ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Змістовий модуль 1. Теоретичні основи фінансового аналізу

Тема 1. Значення і теоретичні основи фінансового аналізу

1. Роль фінансового аналізу в управлінні фінансовою діяльністю підприємства.

2. Види фінансового аналізу

3. Предмет та об’єкти фінансового аналізу.

4. Метод фінансового аналізу

Роль фінансового аналізу в управлінні фінансовою діяльністю підприємства. Фінансовий аналіз – засіб пізнання фінансового механізму підприємства, процесів формування і використання фінансових ресурсів для здійснення діяльності. Це напрям економічного аналізу, який сприяє обґрунтуванню рішень в сфері фінансового управління. Як відомо, у процесі функціонування будь-якого підприємства циклічно відбувається:

• залучення необхідних ресурсів;

• з’єднання їх у виробничому процесі;

• реалізація виробленої продукції і одержання кінцевих результатів.

Тому укрупненим і відносно самостійним економічним об’єктом управління є грошові засоби (фінансові ресурси), значення управління якими ринкових умовах різко зростає, оскільки вони:

• єдиний ресурс, який легко трансформується у будь-який інший;

• є запорукою подальшого розвитку підприємства.

Від того, наскільки оптимальним є співвідношення між складовими ресурсного потенціалу підприємства, наскільки ефективно та доцільно грошові кошти трансформуються в основні та оборотні засоби, стимулюють робочу силу, залежать одержані фінансові результати, фінансове становище підприємства, а отже благополуччя власників та інших зацікавлених осіб.

Однією із ключових функціональних підсистем управління стає фінансове управління (менеджмент), яке вирішує такі основні питання:

• якими повинні бути величина і оптимальний склад активів підприємства для досягнення поставленої мети;

• які джерела для цього повинні бути використані та їх оптимальний склад;

• як організувати поточне та перспективне управління фінансовою діяльністю для забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

І якщо за словами американського економіста Е. Хелферта менеджмент – це наука задавати питання, то аналіз – наука, що дає обґрунтовані відповіді на них. У той же час, аналіз є однією з найважливіших функцій управління.

Процес прийняття управлінських рішень є скоріше не наукою, а мистецтвом. Результати аналітичних розрахунків не є єдиним і безумовним критерієм для прийняття управлінського рішення. Вони є лише керівництвом до дій, бо керівник приймає остаточне рішення з врахуванням інших компонент, таких як власний досвід, інтуїція, логіка, власна схильність до ризику, симпатії та ін. Як альтернатива, можливе прийняття рішення без здійснення будь-якого аналізу, однак при цьому зростає імовірність прийняття такого управлінського рішення, яке не тільки не сприятиме покращенню функціонуванню об’єкта, але виявиться фатальним для підприємства в даних умовах. Тому можна стверджувати, що значення аналізу зростає пропорційно до ціни помилки внаслідок відмови від його застосування.

Місце і роль фінансового аналізу в управлінні діяльністю показано на схемі 1.

С хема 1. Місце фінансового аналізу в системі управління

Види фінансового аналізу Економічний аналіз як спеціальна область наукових знань відповідно до змін у економіці зазнав значних змін. Значно прогресує, як у теоретичному, так і у прикладному плані, та його частина, яка спрямована на дослідження фінансових аспектів діяльності підприємства, тобто фінансовий аналіз.

Широта кола користувачів результатами цього аналізу підвищує його значимість.

У їх складі можна виділити такі групи:

- внутрішні (бухгалтерія, фінансовий, економічний відділ, відділ маркетингу та інші служби підприємства, кожен з яких використовує інформацію, виходячи зі своїх службових інтересів);

- зацікавлені (власники-акціонери, засновники, яким важливо знати рівень ефективності своїх вкладень, визначити розмір дивідендів та перспективи розвитку підприємства);

- сторонні (кредитори, постачальники, покупці, потенційні інвестори, податкові органи, органи державного управління, аудитори та ін.)

Управлінський аналіз може бути тільки внутрішнім, а у фінансовому аналізі, відповідно до суб’єктів його проведення виділяють зовнішній та внутрішній аналіз.