- •2. Фактори технологізації сучасного соціуму:
- •3. Моделі взаємозв’язку соціальної науки та соціальної практики
- •4. Наукова організація праці і соціальні технології.
- •5. Адміністративно - управлінські технології.
- •6, 7. Соціальна інженерія
- •9. Співвідношення технології за віссю "жорсткість-м'якість"
- •10. Спільне та відмінне технологій в соціальному процесі та в матеріальному виробництві.
- •11. Принципи будови соціальних технологій
- •12. Основні функції соціальних технологій
- •13. Процедури та операції як складові соціальної технології
- •14. Розробка соціальної технології має 3 етапи:
- •1. Теоретичний
- •2. Методичний
- •16. Поняття «адміністративний менеджмент»
- •18. Суспільне значення соціальних технологій.
- •19. Визначення та типи новизни.
- •20. Визначення та функції нововведень.
- •21. Визначення та типи соціального іновування.
- •22. Способи перевірки соціальних іновацій та технологій.
- •23. Необхідні і достатні умови технологізації соц.. Процесу
- •25. Межі соціальної технологізації
- •26. Проблема класифікації соціальних технологій
- •27. Спільне і відмінне проекту і соціальної технології
- •28. Спільне і відмінне методики (методичних організації) та соціальних технологій.
- •29. Спільне і відмінне плану соціального розвитку і соціальної технології
- •30. Освітні технології та їх класифікація
- •31. В чому полягає соціальна необхідність розробки нових освітніх технологій
- •32. Порівняльна характеристика класичної та пост класичної освітніх технологій.
- •39. Необхідність застосування рефлексивного управління обумовлена наступними обставинами:
- •42. Рефлексія - необхідна умова технологізації
- •43. Соціально-технологічна культура управлінської діяльності
- •44. Системність та її аспекти
- •45. Поняття моделі та моделювання систем
- •46. Особливості системного моделювання
- •47. Системність а управлінні та її аспекти.
- •48. Функції аналітичної діяльності в суспільстві
- •49. Чотири варіанти застосування аналітичної діяльності в управлінні
- •50. Основні етапи системного аналізу
- •52. Зовнішнє і внутрішнє середовище системи
- •54. Будова системи та її параметри
- •57. Дескриптивный и конструктивный подходы к определению системы
- •59. На якому з основних етапів розвитку системних ідей виникла криза системності, в чому вона полягала і як вирішилась?
- •60. Тектологія Богданова.
9. Співвідношення технології за віссю "жорсткість-м'якість"
Досить часто соціальні технології пов'язують з типом технології, що має жорстку структуру і строго обмежений набір функцій. Примітизація діяльності дозволяє науковцям говорити про можливість використання технології лише в термінах рутинних операцій.
Жорсткість технологій визначається:
ступенем ізольованості процесу з погляду його відкритості до зовнішнього впливу;
стабільністю як власного, так і зовнішнього середовища, що передбачає повернення до певного стану;
відносною простотою структури;
деякою статичністю, коли розвиток системи не призводить до істотних змін;
детермінованістю в тому розумінні, що технологія як система містить і своє минуле й однозначно визначене майбутнє.
"Жорсткі" - це прості репродуктивні технології. Для них характерні невеликий за чисельністю і чітко фіксований набір компонентів і зв'язків між ними; жорсткий алгоритм з обмеженим числом етапів, процедур та операцій; мінімальні можливості для розвитку й удосконалення. Саме стосовно жорстких технологій доречні такі структурні характеристики, як заданий алгоритм, стандарт діяльності, послідовність операцій, зміст і логіка розв'язання конкретного завдання.
Співвідношення технології за віссю "жорсткість-м'якість" визначається особливостями технологізованих процесів, якщо розглядати їх як системи. В сфері соціальних технологій існують моделі з двома полюсами: один із них орієнтований на масову частину явищ, чи генеральну сукупність, охоплену вибірковими методиками. Інший – на поодинокі випадки, що охоплюються монографічними методами. Акцент на масовості передбачає не лише широту охоплення сукупності, але й специфіку методів обслідування. Соціальні технології, орієнтовані на масовість, повинні спиратися на доступність мови, обмеженість глибини інформації, формалізацію та стандартизацію всіх елементів незалежно від соціокультурних відмінностей. Соціальні технології, з акцентом на роботу з поодинокими випадками передбачають: детальну програму, залучення спеціалістів, орієнтацію на життєвий шлях окремих людей, врахування особистісних особливостей.
Технології із пластичною, нежорсткою організацією також мають гармонійну цілісність. У них цільові функції окремих підсистем піддаються взаємному узгодженню в досить широких межах. "М'яка" соціальна технологія характерна й тим, що в ній відбувається не лише відтворення певних властивостей, що раніше існували, зв'язків або відносин, а й має місце постійна готовність до нового. „М’яка” технологія є не так системою, що реалізує власну програму, як системою, що переслідує певну мету, основу "м'якої" технології складають її суб'єкти. Такі технології найбільшою мірою враховують можливості постановки нових цілей і завдань, розробки нових критеріїв, добору дій і операцій, що ведуть до нових рішень. Вони припускають підключення особистісного потенціалу керівників, їхніх знань і професійного досвіду. При цьому їх реалізація вимагає вищого рівня професійної підготовки, ніж у ситуації впровадження "жорстких" технологій, оскільки тут суб'єкту протистоїть залежний виконавець, який отримує свою компетентність від інших і реалізує її в заданих об'ємі, режимі та меті. "М'які" технології, часто, більшою мірою накладають обмеження не так на можливі способи дії, як на те, що робити неприпустимо.