Питання 2.

Термін «популяція» був запозичений у демографів і означає «народ», «населення». Ввів цей термін у 1905 році В.Іогансен.

Популяція – це сукупність істот одного виду, що знаходиться у взаємовідносинах та спільно населяє територію. Екологічну популяцію можна охарактеризувати як населення одного виду на визначеній території. Демекологія вивчає просторову структуру популяцій, їх генетичний склад, механізм розмноження та динаміку чисельності, співвідношення різних вікових груп. Вчення про популяції, їх структуру та динаміку має велике значення для розуміння структури та функціонування біоценозів, а також в практичній діяльності людини для розробки науково обгрунтованих заходів з раціонального використання природних багатств.

Кількість особин конкретної популяції залежить передусім від стану народжуваності й смертності.

Чисельність популяції — загальна кількість особин на даній території або в даному об'ємі (води, ґрунту, повітря), які належать до однієї популяції. Розрізняють неперіодичні (такі, що рідко спостерігаються) і періодичні (постійні) коливання чисельності популяцій. Чисельність популяції залишається постійною тоді, коли народжуваність дорівнює смертності. Збільшення народжуваності й зменшення смертності призводять до збільшення популяцій, і навпаки. Для аналізу причин, які зумовлюють співвідношення смертності й народжуваності, в екології часто використовують аналіз кривих виживання популяцій.

Щільність популяцій — середня кількість особин на одиниці площі чи об'єму. Розрізняють середню й екологічну щільності. Середня щільність — це кількість особин (або біомаса) на одиницю всього простору. Екологічна щільність — кількість особин (або біомаса) на одиницю заселеності простору (тобто доступної площі або об'єму, які фактично можуть бути зайняті популяцією). При збільшенні чисельності щільність популяції не росте лише у випадку її розселення, розширення ареалу.

Максимальною щільністю особин популяції вважається така, яка вже не може підтримуватися екосистемою. Мінімальна щільність особин на певній території не дає можливостей для їх розмноження, а отже, для існування цієї популяції в екосистемі. Чисельність популяції залишається постійною тоді, коли народжуваність дорівнює смертності. Збільшення народжуваності й зменшення смертності призводять до збільшення популяцій, і навпаки. Для аналізу причин, які зумовлюють співвідношення смертності й народжуваності, в екології часто використовують аналіз кривих виживання популяцій.

Важливим аспектом структури популяції є також віковий та статевий розподіл, тобто співвідношення чисельності особин різних вікових класів і поколінь за статтю. Чим більше в популяції представників жіночої статі репродуктивного віку , тим швидше популяція збільшується в чисельності.

Питання 3.

Біоценоз – сукупність рослинних та тваринних організмів, а також мікроорганізмів, які населяють певні ділянки земної поверхні (суші чи водоймища). Біоценоз – це динамічна, спроможна до внутрішнього регулювання система. В біоценозі виділяють фітоценоз та зооценоз. Термін “біоценоз” був запропонований К. Мебіусом, який у 1877 р. описав угруповання тварин устричних банок.

Кожен біоценоз має чітко визначений видовий склад. Загальна кількість видів рослин і тварин, властивих певному біоценозу, більш менш постійна, але між біоценозами різних типів досить відрізняється. Найбільш багаті за видовим складом біоценози вологих тропіків, а найбідніші – біоценози аридних і холодних реґіонів. Загальна кількість видів, що складає біоценоз характеризує його видове багатство. Загальна кількість видів, що входить до складу біоценозу, їх різноманітність залежить від місцезнаходження, кліматичних умов біоценозу, а також від його історії розвитку. Видова насиченість біоценозу – загальна кількість видів, що припадає на одиницю площі. Залежно від видової насиченості розрізняють біоценози прості і складні.

Біогеоценоз – історично сформований комплекс живих та неживих компонентів певної ділянки земної поверхні, зв’язаних між собою обміном речовинами та енергією (від грецького “біос” – життя, Земля, “ценоз” – суспільство). Термін введено в 1942 році Сукачевим В.Н.

До складу біогеоценозу входять біотоп та біоценоз.

Біотоп - однорідний за абіотичним факторами простір середовища, зайнятий біоценозом (тобто місце життя видів, організмів).

Екосистема – поняття близьке до біогеоценозу. Але більш загальне. Це сукупність (суспільство) живих організмів та середовища існування, що складають одне ціле на основі харчових зв’язків та способів отримання енергії. Термін ввів у 1935 р. Е. Тенслі.

Екологічна система, біогеоценоз – елементарні одиниці біосфери.

Повна ієрархічна біологічна система виглядає наступним чином:

Гени  Клітини  Органи  Організми  Популяції  Суспільства  Екосистеми  Біосфера.

В природному середовищі все збалансовано. Всі процеси на Землі, всі коловороти речовин йдуть на рівні біогеоценозу.

До основних компонентів, що входять до складу біогеоценозу, відносяться:

• рослинний (фітоценоз);

• тваринний (зооценоз);

• мікроорганізми (мікробіоценоз);

• грунт та грунтові води;

• атмосфера.