4.4. Показники фінансової стійкості, кредитоспроможності та платоспроможності
Фінансова стійкість – найважливіша характеристика збалансованої, стабільної роботи підприємства в довгостроковій перспективі. Безпосередньо фінансову стійкість можна оцінити, склавши графік руху грошових коштів. Опосередковано фінансову стійкість оцінюють на основі тенденцій системи показників ліквідності, ділової активності, рентабельності, структури капіталу, ступеню залежності від кредиторів і рівня менеджменту.
Показники структури капіталу призначені показати ступінь можливого ризику банкрутства підприємства з причин використання позикових коштів. При збільшенні частки позикового капіталу збільшується ризик банкрутства, тому що зростає рівень заборгованості підприємства.
Найважливішими з показників структури капіталу фірми, є::
- коефіцієнт автономії;
- коефіцієнт фінансової залежності (мультиплікації власного капіталу);
- коефіцієнт маневреності власного капіталу;
- співвідношення власного капіталу й позикових коштів.
Коефіцієнт автономії характеризує незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування і визначається за формулою:
,
(19)
де ВК – власний капітал (рядок 380, ф. 1).
Рекомендоване значення цього показника становить не менш 60% від усіх джерел грошових коштів. При великій питомій вазі власного капіталу кредитори більш охоче надають позички. У нашому прикладі коефіцієнт автономії перебуває в діапазоні значень, що рекомендуються.
В практиці фінансового аналізу зарубіжних країн часто користуються показником мультиплікації власного капіталу (фінансової залежності), що відображає частку позикового капіталу в джерелах грошових коштів. Він є обернено пропорційним коефіцієнту автономії.
(20)
Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яку частину власного капіталу вкладено в робочий капітал:
(21)
де РК власні оборотні кошти, які можна визначити як власний капіталом мінус необоротні активи. За рекомендаціями, він має бути більше 0,1, але, скоріше за все, більш конкретно він залежить від галузевих особливостей підприємства.
Коефіцієнт загальної заборгованості розраховується як співвідношення позикових коштів до загальної вартості активів:
,
(22)
де ПК – сума позикових і прирівняних до них коштів. Визначається як активи мінус власний капітал (р. 380 ф. 1) мінус забезпечення наступних виплат і платежів (р. 430 ф. 1) мінус доходи майбутніх періодів (р. 630 ф. 1). Цей коефіцієнт визначає частку «чужих грошей» у загальній сумі претензій до активів компанії.
Більш точну картину ризику компанії при використанні позикових коштів дає показник відношення довгострокової заборгованості до суми капіталізації. Під капіталізацією будемо розуміти загальну суму пасивів без короткострокових зобов’язань підприємства.
,
(23)
де ДЗ – довгострокова заборгованість (р. 480, ф.1);
(ДЗ+ВК) – сума довгострокової заборгованості, власних і прирівняних до них коштів (р. 480+р. 380+р. 430+р. 630) ф. 1. Бажано, щоб значення цього коефіцієнту було менше 0,5. У випадку його перевищення слід здійснити більш детальну перевірку причин.
Коефіцієнт фінансового левериджу (співвідношення власного капіталу й позикових коштів, р . 480/р. 380 ф. 1) дуже поширений на практиці.
Kфін._левер= ВК/ ПК (24)
Цей коефіцієнт показує, скільки одиниць власних коштів приходиться на кожну одиницю запозичених. Оптимальне значення цього коефіцієнта менше або дорівнює 0,5. Його критичне значення дорівнює одиниці.
Коефіцієнт покриття готівковими ресурсами процентних виплат) характеризує можливості компанії обслуговувати свої борги. Звичайно кредитори вимагають включення в договір про надання позички такого показника, що і визначається за формулою:
(25)
де ЕВІТ валовий прибуток до сплати процентів за кредит і податків (р. 100 ф. 2+ р. 260 ф. 2);
Ам – зношування (амортизація, ф. 2);
І – загальна сума процентних виплат (р. 140, ф. 2).
На закінчення слід зазначити, що поняття платоспроможності пов'язане з часовим інтервалом і цим відрізняється від ліквідності. Якщо платоспроможність тотожна ліквідності на дату складання балансу, то на планові проміжки часу вона може визначатися прямими й непрямими методами.
Прямі методи визначення платоспроможності засновані на розробці графіка руху грошових коштів.
Непрямі методи засновані на визнанні інерційності фінансового потенціалу підприємства й на тім факті, що ймовірність неплатоспроможності підприємства з високими показниками рентабельності, ділової активності, ліквідності, з високим рівнем фінансового менеджменту менш імовірна. Тому платоспроможність підприємства на перспективу звичайно оцінюється на базі тенденцій кількісних показників фінансової стабільності і якісних показників середовища функціонування бізнесу й фінансового менеджменту.
Кредитоспроможність означає можливість позичальника повернути основну частину боргу й відсотки по ньому. Це поняття родинно поняттю платоспроможності і є його складовою частиною. У практиці банківської діяльності кредитоспроможність характеризується показником покриття процентних виплат і системою показників визначення кредитного рейтингу позичальника.