6. Пантеон слов’янських богів як світоглядна модель.

Слов'янська міфологія є політеїстичною(багатобожжя). У них не існувало чіткого пантеону богів. Кожне слов'янське плем'я мало власний пантеон, який відображав його етнічні,топографічні та соц.особливості. Міфологічні персонажі за характером їхніх зв´язків з колективом, важливістю для людини поділяються на декілька рівнів. До найвищого рівня належали боги з найзагальнішими функціями (ритуально-юридична, військова, господарсько-природнича). До таких богів відноситься головний бог у слов´ян-язичників - Сонце, або Дажбог,також Перун,Стрибог,Велес,Лада.До наступного рівня могли відноситись божества, пов´язані з господарськими циклами, сезонними обрядами та цілісністю замкнених колективів. Це - Рід, Ярило, Купала, більшість жіночих божеств, з-поміж яких виділяється Мокоша.Нижчий рівень був найабстрактнішим, оскільки характеризував загальні поняття: Доля, Лихо, Смерть, Правда, Кривда тощо. Більшість з цих міфологічних персонажів входило до казкових сюжетів.Найнижчий міфологічний рівень представлений неіндивідуалізованими істотами: духами, нечистю, тваринами, рослинами, джерелами, горами, камінням. Вони просторово співіснували з людиною і уособлювалися домовиками, лісовиками, водяниками, русалками, мавками, кікіморами тощо.

7.Київська Русь як соціокультурна система.

Дослідження етнічної структури К.Р. є важливим завданням та чинником формування її духовної культури,але і сьогодні ця проблема вирішена не повністю. Сутність проблеми в тому, чи існувала у К.Р. єдина давньоруська народність чи її етнічну основу складали окремі праетноси. З ХVІІст. Феодосій Сафанович характеризує К.Р. як єдину державу, в якій проживає єдиний народ. Вкінці ХІХст. виникає концепція Грушевського, яка ставить під сумнів єдність, а говорить про обєднання білорусів, рос. та українців. Ця проблема під сумнівом і сьогодні. Все ж у культурі К.Р. мали місце такі суспільні явища і процеси, які консолідували розвиток дух.культури і стали пощтовхом до створення єдиної давньоруської народності: єдина літературна мова,християнство, консолідація еліти, єдина матеріальна культура,етнічна свідомість( «русин»). Отже, хоча невідомо точно, що являла собою КР, але можна говорити про неї як про соціокультурну систему.

8. “Слово про Закон, Благодать та Істину” Іларіона Київського: зміст, значення та основні проблеми твору.

Цей твір водночас є пам’яткою красномовної культури, публіцистики, моральної проповіді. Він

складається з трьох частин, у яких зіставляються Закон і Благодать,описується поширення християнства на Русі і висловлюється подяка князю та його сину Ярославу. «Слово» стверджує самостійність Київської держави і церкви, заперечує повноваження Візантії щодо Києва. Перша частина є своєрідним «Філософсько-історичним вступом», що витлумачує смисл світової історії .

Центральну частину «Слова» становить похвала князю Володимирові і його предкам. Твір закінчується молитвою «від усієї нашої землі», у якій є прохання,щоб чужинці її не перемогли. Автор «Слова» не тільки представник політичних прямувань тогочасної Русі, але й талановитий письменник-промовець, що надав твору стрункої композиції, пишноти стилістичного оформлення та ритмічності вислову. «Слово» було призначене для «вибраних» слухачів.Але це не перешкодило популярності «Слова», що його часто переписували і використовували.