- •Тема №1: національна економіка: загальне та особливе
- •1. 1. Теоретичні аспекти виникнення та розвитку науки національної економіки
- •1.2. Історичні передумови виникнення дисципліни „національна економіка”
- •1.3. Показники .
- •Мал 1. Структурна схема валового сукупного продукту
- •Мал. 1 Структурна схема макроекономічних показників
- •1.4. Основні елементи соціальної структури національної економіки.
- •1.5. Національні моделі ринкової економіки країн світу
- •Запитання для самоконтролю тема №2: економічні теорії та базисні інститути національної економіки.
- •2. 1 Історичні аспекти теорії розвитку національної економіки.
- •2. 2. Сучасні напрямки розвитку національної економіки.
- •2. 3. Інститути національної економіки.
- •2. 1. Історичні аспекти теорії розвитку національної економіки.
- •2. 2.Сучасні напрямки розвитку національної економіки.
- •2. 3. Інститути національної економіки.
- •Запитання для самоконтролю
- •Список використаної літератури
- •3.1 Економічна теорія добробуту
- •3.2. Соціальний вибір і функція суспільного добробуту
- •3.3. Соціальна нерівність та перерозподіл доходів
- •3.4. Фінансування соціальної сфери
- •Контрольні запитання
- •Список літератури
- •4. 1. Поняття та склад потенціалу національної економіки
- •4.2 Природно-ресурсний потенціал
- •4. 3. Демографічний та трудовий потенціал
- •4.4. Науково-технічний потенціал
- •4. 5. Інформаційний потенціал
- •4. 6. Виробничий потенціал
- •4. 7. Зовнішньоекономічний потенціал
- •4. 8. Екологічний потенціал
- •Список використаної літератури:
- •Тема №5: інституціональні чинники національної економіки
- •1. Економічна політика
- •5. 2. Фінансова політика.
- •3. Бюджетна політика
- •4. Передумови виникнення та розвитку податків.
- •Запитання для самостійного контролю
- •6.1. Суть, види та функції ринкової інфраструктури національного ринку
- •6.2. Система органів державного управління економікою та її функції
- •6.1. Суть, види та функції ринкової інфраструктури національного ринку
- •7.1. Основні засади теорії державного управління
- •7.3. Державне регулювання національної економіки
- •Список використаної літератури
- •8.2. Економічна демократія і її концепція.
- •8.3. Розвиток демократії як протидія бюрократизації суспільства.
- •8.4. Економічна свобода і економічний порядок як прояв економічної демократії.
- •Запитання для самоконтролю
- •Список використаної літератури
- •Тема 9. Структурна перебудова національної економіки.
- •9.1. Роль і характеристика соціальної структури національної економіки.
- •9. 2. Організаційна структура національної економіки.
- •9. 3. Відтворювальна структура національної економіки.
- •9. 4. Структура видів економічної діяльності національної економіки.
- •9. 5. Регіональна структура національної економіки.
- •9. 6. Структурні зрушення в економіці України.
- •1.Суть державного програмування, види програм. Цільові комплексні програми розвитку національної економіки.
- •10.2. Програма економічного та соціального розвитку. Міжнародні програми.
- •3. Прогноз та прогнозування національної економіки.
- •3. 4. Принципи та методи прогнозування.
- •Методи прогнозування
- •Тема 11. Політика економічного зростання в національній економіці.
- •11.1.Суть і характеристика економічного зростання. Основні теорії та моделі економічного розвитку.
- •11.2. Стадії економічного зростання та розвитку.
- •Стратегічна модель економічного розвитку України.
- •11.1.Суть і характеристика категорій «економічний розвиток» та «економічне зростання». Основні теорії та моделі економічного розвитку.
- •Графічні моделі економічного розвитку
- •Показники економічного розвитку
- •Посткейнсіанські теорії економічного зростання та розвитку
- •Неокласична теорія економічного зростання та розвитку
- •Інституціональна теорія економічного зростання та розвитку
- •Моделі економічного розвитку країн, що розвиваються
- •11.2. Стадії економічного зростання та розвитку.
- •11.3. Стратегічна модель економічного розвитку України
- •Тема 12. Інституціональні форми інтеграції національної економіки в світове господарство
- •12. 1. Світове господарство: структура, тенденції розвитку. Показники відкритості економіки. Зовнішньоекономічна безпека національної економіки.
- •12. 2. Форми і механізми інтеграції національної економіки у світове господарство
- •12.3. Економічна інтеграція України у світове господарство.
- •12. 1. Світове господарство: структура, тенденції розвитку. Показники відкритості економіки. Зовнішньоекономічна безпека національної економіки
- •12. 2. Форми і механізми інтеграції національної економіки у світове господарство
- •1. За територіальними ознаками:
- •2. За об'єктами купівлі-продажу:
- •Види поширення вез і їх особливості
- •Розподіл держав за об'єктами спеціалізації національної економіки
- •12.3. Економічна інтеграція України у світове господарство.
- •Систематизація пріоритетів національної економіки України за етапами історичного розвитку
- •Рейтингова оцінка інвестиційної привабливості вез і тпр в Україні (початок ххі століття)
- •Основні акценти управління національними економіками провідних країн світу
8.2. Економічна демократія і її концепція.
Економічна демократія - теорія, практика і наслідки втілення принципів демократії в економічні відносини, демократизація всього господарського механізму суспільства.
Історично економічна демократія розглядалася як складова частина загального процесу демократизації суспільства на шляху перетворення його на суспільство демократичного соціалізму. Економічною передумовою розвитку економічної демократії в капіталістичних і колишніх соціалістичних країнах стала необхідність посилення мотивації праці та підвищення її продуктивності.
Концепція економічної демократії була започаткована у працях фабіанців Е.Бернштейна, австромарксиста К.Репера, теоретика соціал-де-мократичної партії Німеччини Ф.Нафталі («господарча демократія»). Після 1945 р. розроблялася в Німеччині, Австрії, в соціал-демократич-них партіях Скандинавії. Нові форми економічної демократії з'явилися в Іспанії (Мондрагонська група кооперативів), США (американська програма ESOP (Employe Stock Ownership Plan) план робітничої акціонерної власності), СРСР. І це лише деякі аспекти прояву економічної демократії. Зазвичай більшість з них є чітко встановленими та задекларованими у законодавчій базі держави, а також визначаються базовими елементами діяльності громадських організацій, закріплені у внутрішньо організаційних документах фірм та підприємств усіх форм власності.
На сучасному етапі ідеї економічної демократії розвиваються як на мікрорівні через безпосередню участь трудящих в управлінні підприємствами – приватними, колективними і державними, вільне підприємництво, забезпечення реалізації принципів добросовісної конкуренції тощо, так і на макрорівні - в масштабах національної економіки з урахуванням рівня її розвитку.
На рівні національної економіки розвиток економічної демократії передбачає:
наявність органів соціального партнерства або економічного самоуправління;
процес залучення профспілок до співволодіння підприємством через збільшення частки участі (фондів) у прибутках підприємств;
контроль виробничих рад за значною сферою господарської діяльності (зайнятість, соціальна політика, гуманізація праці тощо). Діяльність держави повинна бути спрямована на створення сприятливих умов для розвитку демократії національної економіки, саме тому за нею залишаються такі функції, як:
забезпечення кредитів та інвестицій;
розвиток системи навчання і перепідготовки кадрів;
засобів доступу працівників до виробничої економічної та іншої інформації на рівні підприємства, регіону, галузі тощо;
визначення стратегії суспільного розвитку;
розв'язання загальнонаціональних завдань;
• визначення пріоритетних напрямів в економіці тощо.
8.3. Розвиток демократії як протидія бюрократизації суспільства.
Розвиток демократичної національної економіки гальмує наявність значної бюрократизації суспільства. Тут слід розрізняти бюрократію як невід'ємний елемент ієрархічних систем будь-якого рівня та бюрократизм як крайню форму її прояву.
Бюрократія (фр. bureau - бюро, канцелярія, kratos - сила, влада, держава) - система економічного, соціального, політичного та адміністративного управління і регулювання, що базується на розмежуванні владних повноважень і їх відокремленні від волі окремих членів суспільства та їх груп з мстою формування єдиного управлінського центру для координації усіх елементів та взаємозв'язків у системі суспільних відносин.
Надмірне зловживання владними повноваженнями, концентрація їх в окремих руках та привласнення так званого адміністративного ресурсу досить часто породжує свою крайню негативну форму - бюрократизм.
Бюрократизм - монополізація у корисливих цілях основних важелів влади та управління в руках працівників спеціалізованого апарату різноманітних економічних і спеціальних інститутів та організацій і орієнтація нижчих ланок апаратного управління і влади на формальне виконання наказів або імітацію їх виконання у разі виникнення ризику відповідальності.
Бюрократизація виникає як реакція на відсутність реальної демократії в суспільстві, існуючій системі державної влади, її надмірну централізацією, егоїзм корпоративних інтересів чиновників, домінування адміністративних методів управління, низький рівень культури, моралі, поглиблення кризових явищ в суспільстві тощо.
Яскравим прикладом забюрократизованого суспільства була економіка колишніх соціалістичних країн. Не виключенням є й Україна.
Бюрократизація національної економіки України також бере свій початок з часів СРСР, оскільки тут існував всесильний, замкнутий, жорсткий механізм влади, яка стоїть над законом і волею членів суспільства, використовуючи при цьому методи категоричних команд. Джерелом формування радянської бюрократичної верхівки був курс на жорстку централізовану систему організації та управління усім народним господарством.
Після розпаду СРСР, коли Україна обрала новий шлях розвитку, перехід до принципів демократичних суспільств з високорозвиненою економікою, у структурі бюрократичного (тобто владного) апарату держави відбулися певні позитивні зміни. Так, зокрема було реформовано основні гілки влади держави, було чітко визначено їх функціональну та організаційну структури, чисельність персоналу його права та обов'язки. Також було закладено засади політичної та економічної демократії, що проявляються у розмежуванні влади та бізнесу (економічна та політична влада), плюралізації власності, забезпеченні реальної участі громадян у всіх формах влади, формуванні відритого суспільства тощо. Тобто у найбільш загальному вигляді через встановлення системи влади в державі було закладено принципи демократичного суспільства.
Але, як вже можна констатувати зараз, принципи демократичного розвитку національної господарської системи України, й до цього часу залишаються переважно у формі декларації, а не її реальної реалізації. Як зазначає ряд вчених, система влади в державі (як політичної, так і економічної) повинна формуватись не стихійним шляхом, а в процесі реалізації чітко продуманої загальнодержавної політики, що, у свою чергу, і забезпечує реалізацію принципів політичної та економічної демократії і свободи. А її стихійний перерозподіл, навіть при формальному декларуванні реальних змін у системі влади, призводить до поглиблення суспільних протиріч. Влада не перетворюється на владу суспільства в цілому, а залишається прерогативою окремих особистостей і груп.
Так, в Україні перші економічні та політичні реформи з „побудовою" ідеології демократичного суспільства заклали засади плюралізму форм власності, економічної свободи вибору сфер діяльності, створили умови для формування власності трудових колективів та загалом населення, рівномірного розподілу економічних ресурсів та благ тощо.
Проте недостатнє інституційне забезпечення даних процесів разом з економічним та політичним нігілізмом суспільства призвели до іншого ефекту - формування так званої економічної та політичної анархії. Вона проявляється у нечіткій і непродуманій політиці державного регулювання економіки, зрощенні влади та бізнесу, надмірній владі груп з концентрованими інтересами та окремих іноземних ТНК, монопольній владі власників підприємств, обмеженні прав дрібних інвесторів, порушенні економічного законодавства та ін.; боротьбі за джерела економічного та адміністративного ресурсу.
Необхідно зазначити, що бюрократія - це природжена властивість будь-якої організації, державного апарату, управлінських структур, підприємств. Але при цьому вона, набуваючи форми бюрократизму, що присутній в національній економіці України, є потужним механізмом гальмування суспільно-економічного розвитку, науково-технічного прогресу, інноваційних процесів, джерелом соціально-економічної кризи національної економіки, знижує ефективність суспільно-економічного життя країни, консервує живу творчу думку.
Для соціально-економічного розвитку національної економіки, економічного зростання, поглиблення демократизації українського суспільства необхідним є створення повноцінних громадянських інститутів.
Забезпечення права та свобод людини і громадян - це великий комплекс проблем, який включає:
соціальні та економічні права;
громадянські і політичні права і свободи;
основні обов'язки громадян;
правосуб’єктність громадян;
статус іноземців та осіб без громадянства;
права корінних народів і національних меншин;
основи соціального захисту;
визначення правового режиму власності;
правових принципів і гарантій підприємництва;
• правил конкуренції і норм антимонопольного регулювання.
Особливого значення при розвитку демократичної національної економіки набувають права людини.
Права людини - розроблена на основі прийнятої ООН Загальної декларації прав людини сукупність основних прав особистості, які значною мірою визначають соціальну політику розвинутих країн світу.
Головним серед них є право на життя, оскільки позбавлення цього права унеможливлює реалізацію інших прав людини, їхній захист. Пріоритетний принцип концепції прав людини - рівність усіх перед законом, який стверджує верховенство прав особистості. Реалізують права людини - держава, громадські організації, в межах окремої країни, міжнародні, передусім правозахисні організації.
Другим за значенням у концепції прав людини с захист соціально-економічних прав від нерівного й дискримінаційного доступу до економічних і соціальних благ (багатства, освіти, охорони здоров'я, культури та ін.).