничої програми) визначити технологічну собівартість з мінімальними витратами використовуваних ресурсів для всього обсягу виробництва та одиниці виробу.
Завдання № 1
Технологічний процес виготовлення пасивної частини тонкоплівкових структур
Варіанти технології |
Р перемінні, грн./шт. |
Р постійні, грн./рік |
|
0,15 0,12 |
120 150 |
|
0,20 0,15 |
170 200 |
|
0,12 0,07 |
250 300 |
|
0,35 0,25 |
310 350 |
5. Захист толстоплівкових елементів |
0,19 |
120 |
Задана програма N = 800 шт.
Завдання № 2
Технологічний процес формування Р-карману в пластині при виготовленні КМДП-ІМ
Варіанти технології |
Р перемінні, грн./шт. |
Р постійні, грн./рік |
|
0,05 0,06 |
120 100 |
|
0,06 0,065 |
150 140 |
|
0,03 0,04 |
160 140 |
|
0,05 0,06 |
120 100 |
5. Контроль електричних параметрів |
0,03 |
110 |
Задана програма N = 1 500 шт.
Завдання № 3
Технологічний процес виготовлення тонкостінного конденсатора на основі п'ятиокису титану.
Варіанти технології |
Р перемінні, грн./шт. |
Р постійні, грн./рік |
|
0,06 0,06 |
150 130 |
|
0,09 0,08 |
180 200 |
|
0,04 0,03 |
200 250 |
4. Нанесення металу для верхньої обкидки |
0,03 |
100 |
|
0,09 0,08 |
180 200 |
6. Видалення електродів, що були необхідні для анодирування |
0,03 |
110 |
Задана програма N = 3 000 шт.
Завдання № 4
Технологічний процес виготовлення пластинчатих магнітопроводів
Варіанти технології |
Р перемінні, грн./шт. |
Р постійні, грн./рік |
|
0,012 0,008 |
100 120 |
|
0,06 0,07 |
110 100 |
3. Правка пластин магнітопроводу
|
0,05 0,06 |
150 110 |
4. Отжиг пластин та нанесення ізоляції
|
0,011 0,016 |
100 70 |
5. Збірка магнітопроводу |
0,01 |
50 |
Задана програма N = 2 000 шт.
Завдання № 5
Технологічний процес виготовлення керамічних ізоляторів
Варіанти технології |
Р перемінні, грн./шт. |
Р постійні, грн./рік |
|
0,06 0,08 |
150 100 |
|
0,011 0,012 |
120 100 |
|
0,014
0,016 |
200
150 |
|
0,01 0,009 |
120 150 |
5. Спікання |
0,07 |
50 |
Задана програма N = 20 000 шт.
Завдання № 6
Технологічний процес механічної обробки ізоляційних матеріалів
Варіанти технології |
Р перемінні, грн./шт. |
Р постійні, грн./рік |
|
0,06 0,07 |
150 110 |
|
0,06 0,06 |
120 140 |
|
0,1 0,09 |
80 100 |
|
0,04 0,06 |
60 40 |
|
0,02 0,03 |
150 110 |
Задана програма N = 2 500 шт.
Завдання № 7
Технологічний процес підготовки до пайки
Варіанти технології |
Р перемінні, грн./шт. |
Р постійні, грн./рік |
|
0,07 0,05 |
120 160 |
|
0,05 0,025 |
50 100 |
|
0,012 0,02 |
60 120 |
|
0,13 0,09 |
50 70 |
5. Підготовка до пайка виводів деталей |
0,04 |
30 |
Задана програма N = 1 500 шт.
Завдання № 8