9. 6. Структурні зрушення в економіці України.

Структурні співвідношення мають велике значення для збалансованого розвитку національної економіки, її ефектив­ності та стабільного зростання. Світовий досвід указує на те, що економічне зростання країн Західної Європи великою мірою по­яснюється глибокими структурними змінами, які забезпечили впровадження досягнень науково-технічного прогресу, економію та раціональне використання ресурсів та інші позитивні зрушен­ня. Швидке зростання виробництва у більшості країн Південно-Східної Азії відбулося передусім за рахунок прискореного розвит­ку на сучасній науково-технічній основі таких галузей, як елект­роніка та машинобудування, хімія високомолекулярних сполук, чорна та кольорова металургія, інформаційні технології, зв'язок, транспорт, тобто завдяки якісним змінам у галузях матеріального виробництва та виробничої інфраструктури.

Характеризуючи сучасний стан економіки України, слід за­значити, що серед багатьох чинників формування негативних тен­денцій її розвитку дуже вагому, якщо не головну, роль відіграють структурні диспропорції. Вони накопичувалися в економіці Украї­ни роками під впливом централізованої системи управління, що «узаконювала» незбалансований розвиток окремих частин еко­номіки внаслідок нерівномірного розподілу ресурсів і політики пріоритетного розвитку військово-промислового комплексу та галузей, які були з ним безпосередньо пов'язані. Структурні де­формації, притаманні економіці УРСР у часи командно-адміністративної системи, залишилися у спадщину незалежній Україні. На цьому етапі структура економіки республіки у складі Радян­ського Союзу характеризувалася такими диспропорціями:

• втратою прогресивної соціальної орієнтованості, невід­повідністю потребам людини. Для економіки СРСР, зокрема еко­номіки України, характерними були дефіцит та низька якість споживчих товарів, невиправдано великі обсяги виробництва озброєння й продукції військового призначення. Питома вага предметів споживання у загальному обсязі продукції промисло­вості України в 1988 р. становила лише 33,1 %, тоді як у країнах із високорозвиненою ринковою економікою цей показник сягає 50—60 %;

• порушенням оптимальних відтворювальних пропорцій, передусім — переважним розвитком виробництва засобів вироб­ництва (група «А») порівняно з виробництвом предметів спожи­вання (група «Б»), високою нормою нагромадження, яка не була обґрунтована наявними економічними ресурсами та призвела у 1970-—1980-х роках до зниження рівня використання виробничих потужностей;

—різкою диференціацією технічного рівня виробництва у різних галузях, а також на підприємствах однієї галузі, що є на­слідком диспропорцій у сфері інвестування, розподілі матеріаль­них ресурсів, ціноутворенні, які панували в адміністративно-ко­мандній системі. Це так звана проблема технічно відсталих під­приємств, які дістались у спадщину незалежній Україні;

—ресурсомістким та переважно витратним характером ви­робництва, який значно знижує конкурентоспроможність україн­ських товарів на світовому ринку;

• обмеженістю паливно-енергетичних та мінеральних ре­сурсів. Це на 60—80 % стосується таких важливих ресурсів, як нафта і газ, паливо для атомних електростанцій, кольорові метали тощо. За умов порушення господарських зв'язків обмеженість паливно-енергетичних та мінеральних ресурсів поруч із втратою багатьох ринків збуту продукції виявилася для економіки Украї­ни однією з найбільших проблем;

• високим рівнем концентрації і монополізації виробницт­ва. За даними 1991 р. 85 % номенклатури промислової продукції вироблялася в Україні одиничними підприємствами, що характеризує високий ступінь монополізації виробництва;

• низькою «товарністю» кінцевої продукції, сировинною та напівфабрикатною спрямованістю експорту. Практично всі га­лузі промисловості України були технологічно пов'язані з підприємствами республік колишнього Союзу. Лише 20 % вітчизня­них промислових підприємств на початку 1990-х років мали за­мкнутий цикл виробництва в межах України. Після проголо­шення цими країнами незалежності технологічні зв'язки почали різко розриватися, а підприємства (а надалі й цілі галузі) зазнавали виробничих криз, пов'язаних, з одного боку, з відмовою ко­лишніх замовників від кінцевої продукції, що виготовлялася в Україні, а з іншого — припиненням постачання на українські підприємства комплектуючих та сировини.

Головним чинником такої технологічно-структурної кризи бу­ло скорочення загального попиту на продукцію машинобудуван­ня за рахунок скорочення замовлень на виробництво озброєння та технологічне обладнання з причин або його застарілості, або відсутності коштів у замовників. Другим чинником вважається зростання обсягів імпорту товарів споживчого та виробничого призначення через низьку якість та цінову конкурентоспромож­ність вітчизняного виробництва за умов непідготовленої лібера­лізації зовнішньої торгівлі.² Отже, протягом 1991—1999-х років в Україні постійно відбувалося нерівномірне скорочення випуску товарів і послуг, унаслідок чого сформувалася неоптимальна структура економіки. За цей період загальний випуск товарів та послуг знизився на 60 %, випуск промисловості — більш ніж на 66 %, сільського господарства — на 51 %, транспорту і зв'язку — на 80 %, будівництва — на 88 %.³

Одним з основних показників, які характеризують ефектив­ність структури економіки, є співвідношення між валовим внут­рішнім продуктом (доданою вартістю + податки на продукти за винятком субсидій) і проміжним споживанням у випуску товарів і послуг .

Як показують дані таблиці 2.17, у 1996—2003 рр. обсяги про­міжного споживання щодо ВВП мали тенденцію до збільшення й залишаються значно вищими порівняно з провідними індустріаль­но розвинутими країнами. Нині структура економіки України ще не відповідає повною мірою вимогам ринкової самоорганізації, яка б розвивалася на засадах синергетики, тобто за рахунок ендо­генних (внутрішніх) чинників інтенсифікації виробництва на ос­нові досягнень науково-технічного прогресу та економного використання ресурсів.

Вплив структурних зрушень в економіці на економічні показ­ники називається структурним ефектом. Він відображує зв'язок між змінами структури економіки та динамікою показників обсягу виробництва продукції, передусім таких, як валовий випуск (ВВ), валовий внутрішній продукт (ВВП ) і чистий внутрішній продукт (ЧВП).

Найпростіший метод вимірювання структурних змін грунту­ється на використанні як індикатора індексу структурних змін (/_с,₃), що визначається за формулою

д е І а, І — абсолютна величина зміни питомої ваги і-го елемента структури економіки;

п — кількість структурних елементів.

Для порівняння структурних змін в економіках різних країн або у секторах (видах економічної діяльності) національної еко­номіки розраховується індекс структурного ефекту (/_се). Він по­казує співвідношення темпів зростання (падіння) обсягу продук­ції до індексу структурних змін.

Розрахувати індекс структурного ефекту можна за формулою

де ввп — індекс валового внутрішнього продукту національної економіки (валової доданої вартості секторів економіки або видів економічної діяльності).

Треба зауважити, що економіка формується під впливом бага­тьох чинників, а не тільки структурних зрушень. Тому доцільним є виділення впливу структурних змін з усієї сукупності чинників економічного зростання. Для цього у поглиблених дослідженнях структурного ефекту розраховується кореляційне рівняння та ко­ефіцієнт кореляції, який показує міру зв'язку між індексом струк­турних змін та динамікою обсягу продукції.

Структурний ефект позитивний, якщо швидке зростання ін­дексу структурних змін супроводжується великими темпами зростання економіки. Він негативний, якщо індекс структурних змін має невелику величину, при цьому економічні пропорції консервативні, спостерігається застій або зниження обсягів ви­робництва.

ТЕМА №10: ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Основні поняття і терміни

План

основні терміни та поняття

10.1. Суть державного програмування, види програм. Цільові комплексні програми розвитку національної економіки.

10.2. Програми економічного і соціального розвитку. Міжнародні програми.

10.3. Прогноз та прогнозування національної економіки.

10.4. Принципи та методи прогнозування національної економіки.

Контрольні питання

Список використаної літератури