Сутність та особливості пдв як об’єкта адміністрування
Важливою складовою процесу розбудови ринкової економіки України та її інтеграції до системи світових господарських зв’язків є формування вітчизняної системи оподаткування, яка забезпечує необхідними фінансовими ресурсами виконання функцій держави. Як відомо, податки посідають важливе місце в системі державного регулювання економіки. Тому для забезпечення належного регулювання економіки в державі повинна бути розроблена раціональна податкова політика, стратегічною метою якої є створення стабільної податкової системи, яка б забезпечувала достатній обсяг надходжень фінансових ресурсів до бюджетів усіх рівнів, що сприяло б
виконанню державою та її органами всіх покладених на них функцій.
В останні роки в Україні проводиться величезна робота з вдосконалення існуючої податкової системи, зокрема, прийняття нового Податкового кодексу України. Однак сьогодні податкове законодавство України є одним із найскладніших у Європі та все ще залишається не вирішеним ряд проблем пов’язаних із адмініструванням окремих податків і наявністю чинників, що сприяють існуванню тіньової економіки та надають можливості несумлінним платникам податків ухилятися від оподаткування.
На сьогоднішній день дана тема є досить актуальною, оскільки на даний час в Україні так і не вдалося створити досконалий механізм адміністрування, справляння та відшкодування податку на додану вартість.
Об’єктом дослідження дипломної роботи є податок на додану вартість.
Предметом даної роботи є механізм адміністрування податку на додану вартість.
Мета дипломної роботи – дослідити механізм адміністрування ПДВ та визначити напрями його вдосконалення.
Податкове адміністрування є засобом підтримки належного рівня податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів. Ефективне податкове адміністрування покликане забезпечити надходження доходів належного обсягу та у належні строки. Вказане впливає на стан державних фінансів, в тому числі у частині здатності держави фінансувати виробництво суспільних послуг.
Автори фундаментальної монографії «Податкова політика України: стан, проблеми, перспективи» наводять таке визначення: «податкове адміністрування – це логічно вибудований, науково обґрунтований процес державного управління податковими відносинами, направлений на максимізацію функцій суспільного добробуту за умови виконання заданого бюджетного обмеження. Управління податковими відносинами здійснюється органами, яким делеговано законодавством повноваженнями у сфері оподаткування. Досягнення поставленої цілі досягається шляхом науково обґрунтованого застосування прийомів, механізмів, принципів, форм і методичних процедур в сфері оподаткування» [1].
Окремі дослідники при визначенні податкового адміністрування за основу взяли термін «адміністрування» в тлумаченні управлінської діяльності керівників і органів управління, яка здійснюється здебільшого через накази, розпорядження [2]. Враховуючи вказане, В. М. Мельник запропонував таке визначення: «адміністрування податків – це управлінська діяльність органів державної виконавчої влади, що пов’язана з організацією процесу оподаткування, ґрунтується на державних законодавчих та нормативних актах та використовує соціально зумовлені і сприйняті правила» [3].
Можна окреслити об’єкт податкового адміністрування як розпорядчу і виконавчу діяльність державних органів в сфері організації функціонування оподаткування (тобто, практичної реалізації рішень щодо нарахування та стягнення податків), у поєднанні з моніторинговими, аналітичними, контрольними, інформаційно-роз’яснювальними, виховними, каральними та іншими заходами. До предмету податкового адміністрування слід включити методологію та обґрунтування заходів з управління процесами функціонування системи оподаткування в контексті загальної державної економічної політики (включаючи організацію наукових досліджень, механізм вироблення та ухвалення публічних рішень, управлінську техніку, практичне управління персоналом податкових органів тощо).
Основними напрямків адміністрування податків є:
облік платників та облік надходження податків;
роз’яснення податкового законодавства;
прогнозування та аналіз податкових надходжень;
податковий контроль;
впровадження нових технологій (в тому числі технологій електронного звітування та документообігу).
Зрозуміло, що підтримка процесу податкового адміністрування потребує певних витрат. До їх складу зазвичай включають витрати на оплату праці працівників податкової служби, інші матеріальні витрати на реалізацію моніторингових, аналітичних, контрольних, інформаційно-роз’яснювальних,
виховних, каральних та заходів, організацію відповідних наукових досліджень, підготовку та перепідготовку персоналу.
Викликає інтерес питання про чинники, які впливають на адміністрування податків. Можна виділити такі чинники і складові: звички і правила, напрями управлінської діяльності, стратегія і тактика, психологія особи та людський фактор, організаційна система.
Можна виділити ряд чинників, що впливають на стан, тенденції розвитку та особливості функціонування системи адміністрування податків:
конкретно-історичні особливості розвитку суспільства, стан гуманізації суспільного життя, роль держави у регулюванні суспільних відносин;
панівні у суспільстві настрої, традиції, морально-етичні якості учасників податкових відносин;
стан політичного процесу, політичної культури і політичної стабільності;
соціогуманітарні і демографічні чинники;
загальний стан розвитку продуктивних сил та виробничих відносин;
структура і особливості суспільного виробництва;
рівень доходів юридичних і фізичних осіб, можливості здійснення ними належних заощаджень;
управлінська техніка, включно із станом розвитку органів державної податкової служби та їхніми інформаційно-аналітичними можливостями;
правова система, включно з правовою технікою, правовими традиціями, судовими процедурами, правовою культурою, правосвідомістю, корумпованістю;
стан і особливості розвитку податкових відносин та системи оподаткування (в тому числі вироблення параметрів загальної стратегії і тактики побудови системи адміністрування податків);
стан розвитку техніки і технологій збору, зберігання, обробки і узагальнення інформації про платників, розміри та строки виникнення їхніх податкових зобов’язань.
Податок на додану вартість – це один із найбільш поширених, але одночасно складних та суперечливих податків. В Україні він замінив податок з обороту та податок із продажу і став відігравати провідну роль у формуванні дохідної частини бюджету держави.
Специфічною рисою адміністрування ПДВ є чітке та своєчасне бюджетне відшкодування сум цього податку, оскільки неповне повернення суб’єкту підприємницької діяльності сум ПДВ сприяє «вимиванню» його обігових коштів, значно погіршує фінансові показники та знижує конкурентоспроможність в умовах ринку.
Під ефективністю справляння ПДВ потрібно розуміти забезпечення повноти та своєчасності його надходжень до бюджету, виконання планових завдань, виключення можливості ухилень від сплати та незаконного отримання бюджетного відшкодування. Ефективність адміністрування податку напряму пов’язана з його фіскальною ефективністю, тобто зі спроможністю виконання податком фіскальної функції для забезпечення та наповнення доходної частини бюджету.
Для всебічного аналізу фіскальної ефективності справляння ПДВ розглядається комплекс показників та коефіцієнтів, які характеризують різні аспекти економічних відносин, що виникають при функціонуванні податку, а саме: надходження ПДВ та його питома вага у доходах та податкових надходженнях зведеного бюджету України; частка ПДВ у ВВП та його еластичність по ВВП; повнота і своєчасність виконання зобов’язань платників податку перед бюджетом; повнота і своєчасність виконання зобов’язань бюджету перед платниками податку; ступінь відповідності між фактичними та запланованими показниками цього податку; абсолютний та відносний приріст надходжень податку порівняно з попереднім періодом; вплив макроекономічних факторів та стан надходження ПДВ. Також для більш поглибленого та всебічного аналізу ПДВ важливими є показники ефективності відшкодування ПДВ та коефіцієнт ефективності збору ПДВ. Зазначені коефіцієнти свідчать про ефективність адміністрування податку в розрізі його складових – збору та відшкодування, а саме – чим вищим буде коефіцієнт ефективності збору ПДВ, тим більша ефективність адміністрування податку в розрізі його складових, і чим вищим буде коефіцієнт ефективності відшкодування ПДВ, тим менша ефективність адміністрування податку в розрізі його складових.