Тема 1. Вступ до соціології.

1. Соціологія як наука. Об’єкт та предмет соціології.

2. Сутність “соціального” як провідної соціологічної категорії.

3. Структура соціологічного знання.

4. Методи соціології.

5. Сутність соціологічних категорій “соціальні відносини”, “соціальне явище”, “соціальний процес”, “соціальний закон”, їх взаємозв’язок.

6. Соціальні закони, їх класифікація.

7. Основні функції соціології.

8. Особливості соціології, як наукової дисципліни, що вивчає людське суспільство.

9. Роль і завдання соціології в соціальному реформуванні українського суспільства.

10. Місце соціології у професійній підготовці молоді.

Тема 2. Історія становлення і розвитку соціології.

1. Особливість протосоціологічного знання, його основні форми.

2. Платон та Аристотель як попередники соціологічної науки.

3. Розвиток соціальної думки в період середньовіччя.

4. Передумови появи соціології як самостійної науки.

5. Основні етапи становлення і розвитку соціології як науки.

6. О.Конт – засновник соціології. Обґрунтування О.Контом необхідності науки про суспільство.

7. Методологічні основи та спрямованість позитивістської соціології О. Конта.

8. Зміст “статики” та “динаміки” контівської соціології.

9. Роль сім’ї, держави та церкви у життєдіяльності суспільства (за О.Контом).

10. Еволюціоністська соціологія Г.Спенсера.

11. Вчення Г.Спенсера про соціальні інститути.

12. Марксистська соціологія, її особливості.

13. Розвиток соціології Е.Дюркгеймом.

14. Проблема соціальної солідарності за Е.Дюркгеймом.

15. Соціологічна концепція самогубства Е.Дюркгейма.

16. Розуміюча соціологія М.Вебера.

17. Теорія соціальної дії М.Вебера.

18. Принципові особливості соціологічного пізнання за М.Вебером та Г.Зіммелем.

19. Емпірична соціологія, зміст основних етапів її розвитку.

20. Порівняльний аналіз концепцій “економічної людини” Ф.Тейлора і “соціальної” Мейо.

21. П.Сорокін – видатний соціолог ХХ століття.

22. Структурний функціоналізм Т.Парсонса.

23. Функціональні теорії Т.Парсонса та Р.Мертона, їх відмінності.

24. Основні напрямки сучасної соціології.

25. Витоки української соціології, їх характерні риси.

26. Особливості і зміст основних етапів становлення соціології в Україні.

27. Соціально-філософські ідеї М.Драгоманова.

28. Соціологія радянського періоду та її криза.

29. Роль М.Грушевського у розвитку соціології.

30. Проблеми розвитку сучасної української соціології.

Тема 3. Суспільство як соціальна система, його соціальна структура.

1. Суспільство як соціальна система та соціальне явище.

2. Основні ознаки суспільства і типологія суспільств.

3. Характерні особливості сучасного (постіндустріального) суспільства.

4. Особливості розвитку сучасного українського суспільства.

5. Основні теоретико-методологічні підходи трактування сутності суспільства.

6. Соціальна структура суспільства, її складові.

7. Група як складова соціальної структури суспільства. Класифікація груп.

8. Соціальні відносини, їх роль у формуванні соціальної структури.

9. Поняття соціального інституту, його види.

10. Роль та функції соціальних інститутів у життєдіяльності суспільства. Поняття аномії.

11. Інституціалізація, її ознаки (навести приклади).

12. Найважливіші соціальні інститути сучасного українського суспільства, проблеми їхньої взаємодії.

13. Соціологічне тлумачення соціальної організації і самоорганізації, їх структури.

14. Сутність теорії соціальної стратифікації.

15. Історичні типи стратифікації.

16. Основні чинники та критерії соціальної стратифікації.

17. Соціальна нерівність як основа стратифікації.

18. Теорія соціального статусу в концепції соціальної стратифікації.

19. Сутність та роль середнього класу у стабілізації суспільства.

20. Соціальна мобільність та її види.

21. Сутність процесу маргіналізації, особливості його в Україні.

22. Трансформація соціальної структури українського суспільства.

Тема 4. Особистість у системі соціальних зв’язків.

1. Сутність, спільність та відмінність понять “людина”, “індивід”, “особистість”.

2. Особистість як об’єкт і суб’єкт соціальних відносин.

3. Соціологічні підходи до вивчення особистості та її ролі в суспільстві.

4. Соціологічна структура особистості.

5. Соціальний статус та соціальні ролі особистості.

6. Фактори, механізми та агенти соціалізації.

7. Проблеми соціалізації особистості в умовах ринкових відносин.

8. Соціальна спрямованість особистості у сучасному суспільстві.

9. Соціологічний зміст понять “десоціалізація” та “ресоціалізація”.

10. Типологія особистості в соціології.

11. Людина як самоорганізована, самоуправляєма соціальна система.

12. Взаємодія суспільних та особистих інтересів і цінностей.

Тема 5. Соціологія культури.

1. Соціальна сутність культури.

2. Об’єкт та предмет соціології культури.

3. Основні функції культури.

4. Структурні елементи та форми вияву культури.

5. Організаційна культура, її елементи.

6. Менталітет як один із впливових елементів культури.

7. Норми та цінності як структурні елементи культури.

8. Система цінностей сучасної молодої людини.

9. Особливості розвитку національної культури на рубежі ХХ-ХХІ ст.

10. Проблеми відродження національної культури в Україні.

Тема 6. Соціологія конфлікту.

1. Конфлікт як соціальне явище.

2. Становлення та розвиток соціології конфлікту.

3. Структура соціального конфлікту.

4. Функції соціального конфлікту, його позитивні і негативні наслідки.

5. Об’єктивні та суб’єктивні причини соціальних конфліктів.

6. Основні стадії розвитку соціального конфлікту і методи його розв’язання.

7. Типологія конфліктів.

8. Основні шляхи та механізми розв’язання конфліктів.

9. Причини підвищеного рівня конфліктності в сучасному українському суспільстві.

Тема 7. Економічна соціологія.

1. Об’єкт та предмет економічної соціології, її місце у загальній системі соціологічного знання.

2. Взаємозв’язок економічної та соціальної сфер суспільства. Соціальні функції економіки.

3. Соціологічне тлумачення таких категорій як “економічна поведінка”, “економічна культура”, “економічне мислення”, “економічний інтерес”.

4. Економіка як соціальний інститут, його функції.

5. Сутність соціального механізму економічного розвитку.

6. Соціологічні дослідження сучасного стану соціально-економічних процесів в Україні.

7. Соціальна структура сучасної постіндустріальної економіки України.

8. Підприємництво в Україні: соціологічний аспект.

9. Соціологічний аспект проблеми зайнятості та безробіття в ринкових умовах.

Тема 8. Соціологія праці та управління.

1. Предмет соціології праці та управління, його складові.

2. Особливості соціально-трудових відносин, їх класифікація.

3. Соціологічна сутність категорій “зміст праці” та “характер праці”.

4. Основні види соціальних процесів у трудовій сфері.

5. Праця як соціальний процес, її види.

6. Соціальні функції праці.

7. Ставлення до праці, його об’єктивні та суб’єктивні чинники та показники.

8. Цінності праці. Види ціннісної орієнтації у сфері праці.

9. Механізм мотивації до праці.

10. Проблема відчуження праці.

11. Співвідношення понять “управління” та “керівництво”. Методи та стилі керівництва.

12. Сутність соціальних технологій, їх роль в управлінні соціальними процесами.

13. Управління та самоуправління, їх співвідношення.

Тема 9. Соціологія політики.

1. Предмет та структура соціології політики.

2. Політика – особливий вид регулювання суспільних відносин.

3. Політика як соціальний інститут, його функції.

4. Політичні рухи, їх типологія та соціальна сутність.

5. Політична культура, її соціальна сутність і роль у суспільстві.

6. Формування і управління громадською думкою як соціально-політичним феноменом.

7. Мотиви соціально-політичної поведінки.

Тема 10. Соціологія релігії.

1. Предмет соціології релігії, особливості соціологічного вивчення релігії.

2. Релігія як соціальний інститут, ефективність його функцій.

3. Основні елементи структури релігії, їх зміст.

4. Соціологічна оцінка сакралізації та секуляризації.

5. Сучасна релігійна ситуація в Україні. Соціальні причини і наслідки розколу православ’я в Україні.

Тема 11. Організаційна структура соціологічної роботи в Україні і проведення соціологічних досліджень.

1. Організаційна структура соціологічної роботи в Україні.

2. Поняття соціологічного дослідження, його завдання.

3. Поняття процедури, методології, методики і техніки соціологічного дослідження.

4. Види соціологічного дослідження, їх призначення.

5. Функції соціологічного дослідження.

6. Етапи організації соціологічного дослідження.

7. Програма соціологічного дослідження, її структура.

8. Поняття проблеми, значення її правильного формулювання і обґрунтування в організації соціологічного дослідження.

9. Мета і завдання соціологічного дослідження.

10. Роль гіпотез в організації соціологічного дослідження, їх види.

11. Сутність і призначення процедури “логічного аналізу понять”.

12. Генеральна і вибіркова сукупність, порядок їх визначення.

13. Методи аналізу соціологічних документів.

14. Соціологічне спостереження, його види.

15. Експеримент, його види. Призначення соціального експерименту.

16. Соціологічне опитування, його різновиди.

17. Запитання в анкетуванні, порядок їх формування і види.

18. Анкетування, структура анкети.

19. Вимоги до анкетера.

20. Інтерв’ю, його види.

21. Експертиза, її призначення.

22. Професійна атестація як різновид соціальної експертизи, її функції.

23. Тестування, його призначення. Види тестів.

24. Соціометрія, особливості її застосування.

25. Методи опрацювання і аналізу первинної соціологічної інформації.

26. Основна тематика сучасних досліджень інституту соціології АН України.

Тема 1. Вступ до соціології.

1. Соціологія як наука. Об’єкт та предмет соціології.

Соціологія – це наука про суспільство як єдину цілісну соціальну систему. Деякі науковці вважають, що поняття суспільства формується зі здатністю людей відокремлювати себе від природи. По мірі дорослішання людина стає індивідом, а взаємодія індивідів – це соціум. В широкому розумінні соціум є суспільство “тут і тепер”, і чим більше соціумів, тим складніше між ними відносини. Будь-яка група, хоч як вона організована, виконує свої функції та переслідує якісь конкретні цілі. До суспільних наук відносяться історія, психологія тощо. Специфіка соціології серед інших суспільних наук полягає в тому, що вона вивчає суспільство під особливим кутом зору – крізь призму соціальних процесів та відносин, які становлять основний зміст соціальної реальності. Суспільство – дуже складне й багатогранне в структурному плані явище. Соціологія вивчає соціальну сферу життя суспільства – область соціальних відносин як відносин між більш чи менш широкими спільнотами людей та самим людьми, що є частинами тих спільнот. У центрі соціального життя – взаємодія людей, а індивід і група – сукупність соціальних зв’язків, що породжують складні соціальні структури: особистість, індивід, суспільство, культура, держава, право, мораль, наука, мистецтво, родина тощо. Поняття “соціальний” має кілька значень: від позначення самої сутності суспільного життя до розуміння сутності соціального зв’язку. Соціальний зв’язок – те, що змушує людей гуртуватися, незважаючи на нерівність тощо. Тож соціологія вивчає в суспільстві лише соціальне.

Об’єкт соціології – соціальна реальність, зокрема, соціальна поведінка індивідів, груп, спільностей, суспільства в цілому: соціальні зв’язки і соціальні процеси. Об’єктивні соціальні явища суспільства:

• Соціальні відносини;

• Соціальні організації;

• Соціальні спільноти;

• Соціальні явища;

• Соціальні процеси;

• Соціальні інститути;

• Соціальні суб’єкти.

Предметом соціології є загальні та специфічні закони та закономірності розвитку і функціонування історично визначених соціальних систем, механізми дії та форми прояву цих законів і закономірностей в діяльності особистостей, соціальних груп, класів, народів.

П редмет соціології

закони і закономірності функціонування та розвитку особистості, соціальної групи, спільноти, суспільства в цілому

соціальне життя суспільства, тобто взаємодія соціальних суб’єктів з проблем, пов’язаних з їх статусами і ролями

2. Сутність “соціального” як провідної соціологічної категорії.

Соціологія – це наука про суспільство як єдину цілісну соціальну систему. Соціальне – це сукупність тих чи інших властивостей, особливостей суспільних відносин, інтегрованих індивідами або спільностями в процесі спільної діяльності в конкретних умовах, що виявляється у їхніх взаємовідносинах, у ставленні їх до свого становища в суспільстві, до явищ та процесів суспільного життя.

Можна виділити такі основні риси, що характеризують специ­фіку соціального:

1. загальна якість, притаманна різним групам індивідів;

2. характер і зміст відносин між різними індивідами і групами в залежності від місця, яке вони займають в різних суспільних структурах, від тієї ролі, яку вони виконують в них;

3. соціальне проявляється у відносинах різних індивідів і груп один до одного, до свого становища в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя.

Поєднуючи теоретичні й емпіричні засоби, соціологія дослід­жує саме загальні якості будь-якого прояву соціальності. Специфіка соціології полягає в тому, що кожний прояв людської життєдіяль­ності вона вивчає в соціальному контексті, у взаємозв'язку з усім суспільним організмом як цілісною системою, у взаємодії різних сторін, рівнів, підсистем.

Проблема соціального пронизує всю історію розвитку соціологічної думки. Розглядаючи її, найчастіше акцентують увагу на тому, що соціальне — це ефект спільного, який виникає внаслідок свідомої взаємодії індивідів. Але спільне, скоординоване присутнє і в стад­них сукупностях тварин чи в сім'ях комах. Наприклад, дуже наочно це проявляється у бджіл, мурашок тощо.

Слід вирізняти поняття «соціальне» в широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні «соціальне» є синонімом «суспі­льного» і означає все те, що належить до суспільства на відміну від природи. У вузькому розумінні «соціальне» означає тільки ті аспекти суспільного, які визначаються становищем людей у соціальній структурі суспільства, відносинами між соціальними гру­пами та між людьми як представниками різних класів, націй, тру­дових колективів, професійно-кваліфікаційних та інших соціаль­них груп.

М. Вебер виділив як квінтесенцію соціального так зване очіку­вання, тобто орієнтацію на відповідну реакцію. Г. В. Осипов ува­жає, що соціальне — це сукупність будь-яких властивостей і особ­ливостей суспільних відносин, що формуються індивідами чи спільнотами в процесі спільної діяльності, за конкретних умов і проявляються в їхньому ставленні один до одного, до свого стано­вища в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя. Соціальне виникає тоді, коли поведінка одного індивіда підпадає під вплив іншого індивіда (групи індивідів) безпосередньо чи опосередковано. Саме в процесі взаємодії вони впливають один на одного і сприяють тому, що кожний з них стає носієм і виразником соціальних власти­востей, які є предметом соціологічного вивчення.