1. Аналітичний огляд Засоби і методи проби і кольоропроби

1. Застосування цифрових і аналогових тест-шкал для калібрування сканерів, принтерів, друкарських машин. Характеристика контрольних шкал.

Висока якість друкованої продукції можлива при умові відтворення всіх деталей фотоформи при виготовленні друкарської форми й оптимальному друкарському процесі. Оперативний контроль формних й друкарських процесів здійснюють за допомогою контрольних шкал, котрі дозволяють встановити про " єктивні показники якості на різних стадіях технологічного процесу . У залежності від технології формного процесу шкали оперативного контролю поділяють на два типи: для аналогової технології (у вигляді фотоформ) та для технології прямого запису інформації із комп " ютера на формну пластину (в оцифрованому вигляді). Характеристика, особливості будови та методика застосування шкал оперативного контролю додрукарського процесу СПШ-К та РШ-Ф. СПШ-К — півтонова шкала, призначена для визначення та контролю години експонування. Містить 10 полів із інтервалом 0,15 Б (від D1 = 0,15 Б до D10 = 1,5 Б й додаткове 11 полі зі щільністю D11 = 2,00 ± 0,1 Б. Поля розділені розмежувальними смугами із оптичною щільністю D( 2,00 Б. Правильність вибраного години експонування контролюється за номером повністю проявленого поля шкали СПШ-К. На монометалевих формах повністю проявленим полем вважають полі, яку не сприймає фарбу. Номер проявленого поля була в залежності від типу пластин може бути різним. Переважно це 3-4 поля (0,45- 0,60 Б) шкали СПШ-К.

Декілька слів слід сказати про калібрування сканера. Це відноситься до дизайнера, оскільки йому вибирати і вирішувати колірний лад майбутнього макету, не говорячи вже про корекцію зображень. Процес достатньо простий, тільки має невеликий нюанс. Калібруються професійні сканери звичайно автоматично. Далі береться комплект шкал, що поставляється звичайно з сканерів в комплекті і скануємо їх. Потім міряємо уручну спектрофотометром ці ж шкали і зберігаємо в текстовому файлі значення колірних полів. Міряємо значення скануючих таблиць, далі програма побудови профілю сканера автоматично порівнює значення осередків написаного уручну файлу і одержаних зображень і таким чином будує профіль сканера. Про процес калібрування «в офісі» достатньо, хоча на виробництві існує ще більш поглиблена форма підготовки робочого процесу. Це калібрування і профілізація друкарської машини, тому цю процедуру можна назвати куди більш трудомісткої, ніж аналогічний процес для монітора. Тут процес більше відноситься до самого друку і торкається більше оператора друкарської машини. Тут спершу створюються об'єкти тесту, що дозволяють оцінити фізичну можливість побудови профілю друкарської машини. Якщо раптом не все гаразд з механікою — немає особливого сенсу що-небудь робити. Після того, як перевірили механіку і дізналися відсоток розтиску і розставили все трепінги, звичайно будується т.з. таблиця колірного обхвату і файл із значеннями кольорів в кожному колірному осередку. Далі таблиці друкуються з дотриманням установок розтиску фарби.

Після цього використовується спектрофотометр і їм же міряються координати кольорів кожного осередку, складаючи файл з набутого значення. Звичайно в друкарні вже є стандартні файли описів кольори і файли з таблицями під конкретно узяту машину. Але у разі використання «вибіркових» установок, необхідно спочатку створити PostScript-опис з необхідними осередками, потім описати значення кольорів осередків уручну в текстовому файлі, віддрукувати відтиснення і замірявши кожен осередок спектрофотометром описати вже набутого значення в новому файлі, і знову ж таки — необхідно зберегти параметри лініатуры, розтиски чистих фарб і при друці тиражів тримати ті ж самі параметри. Ось це і є калібрування друкарського процесу.

В ув'язненні цієї теми можна відзначити декілька типів пристроїв, необхідних для професійного калібрування. Для кожного пристрою поставляється звичайно свій тип калібруючих атрибутів, кожний з яких має своє цільове призначення. Нам може знадобитися:

Спектрофотометр (або колориметр) на монітор;

Поліграфічний спектрофотометр (наприклад GretagMacbeth Spectroline), що дозволяє вимірювати значення і на відтисненнях і на моніторі, що дуже зручно, хоч і дуже дорого для невеликих студій дизайну);

Набір таблиць Kodak, Agfa, Fuji, Konica IT8.7 (це для сканера);

Програма профілізації монітора (звичайно в комплекті з моніторним спектрофотометром);

Програма профілізації сканера (звичайно йдуть з професійними сканерами в комплекті)

З найбільш відомих і поширених програм можна вказати наступні: Agfa–ColorTune, Heidelberg–ColorOpen, Color Solution–ColorBlind, Gretag–ProfileMaker і ін.), Проте вартість всього цього деколи доходять до десятків тисяч доларів