1. Історія україни, її об'єкт, предмет та періодизація

В широкому розумінні слова «історія» - це загальний процес розвитку. Під історією в більш вузькому значенні слова розуміють життя і розвиток людського суспільства. «Історія» - це рух у часі та його пізнання.

Предметом курсу історії України є вивчення розвитку людського суспільства в українських землях з найдавніших часів, а саме з часу появи людини до наших днів.

Періодизація історії України:

І період -«Час появи людини на території України. Історичні корені українського народу». Цей період охоплює час від появи людини до створення Київської держави (1 млн. р. до н.e. – VIII ст. н.e.)

ІІ період – «Київська Русь. Галицько-Волинська держава (ІХ – перша половина XIV ст.)». Саме в цей час зароджувались передумови до складання української народності.

ІІІ період – «Україна в II половині. XIV – середині XVII ст.» Цей період називають литовсько-польською добою. Саме в цей період (XVI ст.) виникає запорізьке козацтво.

ІV період - «Національно-визвольна боротьба українського народу. Складання державності України. Гетьманщина». Biн охоплює період визвольної війни середини XVII ст. під проводом Б. Хмельницького та складання під його керівництвом української державності. Ця епоха завершилася скасуванням української державності російським царизмом.

V період – «Україна в XIX столітті». Biн охоплює все XIX ст.

VІ період – «Україна на початку XX століття. Перша світова війна». В роки Першої світової війни Україна стала ареною боротьби двох великих світових угруповань держав, кожне з яких претендувало на багаті українські землі. Світова війна сприяла визріванню революції.

VІІ пepioд – «Українська національна революція. Боротьба за відродження державності України (1917-1920 рр.)» В цей час створено Українську Центральну Раду, проголошено автономну УНР, а потім і її незалежність. Відбулася злука УНР та ЗУНР.

VІІІ період - «Українська PСР в 20-30 роки XX століття». В цей період в Україні почала впроваджуватися нова економічна політика, проводилася українізація, організовано голод 1932-1933 рр., відбувалось утвердження тоталітарного ладу, проводились масові репресії. Революційно-визвольний рух чимраз яскравіше виливався в боротьбу за возз'єднання українських земель.

ІХ період – «Україна і Друга світова війна». На початку війни відбулося возз'єднання західноукраїнських земель у складі УРСР. Війна розділила століття на довоєнну, воєнну та післявоєнну пору.

Х період – «Розвиток України у другій половині 40 – 80-х роках ХХ ст.» Після смерті Й. Сталіна почалася певна «відлига» та наростала системна криза тоталітарного ладу, що сприяло появі «шістдесятників», а потім і дисидентів. За часи перебудови почала формуватися парламентська опозиція.

ХІ період – «Утвердження незалежної України». Охоплює 10 років незалежності України.

4. Античні міста-держави північного причорномор’я

Першими грецькими поселеннями на півдні України були засновані в VII ст. до н.е. у пониззі Південного Бугу на острові Березань містечко Борисфеніда та у Бугo-Дністровському лимані місто Ольвія ("щаслива") – один із найбільших античних полісів Причорномор'я. У пониззі Дністра виникли Тіра, Ніконій і Офіусса, в Західному Криму – Херсонес Таврійський, Керкінітіда, Калос Лімен, на сході Криму в 480 р. до н.е. постало Боспорське царство з містами Пантікапей, Фанагорія, Гермонаста, Тірітака, Кіммерік.

Грецька колонія складалася із центра – поліса та сільськогосподарських округів (хори) – розташованих навколо міста селищ, хуторів; окремих садиб. Місто мало чітко сплановану забудову. існували портові, тортові, адміністративні та культові райони, що поділялись на квартали. Ремісничі квартали та житла бідаків були винесені на околицю.

У центрі міста знаходилась головна площа – агора. Навколо неї розташовувались адміністративні споруди, гімнасії, крамниці. До агори примикала священна ділянка – теменос, на якій були сконцентровані храми, вівтарі, росли священні гаї. Поряд з містом знаходився цвинтар – некрополь. Міста оточувались міцними оборонними стінами з баштами. Грецькі міста були благоустроєними, мали спеціальні гідросистеми, в яких вода подавалась керамічним водопроводом, широкі вулиці завжди були чистими.

Поліси мали свою демократичну раду та народне віче. Молодь, перед тим як одержати громадянство, складала урочисту присягу на вірність колонії та її законам. Одним з найважливіших обов'язків громадянина поліса була оборона його від ворогів. Вояками ставали всі дорослі чоловіки. В пізніші часи міста набирали військо з найманців: греків, фракійців, скіфів.

Греки-колоністи займались землеробством, скотарством, виноградарством, рибним промислом, добуванням солі. Були розвинуті різноманітні ремесла: металургія і ковальство, гутництво, ткацтво, чинбарство і кушнірство, гончарство. Чи не перше місце в житті колоністів посідала торгівля з метрополією та іншими грецькими містами, з місцевими племенами. Греки здійснювали торгові виправи і в мало знані північні та північно-східні краї, створюючи там свої торгові факторії.

Торгові шляхи, що сходились у причорноморських містах, пов'язували Європу та Азію. Основним предметом грецького експорту з теренів України була пшениця, її вивозили до Греції у величезних кількостях. Недарма на пантікапейських монетах карбували зображення колоса і плуга. Очевидно, що значну частину зерна колоністи закуповували у місцевих хліборобів – праслов'ян-сколотів. Вивозили також рибу, сіль, шкіри, хутра, мед, віск, бурштин, будівельний ліс, а також рабів. Стосунки з "варварами" були в основному добрими – одні одним були потрібні.

V-ІІI ст. до н.е. були часом найбільшої самостійності і найбільшого розквіту античних міст Надчорномор'я, найвищого розвитку сільського господарства, ремесел, торгівлі, мистецтва та архітектури. існували тісні взаємини між самими містами-державами та грецькою метрополією.