- •Сутність його головних аргументів
- •29 . Філософія просвітництва (ж.Ж Руссо,Вольтер)
- •30.Феномен Німецького просвітництва та його основні риси.
- •31 Агностицизм філософії і. Канта
- •32 Етичні погляди і. Канта. "Категоричний імператив".
- •33.Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха
- •34. Метод і Філософська система Гегеля
- •35. Філософія історії г.Гегеля
- •36 Громадянське суспільство і правова держава у філософії г.Гегеля
- •37 Позитивізм о.Конта і Спенсера. Другий позитивізм
- •38 Філософія ірраціоналізму
- •39 Філософія життя (Ніцше, Шопенгауер)
- •40 Прагматизм
- •41 Філософія марксизму (діалектичний та історичний матеріалізм)
- •42 Екзистенціальна філософія
- •43 Фрейдизм
- •44 Неофрейдизм
- •45 Герменевтика
- •46 Неотомізм
- •47 Філософська антропологія
- •48 Філософський Дискурс постмодерну
- •49. Філософська думка Київської Русі
- •50.Українська філософська думка доби відродження
- •51 Філософія Києво-Могилянської академії
- •52 Філософія г.Сковороди
- •53 Університетська філософія в Україні хviii ст. – поч. Хіх ст. (м. Костомаров, п. Куліш).
- •54 Філософія п.Юркевича.
- •55. Філософські ідеї т.Г.Шевченка
- •56. Філософська концепція і. Франка
- •57. Дайте коротку характеристику економічної теорії к. Маркса і ф. Енгельса.
- •58. Дайте коротку характеристику діалектико-матеріалістичного розуміння історії Марксом та Енгельсом.
- •59. Марксизм про релігію
- •60. Перелічіть основні періоди та етапи розвитку української філософії.
- •61. Проаналізуйте особливості філософської думки Києво-Могилянської академії.
- •62. Дайте коротку характеристику філософії г. Сковороди.
- •63. «Філософія серця» п. Юркевича. В чому її суть?
- •64. Філософія в.Вернадського.
- •65. Коротко охарактеризувати узагальнюючі риси української філософії.
- •66. Назвіть основні соціальні та духовні передумови світової філософії хх сторіччя.
- •67. Які основні риси сучасної світової філософії ви знаєте?
- •68. Назвіть головні напрями і школи світової філософії.
- •69. Дайте коротку характеристику позитивізму,
- •70. Назвіть головні концепції філософської антропології.
- •71. Охарактеризуйте філософію екзистенціалізму та її сучасні погляди.
- •72.Дайте загальну характеристику концепції герменевтики.
- •73. Охарактеризуйте особливості розвитку сучасної релігійної філософії.
- •74. Дайте загальну характеристику сучасної філософії пост модернізму.
- •75. Що таке онтологія?
- •76. Охарактеризуйте основні форми буття.
- •77. Дайте визначення поняттям «матерія», «простір», «час» і «рух».
- •78. Дайте визначення поняття «свідомість»
- •80. Діалектика як загальна концепція розвитку.
- •81. Дайте коротку характеристику законам діалектики
- •82. Розкрийте сутність альтернативних концепцій діалектики.
- •83. Сутість пізнавального процесу. Принципи пізнання.
- •84. Коротко охарактеризуйте структурні елементи процесу пізнання.
- •85. Концепція істини в сучасній гносеології. Критерії істини.
- •103. Види та форми культури
- •Форми культури Матеріальна культура
- •Духовна культура
- •Інформаційна культура
- •Фізична культура
- •Види культури
- •106.Цінності як визначальна характеристика людського буття.
- •Типи за адаптацією до умов суспільства
- •Типи за е.Шпрангером
- •Типи за Еріхом Фроммом
- •112. Що таке сенс життя?
32 Етичні погляди і. Канта. "Категоричний імператив".
Дуже глибокі думки висловлює Кант і в інших сферах, зокрема в галузі етики. В етичному вченні Кант дотримується принципів, які він розвинув у своїй теорії пізнання.
Він багато пише про людину як частину природи, про людину як кінцеву мету пізнання, а не як засіб для будь-яких цілей, тобто визнає самоцінність людини. Кант ставив питання про співвідношення понять «людина» і «особистість». Відомий Кант і як творець вчення про надісторичну, незалежну від умов життя, загальну для всіх людей мораль. Він створив учення про так званий категоричний імператив (закон, повеління), що існує в свідомості людей як Вічний ідеал поведінки. Наявність такого імперативу надає людині свободу і разом з тим в сукупності створює всезагальний моральний закон для суспільства.
Так, що стосується проблеми необхідного та вільного в діяльності людей, то він вважав, що дана суперечність — уявна: людина діє необхідно в одному відношенні, вільно — в іншому. Людина діє з необхідністю, оскільки вона з своїми думками, чуттями розміщується серед інших явищ природи і в цьому відношенні підкоряється необхідності світу явищ. Разом з цим людина є моральною істотою. Як моральна істота, вона належить до світу духовного. І в цій якості людина — вільна. Моральний закон, який дається лише розумові, це "категоричний імператив", закон, який потребує, щоб кожний індивід діяв так, щоб правило його індивідуального життя, поведінки ставало правилом поведінки кожного.
У разі, коли дії збігаються з моральним законом, здійснюються людиною на підставі власної схильності, їх не можна назвати моральними. Дія людини буде моральною тільки в тому випадку, коли індивід здійснює її з поваги до морального закону. Етика не повинна будуватися з розрахунку на емпіричне щастя. Суперечність між моральною поведінкою людини і результатом цієї поведінки в емпіричному житті не знімається нашою моральною свідомістю. Не знаходячи справедливого стану речей у світі явищ, моральна свідомість діє у світі уявному. Існування таких понять, як "свобода", "безсмертя", "Бог", пояснюється вірою в уявний світ, даний тільки думкам, але неосяжний для думок (трансцендентний світ). Трансцендентність уявного світу буде існувати завжди, бо людина не здатна своїм розумом вийти за межі антиномічності загальних і необхідних понять.
В естетиці він зводить прекрасне до "незацікавленого" задоволення. В етиці Кант проголошує самоцінність кожного індивіда як особистості. Прогресивним було також вчення Канта про необхідність вічного миру. Засобом до встановлення миру він вважав розвиток міжнародної торгівлі та взаємовигідне спілкування різних держав.
33.Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха
Глибоким критиком ідеалістичної системи Гегеля став Л. Фейєрбах, його сучасник, учень, який, однак, не став послідовником свого вчителя.
З Л. Фейєрбаха починається період нового злету, піднесення матеріалізму. У світі немає нічого, крім природи, вона ніким не й творена і є причиною самої себе. Природа є також основою походження людини, а релігія — це хибна, перекручена свідомість. Він не просто відкидав релігію з порогу, як це робили багато його попередників, а дав психологічний аналіз її існування. Такі думки Фейєрбаха — це ніби справжній матеріалізм і атеїзм. Але його філософія не була послідовно матеріалістичною. В розумінні природи Фейєрбах — матеріаліст, а в розумінні історії людства — ідеаліст.
Великі зміни в історії суспільства, вважав філософ, пояснюються змінами форм релігії. Будучи глибоким критиком релігії, що існувала на той час, Фейєрбах намагався створити свою нову релігію, в якій замість культу Бога буде панувати культ людини і любові. Крім цього, матеріалізму Фейєрбаха були притаманні такі риси, як метафізичність, механіцизм, він мав споглядальний характер. У центрі філософії Фейєрбаха стояла людина, тому його філософія була антропологічною і глибоко гуманістичною. Але людину він розумів однобоко, тільки як частину природи, як біологічну істоту, яка повністю залежить від природи, «панує» над природою «шляхом покори її», в той час як її слід розглядати як єдність біологічного і соціокультурного.
Фейєрбах запропонував відмінне від традиційного розуміння філософії, її минулого та сучасності, ролі в суспільстві і ставлення до релігії. За Фейербахом, у світі починається нова епоха — пост-християнська. Релігія відмирає, її місце в культурі звільняється, і зайняти це місце повинна філософія. Водночас і сама філософія повинна змінитися: вона не має стати простим чи негативним (в гегелівському розумінні) запереченням релігії. "Якщо філософія повинна замінити релігію, — стверджує Фейєрбах, — то, залишаючись філософією, вона має стати релігією, вона повинна включити в себе — у відповідній формі — те, що становить сутність релігії, повинна включити переваги релігії Нова філософія повинна стати несхожою і на стару християнську релігію, і на стару "шкільну" філософію, хоча й потрібно зберегти краще з них обидвох. Уточнюючи свої уявлення, Фейєрбах називає нову філософію — "релігію" антропологією, "філософією майбутнього". Водночас сам Фейєрбах бачив сутнісні відмінності між філософією та релігією і вказував на них. У релігії сильний бік — її світоглядна ефективність, її близькість до "серця" людини, її емоцій, глибинних особистісних структур (при цьому релігію Фейєрбах вважає родовою ознакою людини — адже в тварин релігії немає). З іншого боку, гегелівська філософія з ії абсолютизацією мислення, раціонального пізнання виявляється, за Фейербахом, раціоналізованою формою теології. Філософія — це неначе "сенс" у релігії. Вона також виростає з сутнісних аспектів людської свідомості. І те, й інше повинна об'єднати у собі "філософія майбутнього", але у цьому об'єднанні мають зникнути, усунутися слабкі сторони і філософії, і релігії.
Слабкість філософії, за Фейєрбахом, — в її відірваності від "серця", манірній віддаленості від світу, теоретичному егоїзмі. Це й повинно бути усунене при злитті філософії та релігії, а тому філософія повинна перетворитись у практичну філософію (цей мотив був характерним для усього молодогегельянства).
Фейєрбахівські уявлення про Людину були отримані шляхом критичного перетлумачення християнських ідей. Фейєрбах віддав чи приписав Людині лише ті якості ("предикати"), які релігія приписувала Богу. На його думку, Бог — це відчужена та об'єктивована сутність людини (або, інакше кажучи, Бог є деяким символічно закодованим зображенням суто людських властивостей та якостей). Саме в тому, що боги утворені за образом та подобою людей, і корениться, за Фейєрбахом, сенс та цінність релігійної свідомості, основа її дійовості в історії