72. Діяльність оун упа під час та після закінчення іі св. Війни.

У 1942р. була сформована Українська Повстанська Армія - УПА. Її головнокомандувачем став член проводу Організації Українських Націоналістів(бандерівці) Роман Шухевич. Повстаньська армія контролювала частину території Волині, Полісся та Галичини. У своєму складі вона нараховувала близько 30 – 40 тис. бійців. Конгрес ОУН(б) проголосив своєю метою боротьбу проти більшовизму та нацизму.

Водночас ОУН за допомогою так званих «похідних груп», що складалися з досвідчених організаторів і пропагандистів, намагалися поширити свій вплив на східні й південні області, розгорнути мережу оунівського підпілля у Києві, Сумах, Житомирі, Полтаві…На відміну од комуністичного підпілля, гестапівці називали націоналістичних нелегалів «українським рухом опору». Німці досить швидко розгромили націоналістичне підпілля шляхом репресій і зосередилися на боротьбі проти комуністичного руху.

По закінченню війни уряд направив чимало зусиль на придушення повстанських загонів ОУН. Від другої половини 1945р за вказівкою Центрального проводу великі підрозділи повстанців були переформовані у дрібніші, згуртовані та озброєні, з дислокацією в лісових масивах. Виникла мережа підпільних «боївок» (по 10-15 чоловік) у сільській місцевості. Загони УПА тією чи іншою мірою контролювали територію площею до 150 тис. кв. км. За офіційними данними, українське підпілля вчинило 14,5 тис. диверсій і терористичних акцій, в яких загинуло не менш як 30 тис. представників комуністичного режиму, військовослужбовців, місцевих жителів.

Після капітуляції Німеччини, сталінське керівництво одержало можливість посилити протидію ОУН – УПА. Військова сила, помножена на силу репресивно–каральних органів, стала вирішальним фактором «радянізації» Західної України, ліквідації опору ОУН – УПА . Блокада й прочісування величезних територій, арешт й депортації, розстріли й провокації, коли спецзагони держбезпеки, замасковані під УПА, чинили свавілля - ось лише деякі «штрихи до портрета» повоєнной дійсності на західноукраїнських землях. За офіційними данними, тут у 1944–1953 рр. було заарештовано майже 104 тис. «бандитів, учасників ОУН, а також бандпосібного елемента», під який легко відводились усі, хто підозрювався у зв’язках з ОУН- УПА.Фінал цієї історичної драми бів визначений. Надії керівництва ОУН і УПА на радянсько– американський конфлікт, який дозволив би відродити державність України, не справдились. В кінці 40-х рр. збройне підпілля почало відчувати нестачу зброї, амуніції, харчів. Від 1947 р. почав здійснюватись частковий розпуск загонів УПА, а після загибелі 5 березня 1950 р. її головного командира Шухевича вона остаточно починає втрачати боєздатність.

73. Внесок українського народу в перемогу над фашизмом.

Героїчні зусилля знадобилися при евакуації підприємств на схід країни. Це вимагало не тільки великих зусиль, а й людських жертв. Однак з України все ж було вивезено і введено до дії на нових місцях понад 500 великих підприємств. Разом із устаткуванням і технікою на схід їхали кваліфіковані робітники, фахівці. На нових місцях доводилося працювати ненормований час у над-звичайно важких умовах - при відсутності житла, поганому харчуванні. Всього з України вглиб країни було евакуйовано понад 35 млн жителів.

Також евакуювали власність колгоспів і радгоспів. З України в тил СРСР у перші місяці війни було переправлено понад 5 млн голів худоби.

Перебазування на схід країни величезних матеріальних цінностей, переве¬дення народного господарства на рейки воєнного виробництва за надзвичай¬них умов і в найкоротші строки стало дійсно всенародною героїчно трудовою епопеєю. Евакуація заводу "Арсенал" з Києва розпочалася 27 червня 1941 р. Всього було демонтовано й вивезено 1110 вагонів обладнання. Вже через 4 дні після прибуття на нове місце роботи на Урал "Арсенал" розпочав випуск оборонної продукції. У лютому 1942 р. колектив, не припиняючи виробничої діяльності, за 9 діб створив надійну поточну систему, завдяки якій випуск продукції нових протитанкових озброєнь подвоївся.

Київський завод ім. Артема було евакуйовано до Куйбишева. Через 3 тижні після початку монтажу продукцію випускали вже всі цехи. 29 червня 1941 р. почалося перебазування в глибокий тил Академії наук України. Кількість на¬укових працівників скоротилася в 5 разів, однак те ядро, що збереглося, забезпечувало розробку наукової тематики, необхідної для вирішення оборон¬них завдань. Завдяки запровадженню на танкових заводах автоматичного зва¬рювання (розробка вчених на чолі з Є.Патоном) значно зріс випуск найкращих на той час танків Т-34. Нові методи виплавки броньованої сталі розробила група вчених, очолювана академіком М.Доброхотовим. Багато тисяч поранених було повернуто до лав діючої армії завдяки плідній діяльності медиків на чолі з О.Богомольцем, М.Стражеско, Ф.філатовим. Важливою турботою народу України була допомога збройним силам: налагодження оборонного виробниц¬тва, перерахування власних заощаджень, родинних коштовностей на будівниц¬тво танкових колон, ескадрилій, літаків, масова передача селянами продоволь¬ства для Червоної Армії, теплих речей. У фонд оборони було зібрано 2 млрд крб.

Свої сили в боротьбу з ворогом вклали й українські літератори (П.Тичина, В.Сосюра, О.Корнійчук, О.Довженко та ін.). Діяли агітаційні групи українських письменників, до яких входили А.Головко, А.Малишко, М.Стельмах. Тісні зв'язки з фронтом підтримували евакуйовані театри, концертні колективи. В умовах евакуації вищі навчальні заклади УРСР готували потрібних для фронту фахівців.

Свій внесок в оборону країни зробили в'язні ГУЛАГу. Вони працювали на тяжких роботах у видобувній промисловості, на будівництві. Тисячі з них за¬гинули. У тюрмах ГУЛАГу були й видатні вчені. У роки війни там загинув М.Вавилов.