97. Український націоналістичний повстанський рух у 1941-1945 рр.

Під час відступу радянських військ берієвські прислужники розстріляли у західноукраїнських тюрмах тисячі невинних, а війська вермахту зупинили цей кривавий терор, то їх зустріли як визволителів. Але "новий порядок" скоро виявився жорстоким, діяв репресивними методами придушення вільнолюбного духу українського народу. Після арештів провідників націоналістичного руху, розчленування України і розгорнутого терору на окупованих землях були повністю підірвані основи добровільної співпраці ОУН з Німеччиною.

Перші повстанські загони бандерівського крила ОУН утворилися на Волині і в Поліссі влітку 1942 р. у період найбільших успіхів вермахту, коли його армії штурмували Сталінград і досягли перевалів Кавказу. Ці загони виконували функції оборони місцевого населення від сваволі окупаційних властей, а також від нападів радянських і польських партизан. Ними була зірвана німецька акція вивезення української молоді з Волині і Полісся до Німеччини.

Офіційною датою народження УПА став день 14 жовтня 1942 р., запроваджений пізніше Українською головною визвольною радою як свято українського війська.

Утворення УПА збентежило не тільки Берлін, а й Москву. За вказівками Головнокомандуючого Сталіна у січні 1943 р. було розроблено план передислокації українських партизанських загонів з Росії та Білорусії в Україну, перед якими було поставлене завдання у ході рейдів на захід розгромити частини Української Повстанської Армії. У ситуації, коли 6оротьбу доводилось вести на два фронти, командування УПА і провід ОУН-бандерівців уживає заходів для об'єднання трьох українських військово-повстанських формувань, які діяли на Волині та в Поліссі.

За ініціативою командуючого УПА, полковника Д.Клячківськот влітку 1943 р. відбулися переговори представників трьох українських військових формувань про об'єднання, але досягти згоди не вдалося. Підрозділи УПА 18 серпня силоміць роззброїли і приєднали до себе загони Боровця і Мельника.

3 цього часу повстанська армія перетворилась у єдину формацію. Організацію і всебічне зміцнення збройних сил провід ОУН-бандерівців вважав одним з головних завдань в Україні. Кожний другий повстанець був членом ОУН.

Велика організаторська і пропагандистська робота сприяли тому, що населення Волині, Полісся, Галичини і Поділля потягнулося у загони повстанців. Вони поповнювались також бійцями і командирами Червоної армії, які, втікаючи з концтаборів, переховувались у лісах. Значно посилили УПА підрозділи української поліції, що приєднувалися до повстанців. Невдовзі на Волині, в Поліссі та Галичині утворилися цілі райони, які контролювалися виключно частинами УПА. Чисельність повстанців зросла до 20 тис. Усе це створило умови для переходу до активних форм боротьби з окупантами.

98. Звільнення України від нацистської окупації в 1943-1944 рр.

Під Сталінградом німці зазнали небувалої за роки другої світової війни поразки. ініціатива перейшла до Червоної армії, яка 1943 р. перейшла у загальний наступ по всьому фронту.

Надзвичайно важливу роль у цих подіях на фронті відіграли тили, де була швидко створена оборонно-промислова база, половину якої становили потужності, евакуйовані з України.

Головні зусилля радянських військ були зосереджені на півдні. Сталін вимагав якнайшвидше звільнити Донбас. Переслідуючи противника, передові частини Південно-Західного фронту ще 18 грудня 1942 р. вступили на його територію. Але Гітлер наказав утримувати Донбас будь-якою ціною. Впертий опір німців вдалося зла ти лише після перемоги на Курській дузі влітку 1943 р. У тих боях син українського селянина льотчик, майбутній тричі Герой Радянського Союзу Іван Кожедуб збив свій перший німецький літак. Восени того ж року війська Південного і Південно-Західного фронтів звільнили від німців Донбас, все Лівобережжя і відкинули противника за Дніпро. Значну допомогу їм надали радянські партизани. Вагомий вклад у боротьбу з окупантами внесли і частини УПА, особливо група УПА-Північ, яка діяла на Волині та Поліссі.

Відступаючи з Донбасу і Лівобережжя, німецькі війська теж застосовували варварську тактику "спаленої землі". Берлін вимагав від своїх військ в Україні битися на рубежі Дніпра до останнього солдата. Водночас Сталін наказував не припиняти наступ. Розраховуючи зіграти на національних почуттях, він розпорядився усім чотирьом фронтам, що діяли в Україні, присвоїти назви українських. Для нагородження командирів, які відзначилися в боях за визволення українських земель, 10 жовтня 1943 р. було впроваджено орден Богдана Хмельницького. Отож, підійшовши до Дніпра, передові частини з ходу форсували його і закріплялись на плацдармах. У коді кровопролитних боїв 6 листопада була визволена столиця України Київ, куди невдовзі перебралися з Харкова Раднарком і ЦК КП(б)У.

Наступальні операції в Україні 1943 р. завершились успіхом, але дісталися ціною не завжди виправданих великих втрат. Великими наступальними операціями на землях України був відзначений 1944 рік. У січні-лютому війська 1-го та 2-го Українських фронтів оточили і розгромили під Корсунь-Шевченківським 80-тисячне угруповання німців. Утворилися сприятливі умови для швидкого просування радянських військ на захід. Вже 25 березня частини генерала Ївана Конева вийшли на кордон України з Румунією. Навесні були проведені Рівненсько-Луцька, Нікопольсько-Криворізька та Одеська операції. Більша частина Правобережної України була звільнена від німецьких окупантів. Улітку розгорілися битви на західноукраїнських землях. Найбільш кровопролитними були бої за Тернопіль та в районі Бродів, де схрестила зброю з Червоною армією українська стрілецька дивізія "Галичина". У результаті успіху Львівської наступальної операції та прориву через перевали Карпат радянські війська у жовтні 1944 р. вийшли на кордони Польщі, Чехословаччини, Угорщини. Період німецької окупації України закінчився.