1. Мікроекономіка як складова частина економічної теорії

Такі науки як мікроекономіка та макроекономіка доповнюють один одного, і за допомогою них ми маємо загальне уявлення як працює економіка і якими методами на неї можна впливати. Мікроекономіка переважно грунтується на основі економічної теорії. Економічна теорія - це суспільна наука, яка вивчає обмеженість ресурсів у світі, і їхній влив на потребу споживачів.

Мікроекономіка - це частина економічної теорії, яка вивчає діяльність конкретних економічних суб"єктів на мікрорівні.

Мікроекономіка дає нам відповідь на такі питання:1.Що повинні виробляти суб"єкти ринку? Така наука як мікроекономіка говорить виробникам, що потрібно виробляти і чи буде потрібний цей товар на ринку.2. Для кого виробляти? Підприємці перед тим як виробляти певний вид продукції повинні ретельно зробити аналіз ринку( за допомогою різних методів потрібно проаналізувати яких товарів на ринку є забагато, а які товари є в дефіциті), а пізніше на основі дослідження робити виробництво цього товару.

3. І останнє із завдань мікроекономіки є вирішення проблеми: Чим і якими засобами будуть вироблятися ті чи інші товари? Це напевно найголовніше із завдань виробника, виробник сам повинен вирішувати якими засобами виробництва і ресурсами він вироблятиме даний товар. Адже чим новітніша техніка і чим дешевша сировина, тим товари виробника будуть більш конкурентноспроможними на ринку.Розвиток мікроекономіки пройшов 3 етапи свого розвитку:1. 1840-1880 роки - формуються перші нариси мікроекономіки як науки, створюються перші визначення і чинники науки. Першими представниками, які вивчали мікроекономіку були Госсен, Візер та інші.2. 1880-1935 роки - протягом 60 років наука набуває певних нарисів і стає більш важливою в економіці держави. Наступні, хто досліджував мікроекономіку був Маршал, Паретто.3. 1935 - і до сьогодення. Мікроекономіка набула високого розвитку і знаходиться на етапі удосконалення. Продовжувачами дослідження був Слуцький, Чумберлін.

2. Предмет мікроекономіки.

Головним завданням мікроекономіки є прийняття рішень на основі законів та принципів і використання їх для розвитку структур вищого порядку - ринок благ та товарів. Первинними одиницями мікроекономіки є домогосподарства та підприємства ( фірми ).

Домогосподарства – це економічні одиниці, що складаються з одного чи більше осіб, які займаються спільним господарство, забезпечують економіку ресурсами і використовує зароблені при цьому кошти на поточне споживання товарів та послуг. Найкращим прикладом домогосподарства є сім’я ( наприклад сімя виробляє гончарний посуд. Оскільки для проживання їм ще потрібно їжа, одяг, дім і інші товари, їм потрібно продати свої вироби і придбати інші. Отримані кошти вона витрачає на придбання інших товарів, тим самим вона здійснює акумуляцію грошей і виробництво товарів. Підприємства (фірми) – це всі підприємства, заводи які здійснюють виробництво товарів і є основою ланки економіки. До них належать будь-які господарюючі суб’єкти, що займаються виробничим споживанням ресурсів та виробництвом товарів і послуг з метою отримання максимального прибутку при найменших затратах. Всі рішення в економіці приймає держава. Вона є основним суб"єктом, який регулює всі економічні процеси які відбуваються у державі. Обєктами мікроекономіки є ресурси та правильність їх використання. Основними чинниками виробництва є: Праця – це діяльність людини, яка спрямована на виробництво певного виду продукції, при чому затрачається людська праця та знання.

Капітал – всі засоби виробництва, створені людиною у попередніх виробничих процесах і можуть бути застосовані для подальшого їх використання. Природні ресурси - це всі ресурси природи ( мінеральні, рудні та інші ), які використовують для виробництва товарів та послуг. Підприємницькі здібності – це особливі здібності конкретних людей йти на мобілізацію ресурсів, свідомо іти на ризик при цьому не отримання збитків і отримання максимального прибутку.

5. Крива виробничих можливостей. Умови ефективного використання ресурсів. Найефективніше комбінування ресурсів (їх найраціональніше використання) можливе також за умови їх повної зайнятості (економічного використання у виробництві всіх придатних ресурсів) та повних обсягів виробництва (максимально можливих обсягів виробництва за даного рівня розвитку техніки і технології, а також при повній зайнятості ресурсів за умови їх використання на виробничі цілі). Похідним від поняття "економічна ефективність" є поняття "зрівняльна перевага", тобто здатність товаровиробника виготовляти товари з меншими альтернативними витратами. Відповідно до неї підприємець повинен віднайти такий вид діяльності у певній галузі, де він мав би зрівняльну перевагу. Якщо ресурси використовуються для будівництва лікарень, шкіл, то їх вартісна (грошова) оцінка складається із витрат на матеріали, робочу силу, оренду або купівлю землі. Альтернативними витратами щодо них є витрати на будівництво готелів, офісів, які можуть бути збудовані за рахунок тих самих ресурсів. Уряд може спрямувати всі ресурси на будівництво лікарень або частку цих коштів — на будівництво готелів. Це означає, що обсяги будівництва названих різних об'єктів є не лише альтернативними, а й взаємодоповнюваними.

6. Методологія мікроекономічного аналізу. Як ми знаємо мікроекономіка вивчає діяльність економічних суб"єктів на мікрорівні. Для дослідження діяльності економіки використовують різні методи, за допомогою яких досліджуємо економічні процеси розвитку економіки.Метод - це спрямована діяльність суб"єктів для досягнення конкретної мети. За допомогою різних методів ми можемо робити різні кроки у розвитку економіки.На сьогоднішній час основними методави є:- Історичний- Діалектика - Аналіз- Індукція- Дедукція- Гіпотеза- Аналогія. Історичний метод - це такий метод, який влкючає в себе основні закони розвитку суспільства протягом певного періоду часу, і на основі даних робляться певні висновки та гіпотези. Діалектика- це наука, яка вивчає загальні закони про розвиток природи, суспільства та людей.Аналіз - це такий метод, за допомогою якого ми пізнаємо досліджуємо певний обєкт чи предмет, збираємо на нього інформацію, і за допомогою висновків охарактеризовуємо його.

Індукція - це такий метод, який полягає на висновках від чогось окремого до загального. За цим методом дуже тяжко визначити і проаналізувати будь-які зміни у економіці країни.

Дедукція - це подібний метод до індукції, тільки цей метод заснований від загального до окремого. Цей метод є кращим, адже вплив різних факторів із загальгоно на окремі суб"єкти буде більш суттєвим.. Слабка сторона дедукції, воно не в змозі обгрунтувати загальну передумову.Аналогія – це метод пізнання, заснований на перенесенні однієї чи ряду властивостей з відомого явища на невідоме.Гіпотеза – це метод пізнання, який полягає у висуненні науково-обґрунтованих припущень про можливі зв’язки явищ і процесів.Гіпотеза виникає лише тоді, коли нова інфомація і теорія заперечують стару.

7. Фіаско ринку — це ситуація, коли ринок не здатний виконувати одну або більше зі своїх функцій. Внаслідок цього ринок може розпастися, певні товари можуть не пропонуватися або в кращому випадку пропонуватися за завищеними цінами. Поняття фіаско ринку граничить також із поняттям недосконалої конкуренції.Серед причин виникнення фіаско ринку зазвичай виділяються такі: зовнішні ефекти: суб'єкт господарської діяльності не відшкодовує самостійно спричинені ним витрати або отримує користь із діяльності третіх осіб без відповідного відшкодування витрат. Наприклад, іноземні легкові та вантажні автомобілі використовують українські дороги, не відшкодовуючи при цьому витрат, пов’язаних із забрудненням навколишнього середовища викидами в атмосферу та із амортизацією доріг. Натомість, ці витрати несуть громадяни України.ефект еподільності виникає внаслідок існування товарів, які є високо кошторисними та потужність яких змінюється тільки великими стрибками, наприклад, енергетичні станції, колія, газова та телефонна інфраструктури. Зазначений ефект може призвести до концентрації на стороні продавців. У випадку природної монополії, попит може бути задоволений найекономніше виключно одним продавцем.асиметрична інформація:Перед укладенням угоди (а пріорі) існує різний стан поінформованості - добре поінформовані продавці, погано поінформовані покупці. Проблема "несприятливого вибору" призводить до руйнування ринку якісних товарів, внаслідок того, що покупець, не маючи можливості реально оцінити вартість товару, платить лише пересічну ціну, й таким чином, на ринку залишається тільки неякісний товар.Після укладення угоди (а постеріорі) може виникнути так звана проблема "морального ризику", якщо немає можливості перевірити виконання угоди одним із контрагентів.Вирішення зазначених проблем асиметричної інформації спричиняє виникнення трансакційних витрат, отже користування ринком перестає бути безкоштовним.адаптаційні недоліки виникають тоді, коли процес досягнення рівноваги на ринку є довготривалим або неможливим взагалі, та коли досягнута рівновага виявляється нестабільною.нераціональна поведінка учасників ринку: дії учасників ринку не приносять їм вигоди, наприклад, гра в лотерею, в якій очікуваний виграш (ймовірність х сума виграшу) є меншим за вартість лотерейного квитка; класичною економічною теорією альтруїзм також розглядається як нераціональна поведінка.