Земельне право в правовій системі України.

1. Земля як інтегрований і диференційований об’єкт правового регулювання.

2. Поняття, предмет ЗП.

3. Принципи ЗП.

4. Методи ЗП

5. Система ЗП

6. Співвідношення ЗП з іншими галузями права.

7. ЗП як наука і навчальна дисципліна.

8. Періодизація розвитку ЗП.

Предмет ЗП – вольові суспільні відносини, що мають своїм об’єктом землю.

Земля розглядається як інтегрований і диференційований об’єкт правового регулювання.

Інтегрований, бо це обумовлено функціями землі в життєдіяльності людини, розвитку суспільства:

• Охоронюваний законом природній об’єкт

• Існує незалежно від волі людини.

• Виконує екологічну функцію( К.,ЗКУ передбачають, що земля є основним багатством України, що знаходить під особливою охороною держави).

• Місце, умова життя людини – соціальна функція.

• Територія держави – політична функція

• Об’єкт господарювання, засіб виробництва – економічна функція.

Якості землі як засобу виробництва:

• Родючість ґрунту землі має необхідні речовини, вологу. Вона визначає споживчу вартість землі.

• Природна виробнича властивість збільшується при правильному використанні. Це вічний засіб виробництва.

• Просторова обмеженість

• Постійне місцезнаходження.

• Незмінність.

• На відміну від майна, земля – природній об’єкт, який існує без впливу людини і не має балансової вартості, вартість розраховується за штучно створеними методиками, де в основі – прибуток, що буду одержаний в майбутньому.

Держ. стандарт ГОСТ 26640-80 «Землі. Терміни та визначення»: земля – найважливіша частина НПС, характеризується простором, рельєфом, кліматом, грунтовим покривом, рослинністю, надрами, водами, основний засіб виробництва у с/г, л/г, просторовий базис для підприємств, установ різних галузей н/г.

ЗУ «Про охорону земель», ст.1 : земля – поверхня суші з ґрунтами, кк, іншими природними компонентами, що органічно пов’язані та функціонують з нею.

Диференційованість об’єкту правового регулювання обумовлено розподілом земель України. За цільовим призначенням землі поділяються на 9 категорій – 19 ЗК:

1. с/г призначення

2. житлової, громадської забудови

3. природно-заповідного, охоронного призначення

4. оздоровчого

5. рекреаційного

6. історико-культурного

7. лісогосподарського

8. водного фонду

9. промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони, іншого.

Поняття землі через її ознаки: (Андрєйцев)

• Головна матеріальна основа НПС

• Територія, що визначається рельєфом

• Частина довкілля з різноманітним ґрунтом

• База для поширення рослинності, водних об’єктів, кк

• Матеріальна основа територіальної цілісності, безпеки держави.

• Диференціюється за призначенням

• Перебуває у власності українського народу або уп. органу, зд у власності фо, юо

• Матеріальна основа мс, об’єкт кв

• Частина біосфери

Земельна ділянка – складова поняття землі, в законодавстві це об’єкт права власності.

ЗД (Андрєйцев) – територіально просторова, індивідуально визначена, юридично відособлена поверхнева частина відповідної категорії земель, межі якої встановлені на місцевості та зафіксовані в земельно-правових документах, що посвідчують її приналежність на пв чи користування.

Предмет ЗП – суспільні відносини, об’єкт яких – земля.

Види земельних правовідносин:

• Характер реалізації земельних прав:

  1. Матеріальні – визначають правосуб’єктність осіб, правовий режим зд.

  2. Процесуальні – юрисдикційний і не юрисдикційний захист прав. Р. 4 ЗК.

• Інститути ЗП:

  1. Право власності

  2. Право користування

  3. Управління

  4. Охорона земель

  5. Плата за землю відповідальність за порушення зем. законодавства

  6. Правовий режим 9 категорій земель

ЗП – багатоаспектне поняття:

• Позитивне право, виражене в нп

• Система пр. норм як галузь права

• Наука, навчальна дисципліна.

ЗП як галузь права – сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини щодо використання з, зд різними суб’єктами на різних юридичних титулах, щодо набуття, реалізації, захисту суб’єктивного права на зд та виконання обов’язків землевласників, землекористувачами, щодо охорони з як основного національного багатства, щодо управління в галузі охорони, використання, відтворення з. , щодо відповідальності за порушення земельного законодавства, щодо характеристики режимів окремих категорій земель.

Риси сучасного ЗП:

• Перехідний характер

• Після земельної реформи(грудень 1990 р.) земельно-правова система має бути спрямована на утвердження нового земельного ладу, що базується на здійсненні права власності на землю українського народу, гарантується набуття, реалізація та захист суб. права на зд, охорони земель як основного національного багатства.

• Розвиток ЗП має відповідати вимогам, пов’язаним зі вступом в СОТ, наміром вступити в ЄС.

Принципи ЗП – загальні, загальновизнані, основоположні, універсальні, виражені в законах, абстраговані від конкретних відносин, приписи.

Ст. 5 ЗК.

• Загальні:

1. Вп

2. Цілісність, недоторканість території України

3. Людина як найвища соціальна цінність

4. Державна гарантія прав, свобод

• Спеціальні (галузеві) :

1. Поєднання використання землі як природного ресурсу і засобу виробництва

2. Рівність права власності на землю

3. Невтручання держави

4. Раціональне використання і охорона земель

5. Забезпечення гарантій прав на землю

6. Пріоритет вимог екологічної безпеки.

Методи ЗП – прийоми, способи правового впливу на поведінку суб’єктів правовідносин.

• Імперативний: - переважає. Бо земля знаходиться під особливою охороною держави, публічні і приватні інтереси поєднаються.

1. Директиви влади

2. Субординація

3. Нормативне встановлення зобов’язань, заборон, покарань.

• Диспозитивний: - в чистому вигляді не застосовується, а в поєднані з імперативним.

1. Незалежність учасників один від одного

2. Юридична рівність суб’єктів

3. Застосування угод

4. Свобода волевиявлення у виборі поведінки

Види диспозитивного:

• Рекомендаційний – при затвердженні типових документів, договорів (оренди, складання проекту землеустрою)

• Санкціонований – дії, угоди суб’єктів набувають юридичної сили після прийняття відповідного рішення одв, омс (ДА на право власності зд). Делегований - омс передають повноваження мда.

Система ЗП як галузі – сукупність правових інститутів, кожен з яких складається з групи правових норм, що регулюють однорідні земельні правовідносини, які характеризуються єдністю.

Інститути об’єднані в загальну і особливі частину.

Загальна частина:

• Право власності

• Право користування

• Управління

• Охорона земель

• Плата за землю відповідальність за порушення зем. законодавства

Особлива частина: правовий режим 9 категорій земель.

Співвідношення ЗП з іншими галузями права.

ЗП як наука – система знань, вчень про землю як об’єкт права, предмет, метод правового регулювання, земельне законодавство і практика його застосування, закономірності і удосконалення земельних правовідносин.

Враховуються дослідження природничих наук.

12.00.06 – шифр для наукових досліджень.

Вчені: Андрєйцев, Носік, Гринько, Заєць, Марусенко, Мірошніченко.

Історія ЗП:

• Давньоруська держава княжої доби

• Феодальна роздробленість КР

• Польсько-Литовська доба

• Гетьманська доба

• Російський протекторат

• Радянський лад

• Незалежна Україна.