4. Показники ринку праці. Види безробіття. Втрати ввп від безробіття: закон Оукена, його математична формалізація, методи вимірювання «природного» безробіття.

Первинною категорією ринку праці є робоча сила. Згідно з методологією Держкомстату України робочу силу складають дві групи дорослого населення:

перша — зайняті, до складу яких входять особи у віці 15—70 років, що займаються економічною діяльністю;

друга — безробітні, до складу яких входять особи у віці 15—70 років, що не мають роботи, але намагаються працевлаштуватися найближчим часом.

Отже, до робочої сили країни входять зайняті й безробітні. Вони належать до економічно активного населення. Інша, третя, група населення — це особи, що не займаються економічною діяльністю або не готові приступити до такої діяльності найближчим часом.

Безробіття — така ситуація на ринку праці, коли певна частка робочої сили є тимчасово незайнятою

Структурне безробіття — безробіття, що виникає під впливом структурних диспропорцій на ринку праці, які відображають появу невідповідності між попитом і пропозицією робочої сили за професіями, кваліфікацією, географічними та іншими ознаками.

Фрикційне безробіття — безробіття, що пов’язане з добровільною або вимушеною зміною працівниками місця своєї роботи.

Циклічне безробіття — безробіття, що зумовлене недостатнім сукупним попитом, тобто коли на ринку праці попит на робочу силу менший, ніж її пропозиція.

Під природним рівнем безробіття розуміють такий рівень безробіття, який забезпечується в умовах рівноваги на ринку праці.

Неповна зайнятість і циклічне безробіття є індикаторами економічної нестабільності. Вони свідчать про те, що певна частка робочої сили не використовується для виробництва ВВП, що спричиняє його втрати. Американський вчений Оукен виявив емпіричну залежність, згідно з якою кожний процент циклічного безробіття викликає 2,5—3,0 % відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП, або розрив ВВП. Ця залежність увійшла в макроекономічну науку під назвою закону Оукена. Його можна виразити такою формулою:

де Δy — розрив ВВП у процентах до потенційного ВВП;  — чутливість ВВП до циклічного безробіття, яка показує, на скільки процентів фактичний ВВП менший від потенційного, якщо фактичне безробіття перевищує природний рівень на 1 %.

На базі розриву ВВП можна обчислити потенційний ВВП (Y_P) і втрати ВВП від циклічного безробіття (ΔY):

Закон Оукена використовується також і при визначенні залеж­ності динаміки фактичного ВВП від динаміки фактичного безробіття:

де — процентна зміна фактичного ВВП у періоді t; — процентна зміна потенційного ВВП у періоді t; — фактичне безробіття відповідно у періоді t і t – 1.

природний (рівноважний) рівень безробіття:

,

v — коефіцієнт працевлаштування, який відображає частку працевлаштованих безробітних у складі безробітних; l — коефіцієнт звільнення, який відображає частку звільнених працівників у складі зайнятих;

6 .Економічна сутність сукупного попиту. Цінові та нецінові чинники сукупного попиту. Графічна інтерпретація.’

Першою категорією, з якої слід почати аналіз товарного ринку, є сукупний попит (AD). Він відображає загальний обсяг вітчизняних товарів і послуг, що їх мають бажання купити резиденти і нерезиденти з метою задоволення своїх платоспроможних потреб. На сукупний попит впливає багато чинників. Але за базову екзогенну змінну функції сукупного попиту береться лише ціна. Сукупний попит перебуває в оберненій залежності від ціни. Тому в графічній моделі крива сукупного попиту має від’ємний нахил [18, с. 88].

Сукупний попит істотно відрізняється від ринкового попиту, тобто попиту на окремі товари та послуги. Ринковий попит перебуває в оберненій залежності від ціни безпосередньо завдяки ефекту доходу й ефекту заміщення. Що стосується сукупного попиту, то його залежність від ціни є опосередкованою. Опосередкована залежність сукупного попиту від ціни виявляється через такі три чинники: ефект процентної ставки, ефект багатства, ефект чистого експорту. Зазначені чинники називаються ціновими. Механізм їх впливу на сукупний попит розкривається в [18, с. 89—90].

Крім ціни, на сукупний попит впливають інші чинники, які називаються неціновими. До нецінових чинників сукупного попиту відносять ті з них, які здатні змінювати величину складових сукупного попиту незалежно від ціни на товари та послуги: попит домогосподарств, інвестиційний попит, урядовий попит і попит іноземців. Тому нецінові чинники сукупного попиту можна поділити на чотири групи, зміст яких розкривається в [18, с. 91]. Слід враховувати, що нецінові чинники сукупного попиту є зовнішніми екзогенними змінними функції сукупного попиту. Тому на графіку вплив нецінових чинників на сукупний попит відображається переміщенням його кривої у відповідний бік [18, с. 90].

. Цінові чинники сукупного попиту: ефект процентної ставки, ефект багатства, ефект чистого експорту