23

ЗМІСТ

ВСТУП 6

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ БЮДЖЕТНОГО

ФІНАНСУВАННЯ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

1. Склад фінансових ресурсів закладів охорони здоров’я 8

2. Загальна характеристика та суть видатків місцевих бюджетів на охорону здоров’я 15

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ВИДАТКІВ НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я М. ПАВЛОГРАД

2.1. Характеристика фінансового управління м. Павлоград 19

2.2. Аналіз фінансування закладів охорони здоров‘я м. Павлоград 23

РОЗДІЛ 3 Проблеми фінансування закладів

охорони здоров’я 30

ВИСНОВКИ 37

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 40

РЕФЕРАТ

Пояснювальна записка до курсової роботи:

42 сторінки;

3 таблиці;

8 рисунків;

31 джерело літератури;

Об’єкт дослідження: бюджетне фінансування закладів охорони здоров’я.

Суб’єкт дослідження – заклади охорони здоров’я м. Павлограда.

Мета дослідження: управління бюджетним фінансуванням закладів охорони здоров’я, що полягає у розробці конкретних практичних рекомендацій та пропозицій щодо удосконалення фінансування закладів охорони здоров'я у сучасних умовах.

Актуальність роботи: сучасна система охорони здоров'я України не відповідає вимогам, а її розвиток має екстенсивний характер, оскільки недостатньо використовуються фінансові можливості держави у належному грошовому забезпеченні як у галузі в цілому, так і окремих установ, крім того є недоліки методичного та організаційного характеру.

ЗАКЛАДИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я, БЮДЖЕТНЕ ФІНАНСУВАННЯ, МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ, ВИДАТКИ НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я, ЗАХИЩЕНІ СТАТТІ ВИТРАТ, МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ, АЛЬТЕРНАТИВНІ ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ.

ВСТУП

Бюджету належить важлива роль у фінансовій системі держави. Через бюджет здійснюється фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що мають загальнодержавне значення, а також стосуються міждержавних відносин. За його допомогою перерозподіляється частина фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними одиницями України з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. Бюджет є важливим інструментом держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цілому.

Актуальність роботи полягає в тому, що сучасна система охорони здоров'я України не відповідає вимогам, а її розвиток має екстенсивний характер, ос­кільки недостатньо використовуються фінансові можливості держави у на­лежному грошовому забезпеченні як у галузі в цілому, так і окремих установ, крім того є недоліки методичного та організаційного характеру.

Дослідженню фінансових проблем у галузі охорони здоров'я в Україні присвячені праці таких науковців, як В.М. Лехан, В.П. Лисак, Є.О. Малік, Н.С. Маяковська, В.В. Мортіков, Б.І. Паламар, В.В. Рудень, В.Г. Черненко та інші. Проте, в економічній літературі ще недостатньо розглянуті та проаналізовані проблеми бюджетного фінансування і недоліки у галузі охорони здоров'я в цілому та в окремих установах, що й обумовлює актуальність дослідження.

Мета роботи – управління бюджетним фінансуванням закладів охорони здоров’я, що полягає у розробці конкретних прак­тичних рекомендацій та пропозицій щодо удосконалення фінансування закладів охорони здоров'я у сучасних умовах.

Для досягнення поставленої мети були вирішені наступні задачі:

• визначені теоретичні засади управління бюджетним фінансуванням закладів охорони здоров’я;

• охарактеризовано склад фінансових ресурсів закладів охорони здоров’я;

• визначена нормативно-правова база бюджетного фінансування закладів охорони здоров’я;

• розкрита сутність механізму фінансування закладів охорони здоров’я;

• оцінено стан бюджетного фінансування закладів охорони здоров’я на прикладі м. Павлограда;

• проаналізовано систему охорони здоров’я м. Павлограда;

• оцінено бюджетне фінансування закладів охорони здоров’я м. Павлограда;

• запропоновані шляхи вдосконалення управління бюджетним фінансуванням закладів охорони здоров’я.

Об’єктом дослідження виступає бюджетне фінансування закладів охорони здоров’я.

Суб’єктом дослідження виступають заклади охорони здоров’я м. Павлограда.

Методологічними засадами проведеного дослідження є фундаментальні положення теорії фінансів, критичне осмислення сучасних ідей і положень, що стосуються предмета досліджень, наукові праці вчених, законодавчо-нормативні та правові акти, Постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров’я та соціальної політики.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ БЮДЖЕТНОГО ФІНАНСУВАННЯ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

1.1.Склад фінансових ресурсів закладів охорони здоров’я

Охорона здоров’я населення є важливою сферою суспільного життя, внутрішньою функцією і частиною соціальної політики держави.

До установ охорони здоров'я належать: лікувально-профілактичні установи, санітарно-профілактичні установи та інші установи. В свою чергу, вони поділяються за функціональною класифікацією на наступні групи:

- лікарні широкого профілю;

- поліклініки та амбулаторії;

- фельдшерсько-акушерські пункти;

- санітарно-епідеміологічна служба;

- інші заклади.

Фінансування закладів охорони здоров’я — це метод фінансового механізму, що визначає принципи, джерела й форми фінансування суб’єктів господарювання, чия діяльність спрямована на охорону, збереження, зміцнення та відновлення здоров’я громадян.

Основними формами фінансового забезпечення охорони здоров’я в Україні є: бюджетне фінансування, добровільне медичне страхування, самофінансування, благодійництво та спонсорство.

Такі форми, як кредитування й інвестування, характерні для юридичних і фізичних осіб, котрі займаються приватною медичною практикою.

Таблиця 1.1 відображає джерела фінансування закладів охорони здоров’я [29].

Таблиця 1.1

Джерела фінансування закладів охорони здоров’я

Джерело фінансування	Заклади охорони здоров’я
Державний бюджет України	- багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; - клніки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів Великої вітчизняної війни, спеціалізовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки, згідно з переліком, затвердженим КМУ; - загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз, загальнодержавні спеціалізовані санаторії для дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів Великої Вітчизняної війни; - санітарно-епідеміологічні станції, дезинфекційні станції; - інші;
Бюджет АРК та обласні бюджети	- лікарні широкого профілю; - спеціалізовані заклади (туберкульозні, наркологічні диспансери, психіатричні лікарні, діагностичні центри, шкіро-венерологічні диспансери); - спеціалізовані санаторії обласного значення; - будинки дитини; - обласні стоматологічні поліклініки; - обласні центри здоров’я;
Бюджети місцевого самоврядування	- дільничі лікарні; - медичні амбулаторії; - фельдшерскьо-акушерські пункти; - фельдшерські пункти;
Районні бюджети	- районні лікарні; - поліклініки; - районні центри здоров’я;
Підприємства, установи, організації	- відомчі заклади охорони здоров’я (медико-санітарні частини); - інші.

За рахунок державного бюджету здійснюються видатки на:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

б) спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, спеціалізовані медико-санітарні частини, спеціалізовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

в) санаторно-реабілітаційну допомогу (загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз, загальнодержавні спеціалізовані санаторії для дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів Великої Вітчизняної війни);

г) санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічні станції, дезинфекційні станції, заходи боротьби з епідеміями);

ґ) інші програми у галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

За рахунок бюджету АРК та обласних бюджетів, бюджетів місцевого самоврядування фінансуються загальнодоступні для населення заклади охорони здоров'я. Так, за рахунок коштів сільських, селищних і міських бюджетів фінансується первинна медико-санітарна, амбулаторно-поліклінічна та стаціонарна допомога (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти).

У свою чергу районні та обласні бюджети беруть участь у фінансуванні лікарень широкого профілю, пологових будинків, станцій швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклінік і амбулаторій, загальних стоматологічних поліклінік. За рахунок їх коштів фінансуються також видатки на забезпечення програм медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров'я і заходи з санітарної освіти).

Відомчі та інші заклади охорони здоров'я, що обслуговують лише окремі категорії населення за професійною, відомчою або іншою, не пов'язаною із станом здоров'я людини ознакою, фінансуються, як правило, за рахунок підприємств, установ та організацій, які вони обслуговують. Допускається фінансова підтримка таких закладів за рахунок державного або місцевого бюджетів, якщо працівники відповідного відомства, підприємства, установи або організації становлять значну частину населення даної місцевості.

Традиційно найвагомішим джерелом фінансового забезпечення охорони здоров’я є кошти державного та місцевих бюджетів, тоді як кошти, отримані з інших джерел, — лише додатковий фінансовий ресурс. Тому основною формою фінансового забезпечення охорони здоров’я виступає бюджетне фінансування. Саме з ним пов’язані глибокі теоретичні дослідження розподільчих процесів, організації грошових відносин з приводу використання централізованого фонду коштів держави. У процесі фінансування найповніше розкривається призначення державного бюджету, його спрямованість на виконання функцій держави, рівень корисності цих функцій для суспільства, стратегічний напрям руху суспільства та його траєкторія, відповідні тенденції й динаміка розвитку [42, c. 61].

Розрахунковий обсяг видатків з місцевих бюджетів на охорону здоров'я визначається залежно від чисельності населення та співвідношень між місцевими бюджетами, з урахуванням коригуючих коефіцієнтів та специфічних видатків на підставі формули, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами» № 1195 від 05.09.2001 [46].

Основними показниками, які враховуються при розрахунках видатків на охорону здоров'я, є фінансовий норматив бюджетної забезпеченості (у грн.), частка видатків бюджету в загальному обсязі видатків всіх місцевих бюджетів на галузь, коригуючий коефіцієнт «частка видатків в загальному обсязі видатків на галузь»; коефіцієнт коригування чисельності населення, якому частково надається допомога закладами, що фінансуються з Державного бюджету; коефіцієнт диференціації рівня витрат на одного жителя; чисельність населення адміністративно-територіальної одиниці (млн. чол.).

Згідно з чинною бюджетною класифікацією, витрати на утримання установ охорони здоров'я плануються за розділом «Охорона здоров'я», що включає всі заклади та заходи у сфері охорони здоров'я.

Фінансування лікарень широкого профілю включає управління, контроль та матеріальне забезпечення роботи лікарень і клінік, які не спеціалізуються у будь-якій одній вузькій галузі. Сюди ж включаються видатки на будівництво лікарень, придбання обладнання, медикаментів та предметів загального призначення.

Витрати на медичне обладнання, інструменти, протези, іншу продукцію, що використовується в медичній практиці, включають поставки або фінансування поставок медикаментів, протезів, медичного обладнання, інструментів та іншої медичної техніки.

Розмір витрат державних закладів охорони здоров'я визначається кошторисом, що складається на основі норм на кількість ліжок (визначається, виходячи з чисельності жителів і показника госпіталізації на рік) та ліжко-днів (добуток кількості ліжок та кількості днів функціонування одного ліжка) для стаціонару та кількості лікарських відвідувань (добуток чисельності жителів в районі обслуговування та середньої кількості відвідувань лікарні на рік) для поліклінік [3].

Кількість лікарняних ліжок розраховують згідно з прогнозом економічного та соціального розвитку. У територіальному розрізі цей показник планують, виходячи з демографічних, соціально-економічних, культурно-побутових та інших умов. Зокрема, враховують віковий склад населення, розподіл за статтями, видами зайнятості тощо.

Фонд оплати праці медичного закладу складається із заробітної плати лікарів, середнього та молодшого медичного персоналу, адміністративно-управлінського та обслуговуючого персоналу [5].

Кількість штатних одиниць лікарів визначається, виходячи з нормативу кількості ліжок на одного лікаря (15-30 ліжок) стаціонару та на основі кількості лікарських відвідувань та встановлених для різних спеціалістів нормативів прийому хворого на одного лікаря поліклініки.

Кількість штатних одиниць середнього медперсоналу визначається, виходячи з кількості цілодобових постів (встановлюється на основі нормативів кількості ліжок на один пост у різних відділеннях у денні й нічні години) у стаціонарі та виходячи з нормативу за кількістю посад лікарів для поліклінік. Кількість посад медичного персоналу на один черговий пост визначають, виходячи із загальної кількості робочих годин на рік та річної норми робочого часу.

Кількість посад молодшого медперсоналу визначається так само, як і середнього медперсоналу.

Крім зазначених посад, у лікарнях, залежно від кількості ліжок, передбачаються додатково посади чергового лікаря, рентгенолога, фізіотерапевта, зубного лікаря тощо. Посаду завідувача відділення вводять за наявності у відділенні ліжок.

Заробітна плата лікарів залежить від посади (хірург, стоматолог, тощо) та кваліфікаційної категорії.

Заробітна плата середнього медичного персоналу залежить від посади (медична сестра, акушерка, фельдшер, зубний лікар), категорії та стажу роботи.

Заробітна плата молодшого медичного персоналу (сестра операційна, сестра-господиня, сестра-ванниця) залежить від посади.

Надбавки до заробітної плати медичних працівників встановлюються за шкідливі й небезпечні умови праці (інфекційні лікарні, рентгенкабінети), за роботу у вихідні і святкові дні, за роботу в нічний час, надбавка за місцезнаходження лікарні (сільська місцевість).

Штат адміністративно-господарського персоналу визначають залежно від категорії лікарні, за типовими штатними розписами.

Чисельність персоналу кожної групи розраховують на початок, кінець року, а також середньорічну. Середньорічну кількість обчислюють так само, як і за фондом лікарняних ліжок.

Кількість лікарських посад — показник, що використовується для визначення витрат з амбулаторно-поліклінічного обслуговування населення. Згідно з діючими нормами на 10 тис. міського населення передбачено приблизно 12 посад лікаря, а для районних поліклінік сільських районів — приблизно 17.

Бюджетне фінансування закладів охорони здоров’я ґрунтується на таких прин­ципах:

• безповоротність надання коштів;

• цільове призначення наданих коштів, тобто отримані з бюд­жету кошти повинні витрачатися суворо відповідно до перед­бачених у кошторисі статей економічної класифікації видатків бюджетних установ;

• систематичний суворий контроль за використанням наданих коштів за їх цільовим призначенням здійснюють органи дер­жавного казначейства, місцеві фінансові органи, вищі розпо­рядники коштів, контролюючі органи;

• зв'язок обсягу фінансування з виконанням плану бюджетною установою, тобто бюджетна установа отримує кошти не під план (заплановані заходи), а відповідно до фактичного виконання плану.