24. Особливості споживчого попиту.Зовн. Сіткові ефекти!!!!!

Споживчий попит виступає провідним фактором економічного росту індустріальних країн. Його вплив більше значно в малих країнах, де доволі обмежений потенціал внутрішнього ринку виробничих товарів. Активний споживчий попит створює передумови, щоб збільшити зайнятість, тому що звичайно основна маса робочої сили зосереджена на підприємствах, економічна діяльність яких стимулюється попитом населення. Вони часто мають більш високу трудомісткість в силу їх соціальної та технологічної специфіки.

Структура приватного (особистого) споживання. Основу споживчої попиту складає особисте споживання (63-64%). Придбання товарів та виступає послуг невід'ємною частиною повсякденного життя жителів розвинених країн. Протягом тривалого історичного періоду основну частку споживацьких витрат населення складали продукти харчування і одяг. В Англії наприкінці XVIII ст. вони перевищували 93%, до початку XX ст. - 91, в кінці 30-х років - понад 35% витрат домашніх господарств.За останні десятиріччя відбулися суттєві зміни у структурі вартості особистих потреб. Щодо скоротилися первинні потреби, у той час як потреби більш високого порядку розширилися. Це призвело до посилення еластичності між попитом й рівнем доходів.

25.Ординал. Підхід. Криві байдужості

В основі ординалістського підходу лежать наступні припущення (аксіоми уподобань):F порівняність: людина здатна з двох наборів благ вибрати для себе привабливіший набір, або вказати на їх еквівалентність з її точки зору;

F транзитивність: споживач встановлює певний порядок уподобань. Якщо набір благ A привабливіший для суб’єкта, ніж набір B, той в свою чергу переважає привабливістю набір C, то набір A буде привабливішим також і за набір C;

F ненасичуваність: всі блага бажані для споживача, збільшення благ в наборі робить його привабливішим, споживач завжди віддає перевагу набору, в якому більша кількість товарів.На ринку існує множина споживчих кошиків. Серед них споживач завжди може знайти такі кошики, які є однаково привабливими для нього, тому що вони мають однаковий рівень корисності. Набір споживчих кошиків з однаковим рівнем корисності називається набором байдужості.

Будь-яка комбінація двох благ може бути показана точкою в прямокутній системі координат. З’єднавши точки з такими комбінаціями товарів, які забезпечують однаковий рівень задоволення потреб, ми одержимо криву байдужості .

Крива байдужості – це лінія рівної корисності, всі точки якої показують множину наборів комбінацій двох благ, що забезпечують один і той же рівень корисності.

26. Обмеження споживача!!!

Переважна більшість споживачів вибирає не ті товари які йому подобаються і які мають перевагу над іншими, а ті, яким буде підсилу бюджет споживача. Споживач перед тим як купуватиме товар, спочатку розрахує свої можливості. Свої можливості споживач порівнює із рівнем доходу, чим дохід споживача буде більшим, тим споживач буде купувати більш якісніші товари і навпаки. Також на рівень обмеження вливає і бюджет споживача.Бюджет споживача - це певна кількість грошей, яка належить споживачеві і які він може використати у будь-який час для покупки товарів т послуг.Щоб зробити конкретний аналіз як вливає бюджет споживача на його вибір потрібно зробити певні виключення:

- весь дохід споживач повинен витрачати тільки на придбання товарів Х та У.

- споживач на повинен робити заощадження і при тому не повинен брати на покупку товарів старі заощадження.- споживач для придбання товарів не повинен позичати нікому гроші і також брати гроші в борг.В таких випадка дохід споживача (І) дорівнюватиме всім його витратам, які він здійснює:

І=РхХ+РуУ, де Рх і Ру – ціни відповідних благ.За цим рівнянням можна визначити набори товарів Х та У, для придбання яких споживач може витратити однакові кошти. Зобразимо це графічно:

27. *Дохід- споживання*

1. Реакція споживача на зміну доходу

Ми завжди думаємо , що людина може все придбати. Але щоб придбати якись товар, потрібно знати його ціну і зважати на те, чи вистачить нам власних грошей. Ще однією особливістю доходу споживача є те, що коли споживач отримує більший дохід то одночасно він вибиратиме товари кращої якості і навпаки.

Характер кривої "дохід - споживання" буде залежати від кількох чинників товару:

- нормальні товари;

- неякісні товари;

- нейтральні блага.

Нормальні товари ( товари нормальної споживчої якості) - це такі види товарів, які споживач споживає найчастіше тоді, коли зростає реальний його дохід. В такому випадку крива дохід - споживання матиме зростаючий характер.

Неякісні товари ( товари низької споживчої вартості ) - це такі види товарів, які споживач старається споживати менше при збільшенні його доходу). В такому випадку крива дохід - споживання матиме спадний характер.

Є ще окрема група товарів нейтральні товари ( це переважно дешеві товари і зміна доходу споживача суттєво не впливає на споживання цього товару. До таких товарів ми можемо віднести сіль, сірники та інші). В такому випадку крива дохід-споживання матиме вигляд вертикальної прямої.

На основі доходу споживача і маштабами споживання товарів існують два закони Енгеля.

Перший закон Енгеля формується так: при незмінних цінах на всі товари та послуги частка сімейного бюджету, що витрачається на продукти споживання, має тенденцію до зменшення лише за умови зростання доходів сім'ї.

Другий закон Енгеля формується так: споживання освітніх, медичних, юридичних послуг і послуг , які пов'язані з відпочинком, буде мати тенденцію зростати швидше, ніж зростають доходи споживача

22.Споживчий вибір. Ринковий та індивідуальний попит

На основі своєї мети — задоволення потреб з урахуванням усіх обмежень можливостей задоволення свого попиту споживач здійснює свій вибір — вибір споживача, тобто приймає рішення, який товар купити або яку послугу оплатити. Споживчий вибір формує попит і величину попиту на товари та послуги. На його основі формуються різноманітні види попиту: негативний, відсутній, прихований, спадний, нерегулярний, повноцінний, надмірний, ірраціональний. Негативний попит виникає, коли ринок відкидає, не приймає окремі товари або послуги. У разі відсутнього попиту споживачі байдужі до певних товарів або послуг. За прихованого попиту попит є, але відсутні товари або послуги, які б задовольнили його. Спадний попит спостерігається, коли знижується попит у результаті насичення ринку, старіння товарів, зміни моди. Нерегулярний попит — це нестійкий, хиткий попит, пов'язаний із сезоном, днями, годинами (попит на лижі влітку і взимку, на місця в ресторані вдень і ввечері тощо). Повноцінний попит формується, коли величина попиту і його стійкість задовольняють виробника, фірму, продавця. У разі надмірного попиту величина попиту вища, ніж його можуть задовольнити виробники, виробництво товарів або надання послуг менше за величину попиту на них. Ірраціональний попит — це попит на шкідливі товари і послуги (тютюн, спиртні напої, наркотики тощо).Ринковий попит обчислюється додаванням показників індивідуального попиту всіх покупців за кожного значення ціни. Графічно крива ринкового попиту визначається як сума горизонтальних відрізків обсягів індивідуального попиту всіх покупців даного товару за всіх можливих значень ціни.Нехай на ринку деякого товару є лише два споживача, попит яких представляють криві і . Висота кривих індивідуального попиту показує готовність споживачів купувати за даною ціною певну кількість блага. Перший споживач починає купувати за ціною, нижчою за , а другий купує за значно вищою ціною, нижче рівня . В проміжку від до крива ринкового попиту співпадає з індивідуальною кривою попиту другого споживача. За ціною ринковий попит складається з відрізків . Ламана крива і є кривою ринкового попиту. 23. Кардиналістський підхід до аналізу рівноваги споживача полягає у порівнянні співвідношень між граничними корисностями і цінами товарів. Споживач прагне досягти максимуму корисності за наявних бюджетних обмежень, а корисність кошика обчислюється як сума граничних корисностей кожної одиниці товарів, що входять до нього. Він віддасть перевагу тому товару, який додає на кожну грошову одиницю більше корисності. Порівнюючи граничні корисності кожної одиниці товару з розрахунку на грошову одиницю, споживач послідовно переключає свій вибір з одного товару на інший, доки в межах свого бюджету вже не зможе збільшити сумарної корисності.

Кардиналістська модель поведінки споживача виходить з того, що корисність може вимірюватись кількісно за допомогою умовної одиниці – „ютиля” (від англ. utility - корисність). Маючи на меті максимізацію корисності, споживач оцінює споживчу властивість кожного товару в ютилях і вибирає товари з найбільшим числом ютилів. Величина корисності залежить не тільки від властивостей блага, але й від його кількості, тобто, визначається функціонально. Другий закон Госсена полягає в тому, що споживач повинен розподілити свій дохід на покупку товарів так, щоб остання одиниця доходу яка буде витрачена на покупку товару принесла максимальне задоволення споживачеві.