4.1. Показники ліквідності

Ліквідність – це можливість конвертації активів у грошові кошти. Ідеальним є умова, коли процес перетворення активів у ліквідну форму відбувається швидко й без втрати їхньої вартості. Ліквідність – це здатність фірми у випадку банкрутства погасити свої зобов'язання за рахунок продажу своїх активів.

За ступенем ліквідності активи підрозділяються на чотири групи.

1. Першокласні ліквідні активи – всі види грошових коштів (у касі, на розрахунковому, депозитному й іншому рахунках підприємства), а також еквіваленти грошових коштів (короткострокові цінні папери зі строком погашення до одного року) – А1. А1=ГК+ЦП.

2. Активи, що швидко реалізуються, – для конвертації яких у грошові кошти потрібен час до 12 місяців. У цю групу входить дебіторська заборгованість і готова продукція на складі – А2. А2=Деб_Заб. + Готова продукція.

3 Активи середньої ліквідності – товарно-матеріальні запаси сировини, матеріалів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, частина дебіторської заборгованості, платежі за яких очікуються через 12 місяців після звітної дати – А3=ТМЗ.

4. Необоротні активи, що важко реалізуються. А4=НА.

Пасиви розташовуються в порядку черговості погашення їхньої вартості у випадку банкрутства підприємства.

П1 – найбільш термінові зобов'язання: До них прийнято відносити кредиторську заборгованість за товари й послуги.

П2 – короткострокові пасиви. До них належать короткострокові кредити банків, векселя видані, поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, по оплаті праці тощо.

П3 – довгострокові пасиви. Ця група представлена довгостроковими зобов'язаннями підприємства.

П4 – постійні (стійкі) пасиви – це статті першого розділу пасиву балансу.

Показники ліквідності покликані продемонструвати ступінь принципової платоспроможності компанії за її поточними зобов’язаннями. Зміст цих показників полягає в порівнянні величини поточних зобов’язань з оборотними активами (чи їх елементами), які покликані забезпечити погашення цих зобов’язань.

До складу показників ліквідності належать:

• робочий капітал;

• коефіцієнт поточної ліквідності;

• коефіцієнт проміжної (швидкої, термінової) ліквідності;

• коефіцієнт абсолютної ліквідності (кислотного тесту).

Для оцінки фінансового стану дуже важливо знати, за рахунок чого фінансуються оборотні активи (ОА) і необоротні активи (НА): чи то за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов’язань, чи за рахунок поточних зобов'язань.

Порівнюючи показники окремих блоків балансу, можна визначити, наскільки платоспроможне підприємство.

Підприємство вважається платоспроможним, якщо його короткострокові поточні зобов'язання покриваються загальною сумою оборотних активів. Платоспроможність залежить від співвідношення власного капіталу й поточних зобов'язань.

Підприємство вважається ліквідним, якщо воно спроможне погасити свої поточні зобов'язання у випадку банкрутства, продавши свої поточні активи.

Величину оборотних активів за мінусом короткострокових зобов'язань називають чистим оборотним або робочим капіталом.

Робочий капітал можна визначити двома методами (рис. 5).

АКТИВ

ПАСИВ

Рис. 5 – Робочий (чистий оборотний) капітал

За першим методом («методом знизу») оперують блоками нижньої частини балансу:

РК=ОА–ПЗ, (4)

де РК – робочий капітал (частини оборотного капіталу, фінансована з довгострокових джерел);

ОА – оборотні активи (період обороту менш одного року) (рядок 260+рядок 270 ф.1);

ПЗ – поточні зобов’язання з періодом погашення менше одного року (рядок 620 ф. 1).

За другим методом («методом знизу») оперують блоками верхньої частини балансу:

РК=ДП–НА, (5)

де НА – необоротні активи (період обороту більше одного року);

ДП – довгострокові (стійкі) пасиви з періодом погашення більше одного року. ДП=ВК+ДЗ.

За даними балансу (табл. 2) робочий капітал дорівнює:

1-й рік	2-й рік	3-й рік
75,880	181,621	255,718

Головна причина швидкого росту робочого капіталу полягає в збільшенні дебіторської заборгованості з одночасним зменшенням кредиторської заборгованості, що особливо позначилося на кінець 3-го року. Спостерігаючи подібну динаміку, потенційний кредитор переймається довірою до підприємства.

Коефіцієнт поточної ліквідності виражає співвідношення між оборотними активами й поточними зобов’язаннями, (рядок 260/ рядок 620):

(6)

При вихідних дані табл. 2 коефіцієнт поточної ліквідності для першого року дорівнює:

¹

У нашому випадку коефіцієнт поточної ліквідності перебуває в раціональних межах, динаміка цього показника зображена на рис. 6.

Рис. 6 – Динаміка показника поточної ліквідності

Відповідно до загальноприйнятих рекомендацій цей коефіцієнт має перебувати в межах від двох до двох з половиною. Звичайно вважається, що для більшості підприємств коефіцієнт поточної ліквідності має бути на рівні 2, оскільки вартість поточних активів може скоротитися навіть на 50%, але, проте, збережеться достатній запас міцності для покриття всіх поточних зобов'язань.

Значення коефіцієнта поточної ліквідності менше одиниці є ознакою схильності до банкрутства. Значення коефіцієнта поточної ліквідності понад два з половиною - три також небажане, оскільки може свідчити про нераціональну структуру капіталу.

Існує ряд практичних порад щодо забезпечення ліквідності й підвищення платоспроможності підприємства. Можна назвати деякі з них:

1. знизити свою заборгованість постачальникам;

2. ліквідувати наднормативні товарно-матеріальні запаси, а грошові кошти, що вивільнилися, направити на збільшення обсягу виробництва й продажів, щоб отримати додатковий прибуток і погасити поточні зобов'язання;

3. інший спосіб – направити вивільнені грошові кошти від ліквідації наднормативних запасів на погашення поточних зобов'язань.

Коефіцієнт проміжної (термінової) ліквідності. Необхідність розрахунку коефіцієнта проміжної ліквідності викликана неоднаковою ліквідністю різних елементів оборотних коштів. Якщо грошові кошти є активом у безпосередньо ліквідній (монетарній) формі, то товарно-матеріальні запаси можуть служити джерелом погашення поточних зобов'язань тільки після їх реалізації, для чого ще треба знайти покупця й потрібен певний час. Тому при розрахунку коефіцієнта проміжної ліквідності не враховуються активи середньої ліквідності, тобто товарно-матеріальні запаси.

(7)

Бажано, щоб коефіцієнт проміжної ліквідності був близько 1,5. Однак у національній економіці достатнім визнається його значення від 0,7 до 0,8.

У нашому прикладі для 1-го року коефіцієнт проміжної ліквідності дорівнює:

(8)

і його значення варто визнати задовільним.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності («кислотного тесту»). У деяких випадках необхідно оцінити здатність підприємства негайно погасити свої зобов'язання активами в ліквідній формі. Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається за формулою:

(9)

де ГК+ЦП – це грошові кошти, їх еквіваленти та короткострокові фінансові інвестиції (рядок 220+230+240).

У західній практиці коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується рідко. У країнах з перехідною економікою його оптимальне значення визнається на рівні 0,2-0,35. Його величина більше як 0,35 не завжди потрібна, тому що надлишок грошових коштів проти оптимального значення свідчить про неефективне їхнє використання.

У нашому випадку для 1-го року:

і знаходиться в раціональних межах. Динаміка показників проміжної та абсолютної ліквідності (рис. 7) вказує на зростання проміжної ліквідності підприємства. У той же час, відзначається різке зниження показника абсолютної ліквідності на кінець 3-го року. Це стало наслідком скорочення суми грошових коштів і їх еквівалентів, що виявилося більше істотним у порівнянні зі зниженням кредиторської заборгованості.

Рис. 7 – Динаміка показників проміжної та абсолютної ліквідності