Висновки

Провадження соціально-економічних реформ в Україні поставило на порядок денний питання організації, управління та фінансування системи медичного забезпечення як важливої соціальної сфери суспільства.

В Україні протягом останніх років неодноразово робилися кроки щодо реорганізації системи охорони здоров’я на зразок європейського стандарту. Щороку збільшуються видатки з бюджету на медичне обслуговування населення, втім, запровадження економічних методів управління у медичну галузь відбувається досить повільно. Слід зауважити, що фінансування системи охорони здоров’я здійснюється переважно з місцевих бюджетів.

На основі проведеного аналізу фінансування закладів охорони здоров’я з міського бюджету м.Павлограда можна зробити такий висновок:

- планові показники фінансування установ були виконані в середньому на 99,7%;

- за 3 роки зріс обсяг фінансування майже на 11млн.грн.;

- не дивлячись на скрочення чисельності штатного медперсоналу заробітна плата виросла з 16,5 в 2007 році до 23,0 млн.грн у 2009 році. Заборгованість по заробітній платі відсутня, не зважаючи на кризовий стан в економіці України;

- видатки на медикаменти та харчування суттєво зменшились в порівнянні з 2007 роком на 55,5 та 79,3 тис. грн відповідно;

- заборгованість за спожиті енергоносії станом на протязі 3-х років відсутня;

- за рахунок коштів призначених на капітальні видатки за цей період було придбано спеціальний медичний автомобіль «ГАЗ», інкубатор для новонароджених, світильник операційний безтіньовий, пральна машина МСО-25Є, автоклав ГК-100-Зм та інше обладнання – всього на суму більше ніж 900 тис.грн.

Підсумовуючи, зазначимо:

- установи охорони здоров'я складаються з: лікувально-профілактичних установ, санітарно-профілактичних установ та інших установ, які поділяються за функціональною класифікацією на наступні групи: лікарні широкого профілю, поліклініки та амбулаторії, фельдшерсько-акушерські пункти, санітарно-епідеміологічна служба, інші заклади;

- фінансування закладів охорони здоров’я — це метод фінансового механізму, що визначає принципи, джерела й форми фінансування суб’єктів господарювання, чия діяльність спрямована на охорону, збереження, зміцнення та відновлення здоров’я громадян;

- основні форми фінансового забезпечення охорони здоров’я в Україні - бюджетне фінансування, добровільне медичне страхування, самофінансування, благодійництво та спонсорство;

- аналіз бюджетного фінансування закладів охорони здоров’я підтверджує тезу про те, що обсяг фінансування збільшується, якість надаваних послуг залишається на сталому рівні (фінансування у 2007 році становило 31 189,9 тис. грн., у 2008 році – 40 632,2 тис. грн., у 2009 році – 42 042,5 тис. грн., причому фінансування придбання обладнання і предметів довгострокового користування у 2007 році становило 361,4 тис. грн., у 2008 – 310,5 тис. грн., у 2009 – 254,6 тис. грн., поточні видатки збільшуються, а капітальні зменшуються, що не призводить до розвитку галузі охорони здоров’я);

- у створенні сектору додаткових можливостей у сфері охорони здоров’я доцільно поєднати використання таких фінансових технологій, котрі не стосуються фінансування підсистеми загальнодоступної медичної допомоги, а саме: організувати у медичній галузі громадсько-солідарний сектор додаткової медичної допомоги у вигляді добровільного медичного страхування; створити прозорі механізми залучення додаткових джерел фінансування амбулаторно-поліклінічних та лікувально-профілактичних закладів коштів, виручених від їх госпрозрахункової діяльності.

Запровадження системи соціального медичного страхування для України слід вважати об’єктивно необхідним заходом, який дозволить зміцнити фінансову та матеріально-технічну базу медичної галузі, поетапно трансформувати управління охороною здоров’я, сприятиме розвитку економічних методів управління.

Розбудова страхової медицини має здійснюватися на добровільній згоді всіх суб’єктів соціального медичного страхування та супроводжуватися політикою збільшення їх фінансових можливостей.