- •2. Культурологія як наука, її предмет та функції.
- •3. Структура та основні завдання культурології як науки.
- •4. Основні методи, що використовуються в культурологічних дослідженнях. Особливості системного методу.
- •5.Інтегративний характер культурології як науки
- •6. Специфіка культурологічного знання.
- •7. Українська культурологічна думка в контексті загальноєвропейської культурної традиції.
- •8. Основні функції культури
- •9. Історична типологія культури
- •11 . Основні теоретичні концепції культури
- •12.Основні положення концепції Шпенглера
- •13.Архаїчний тип культури. Магія, культ, табу, ритуал.
- •14. Основні концепції міфу
- •15.Культура Стародавнього Єгипту
- •16. Античний тип культури. Феномен «Грецького дива»
- •17. Дохристиянська культура слов’ян.
- •18.Досягнення культури Київської Русі.
- •19. Роль християнства у становленні української культури
- •20.Український культурний ренесанс
- •21. Культура індустріальною суспільства та культура постіндустріального суспільства, їх відмінності.
- •22. Культура “інформаційного суспільства” та її сутність
- •23. «Художня культура»
- •24. Мистецтво як феномен культури
- •25 Модернізм
- •26. Постмодернізм.
- •27. Світоглядні засади модернізму
- •28.Мова як один із головних чинників розвитку нації і культури
- •29.Сучасна соціокулькурна ситуація в Україні
- •30. Глобалізація культури. Вплив процесу глобалізації на універсалізацію культур.
- •31. Явище європоцентризму у світовій культурі.
- •33. Національна культура і масова культура, їх співвідношення
- •34. Поняття традиційна та інноваційна культура.
- •36. Сутність та співвідношення понять «субкультура» і «контркультура».
- •37.Елітарна та масова культура
- •38. Формаційний підхід соціокультурного світу, його основні етапи.
- •39.Сутність системного методу культурологічних досліджень.
- •40. Основні види комунікації
- •41. Інформаційно-знакове тлумачення культури
- •42. Знаки, які використовуються в культурі.
- •43. Основні види знаків.
- •44. Основні властивості символів
- •45. Семіотика як наукова дисципліна,її основні розділи
- •47. Інформація та визначення її цінності для розвитку культури
- •48. Розкрити та охарактеризувати бароко як стиль у м-ві.
- •49. Розкрити та охарактризувати укр бароко як стиль у м-ві.
- •50. Романтизм
- •51.Розкрити та охарактеризувати класицизм як силь у м-ві.
- •52. Ціннісно-нормативний вимір культури
- •53.Сутність еволюціоністської концепції г. Спенсера
- •54. Концепція культурно-історних типів м.Я.Данилевського
- •55. Концепція соціокультурної динаміки п.Сорокіна.
- •56.Концепція “локальних цивілізацій” Тойнбі
- •57. Культурологічна концепція с.Хантінгтона.
- •58.Циклічна модель розвитку культури
- •59. Особистість як об'єкт і суб'єкт культурної діяльності
- •60. Духовний вимір буття людини та його складові
- •61. Духовна культура, її структура та цінності
- •62. Технологічна культура та її складові та цінності
- •63. Соціальна культура та її складові
- •64. Світ і людина в арабо-мусульманському типі культури.
- •65. Світ і людина в даосько-конфуціанському типі культури.
- •68. Людина в античній культурі.
- •69.Людина в середньовічній культурі
- •70. Людина в культурі Відродження
- •71. Людина в українській і світовій культурах Нового часу
- •72. Проблеми збереження національної культурної спадщини
- •73. Українська культурологічна думка в контексті загальноєвропейської культурної традиції
- •74. Обґрунтувати необхідність формування власної культурної політики для Укр..
- •76. Етика як теорія моралі та практична філософія.
- •77. Особливості етики як науки
- •78. Структура і функції етики.
- •79. Етимологія термінів «етика» і «мораль»
- •80. Функції моралі.
- •81. Етичні вчення Стародавнього Сходу.
- •82. Етико-філософське вчення Григорія Сковороди.
- •83. “Золоте правило” моральності.
- •86. Основні концепції добра як етичної категорії.
- •87. Основні види морального зла.
- •88. Співвідношення моральної і правової регуляції людської поведінки.
- •89. Особливості моралі як способу опанування світу.
- •90. Свобода як етична проблема. Відповідальність – необхідний атрибут свободи.
- •91. Розкрити і охарактеризувати зміст понять “честь і репутація”.
- •92. Розкрити і охарактеризувати зміст понять “любов” і ”милосердя”.
- •93. Моральні смисли любові
- •94. Поняття «совість», «сором», «провина», їх співвідношення
- •95. Найважливіші чинники щастя
- •96. Сенс життя як моральна проблема
- •97. Особливості морального вибору особистості
- •98. Моральні цінності людини.
- •99. Культура ділового спілкування
- •101. Етикет, його основні різновиди та загальні вимоги
- •102. Моральні норми і цінності християнської етики.
- •103 Моральна культура особистості, від чого вона залежить.
- •104. Прикладна етика та її основні різновиди.
- •105. Охарактеризувати морально-етичні аспекти екологічниз проблем сучасної цивілізації.
- •106.Професійна етика економіста та її особливості.
- •107. Основні принципи, особливості професійної етики екноміста
- •109 Розкрити і охарактеризувати зміст таких куатегрій естетики як, прекрасне, піднесене, потворне, трагічне, комічне, низьке
- •110. Естетика як наукова дисципліна, її структура.
- •111. Основні завдання та функції естетики.
- •112. Уявлення про прекрасне в історії естетики
- •113.Розкрити та охарактеризувати зміст поняття “катарсис”, ”мімесис”, ”калакогатія”.
- •114. Історія формування та розвитку естетики
- •115. Естетичні ідеали епохи Відродження.
- •116. Мистецтво та основні його різновиди.
- •117. Синтетичні види мистецтва, їх особливості та характеристика
- •118. Розкрити та охарактеризувати архітектуру як вид мистецтва.
- •119 Розкрити і охарактеризувати скульптуру як вид мистецтва
- •120. Розкрити й охарактеризувати живопис як вид мистецтва
- •121. Розкрити та охарактеризувати театр як вид мистецтва.
- •122. Розкрити та охарактеризувати літературу як вид мистецтва.
- •123.Розкрити й охарактеризувати музику як вид мистецтва
- •124. Кіно як вид мистецтва.
- •125. Хореографія як вид мистецтва
- •128 (2) Художній стиль
- •129. Комічне та його форми
1.Розкрити і охарактеризувати наступні поняття: К-ра - культура являє собою клас предметів і явищ, які залежать від здатності людини до символізації, що розглядаються в позатілесному аспекті. здатність до символізації (людина), здатність до символічної діяльності (за Л. Уайтом)
Цивілізація — людська спільнота, яка протягом певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).
Архетип - неусвідомлювана базова система уявлень, загальна для всіх людей, незалежно від їхньої етнічної приналежності, мови, культури.
Мова - система знаків, призначена для фіксації, переробки й передачі інформації від одного суб'єкта до іншого.
Текст - це впорядкований набір слів, призначений для того, щоб виразити якийсь зміст. У лінгвістиці термін використається в широкому значенні й містить в собі усне мовлення. Сприйняття тексту вивчається в рамках лінгвістики тексту й психолінгвістики.
Традиція - історично сформовані та передані з покоління в покоління звичаї, порядки, відносини, ритуали.
Традиціоналізм – уявлення про споконвічну традицію, що виражає загальний зміст світобудови, і реалізуючої себе через конкретні соціокультурні форми
Традиційне суспільство - суспільство, що регулюється традицією. Збереження традицій є в ньому більшою цінністю, ніж розвиток.
Соціокультурний світ –
Синкретизм (нерозчленованість)- особливість мислення і сприйняття, що проявляється в тенденції зв'язувати між собою різнорідні явища без достатньої внутрішньої підстави.
Загальнолюдські культурні цінності - теоретично існуючі моральні цінності, що є абсолютним стандартом для всіх людей.
Міф - мимовільне колективне твердження, засноване па несвідомому психічному переживанні (досвіді).
Артефакт - предмет, виготовлений, зроблений людиною.
Знак - є угодою (явною або неявною) про приписування чому-небудь (означнику) якого-небудь певного змісту (означуваного).
Знакова система - сукупність знаків, що ствоюють єдність на підставі внутрішніх відносин між ними і використовуються у певній сфері людської діяльності.
Мова культури - сукупність всіх знакових способів вербальної й невербальної комунікації, які об'єктивують культуру етносу, виявляють її етнічну специфіку.
Ґенеза культури - послідовність організаційних форм, що знімають за рахунок своєї організації конфлікт, що руйнує попередню форму.
Звичай – стереотипізована форма поведінки, пов'язана з діяльністю або відносинами, що мають практичне значення, з регулюванням повсякденного життя, нежорстке фіксована програма поведінки.
Ритуал – сукупність і певний порядок обрядових дій при здійсненні яких-небудь актів, церемоній.
Типологія культури – класифікація різних видів і форм культур за різними критеріями (зв'язок з релігією, регіонально-етнічні особливості, історичний тип спільноти та ін.)
Соціокультурна динаміка – зміни всередині культури та суспільства та взаємодія різних культур між собою, для яких характерна цілісність, наявність впорядкованих тенденцій, а також спрямований характер.
Масова культура – сукупність загальносвітових елементів культури, вироблених промисловим способом.
Елітарна культура – субкультура привілейованих груп суспільства, що характеризується принциповою закритістю, духовним аристократизмом і ціннісно-смисловою самодостатністю
2. Культурологія як наука, її предмет та функції.
Походження термін культурологія пов’язане з працею амер антрополога Леслі Уайтом(1900-1975), який виділив К, як сам. науку в комплексі соц наук. Термін К походить від лат слова «cultura», що озн «обробіток», «виховання», «розвиток» та грец слова logos (слово, вчення). К – наука про розвиток К-ри, її норми, традиції, соц інститути, системних оцінок тощо. Об’єкт К – це весь світ штучних порядків(речей, будівель), істор подій, технолог діяльності, форм соц життя, знань, понять, символів тощо. Предмет – процеси генезис морфології к-ри, її стр-ри, сутності їх змісту, типології, динаміки і мови. К- наука про зародження та розвиток к-ри, її стр-ри, механізму розвитку та методи дослідження. В залежності від мети пізнання поділяють на: - теоретичну – теор пізнання феномена к-ри, розробка категоріального апарату і методів дослідження; - прикладну – прогнозування, проектування і регул кул процесів, що відбуваються в сучасній соц практиці, розробка основних методів діяльності кул інститутів. Суб’єкт – походить від лат subjektum – людина, індивід, який спрямовує свої пізнання на к-ру, пізнає самого себе. Людина є і суб’єктом і об’єктом К. Вперше к-ра, як теор термін зустрічається в праці «Тускуланські бесіди» римс філ Марка- Тулія Цицерона. У суч розумінні К більш вживаним є погляд на к-ру як на рису людс буття , складне матеріально-духовне поле, само реал суб’єкта і соц груп, особливо саморегулюючу форму відтворення розумного життя.
Принципи К.
Загальні: - принцип історизму, який вимагає щоб аналіз явищ був адекватний до часу; - принцип науковості, вкл достовірність емпіричного матеріалу, повторюваність у часі і просторі рез досліджень, застосування і результативність висновків у реальній практиці.
Специфічні: - принцип системності, забезпечує аналіз явища, як елемент більш складної с-ми, що дозв виявити зв’язки між елементами; - принцип інтегрованості, явище однієї науки не бувають відокремленими від явищ суміжних наук; - принцип рівноправності – рівність усіх відомих концепцій, теорій, прогнозів при проведенні культурологічного аналізу.
Функції К: - дослідницька; - інваріантно-прогностична; - програмно-орієнтовна.
Методи аналізу: - методи комплексного, структурного, діахронічний, синхронічний комплекси, методи прир наук та найбільш сучасний – метод системного аналізу.
Специфіка К: - досліджує об’єкт, який вкл як матеріальне так і духовне, отже об’єднує як гуманітарні так і природничі науки.; - вплив такі науки –антропологія, етнографія, соціологія, соц психологія, демографія, психоаналіз, інформатика, семіотика; - пов’язана з іст, політологією, правозн, економії, місце особливе в циклі природн наук.
3. Структура та основні завдання культурології як науки.
Культурологія вивчає культуру як складний феномен в сукупності його ціннісно-смислових, нормативно-регулятивних і знаково-комунікативних характеристик.
Серед основних завдань культурології вчені виокремлюють:
-
аналіз культури як складної системи;
-
розробка провідних понять і категорій створення мови опису ментальних явищ;
-
аналіз системи орієнтацій, що представлені в різних культурах, вивчення засобів членування культурного простору, систем фіксації та трансляції культурного досвіду;
-
вивчення основних процесів і форм мікро- і макросоціокультурної динаміки;
-
аналіз моделей, засобів і принципів соціокультурної комунікації, схем інформаційного обміну;
-
дослідження ієрархії цінностей, стратегій і стереотипів поведінки людей, процесів соціалізації та інкультрації тощо.
В залежності від об’єкту дослідження виокремлюють два профілі пізнання: власне культурологію (у вузькому розумінні слова) і культурознавство. Власне культурологія – це інтегративне знання про цілісний феномен культури в реальному історичному часі і соціальному просторі існування. Культурознавство – це сукупність окремих наукових дисциплін, які вивчають певні підсистеми культури (економічна, політична, правова, релігійна, художня та інші культури).
До наук про культуру відносять: етнологію, етнографію, соціологію культури, філософію культури, психологію культури, мистецтвознавство та інші.
Розглядаючи питання про структуру культурологічного знання слід звернути увагу на дискусійний характер співвідношення предмету культурології та предметів дослідження інших наук про культуру
(Схема)
Культурологія:
-
культурна (соціальна) антропологія
-
історія культури
-
філософія культури
-
соціологія культури