Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія України. Екзамен.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
15.04.2019
Размер:
289.82 Кб
Скачать

14. Русь і кочовий степ: етапи та особливості відносин.

Перший етап – 7ст. Н.Е. – середина 10ст. – хазарський каганат (держава тюрського народу - хазарія);

Другий етап – початок 10 ст. – середина 11ст. – печеніги (теж тюрський народ);

Третій етап – середина 11ст. – середина 13ст. (половці);

Чевертий етап – початок 13ст. (1223р.) – 1363р. (татаро-монголи “Золота орда”);

У 6-му – 7-му ст. в байнах нижньої Волги та Дону постала держава хазарів, яка досягла у 8-9 ст. великої політичної могутності та економічного розвитку. Вона підбила собі східнослов”янську людність над доном; її зверхність мали визнати поляни сіверяни в”ятичі родоничі. Через хазар сх.-слов”янські племена всткпали в культурний і торгівельний зв”язок зі Сходом, з персами та арабами. Головна вага хазарської держави для наших предків полягала в тому, що вона служила оборонним валом проти кочових азійських орд. Цю державу було зруйновано Святославом (Київський князь (957 - 972)), і зразу ж в степу з”являються орди печенігів.

Печеніги – це кочовий народ. Вони нападали на Руські поселення і грабували їх. Саме вони вбили Святослава. Печенігів активно використовували Візантія. В боротьбі з Руссю (в 10ст.) великий вклад зробив Володимир (Київський князь(980 - 1015)). Зробивши кілька вдалих походів і побудувавши ряд укріплень вдзовж Десни, Трубежа, Сули він послабив печенігів, призвівши до витиснення їх торками. Кіївські князі (Ізослав, Святослав, Всеволод) винищіли торків, а частину розселили серед руської людності на Київщині та Переяславщині.

Слідом за ними прийшли половці, які вже в 1068р. завдали першої поразки Руським князям. Особливістю відносин було те, що руські князі активно використовували половців у своїх міжусобних війнах. Великий вклад в боротьбу з половцями зробив Володимир Мономах (1113 - 1125), установивши своїми походами безпечність степової границі. На початку 20-х рр. 13ст. на підступах до Русі з глибин Азії та Далекого Сходу з”явились войовничі племена Монголів і Татар.На цей час володар Монгольської держави Чингісхан підкорив північний Кітай, південний Сибір та Середню Азію. Смертельна небезпека змусила Українців та Половців Об”єднатись. Але в 1223р. на річці Калці об”єднане військо зазнало поразки. Навесні 1239р. Монголотатари вторглись в порубіжні українські землї, зйнявши Переяслів та Чернигів. ІІ похід Моноголотатар в 1240р. призвів до захоплення Київа. Вже в 1240р. вся теріторія України була під владою тих самив уйобків. В дельті волги Моноголотатари утворили свою державу – Золоту Орду із столицею в Сараї. Золотооднинські хани тримали під контролем внутрішнє життя, рожпалюючи ворожнечу між місцевими князями, і не даючи нікому зміцьнитись. Постійні грабіжницькі набіги на Лівобережні українські землі з боку монго-лотатар супроводжувались винищенням людей, занепадом сільськ. госп. та ремесла. Єдиний з князів, хто добився відносної незалежності був галицький князь Данило Романович. З початку 14ст. Литовська держава починає відвойовувати теріторію монгол, і в 1362р. звільнили укр. народ від татар. (Тобто татари трішки відійшли, та боротьба ще продовжувалась.)

Отже особливістю відносин була постійна боротьба. Але ж час від сасу кочовники об”єднувались з Руськими князями для спільної вигоди. Князі дозволяли заселяти молозаселені землі кочовикам, щоб ті не рпопускали на Русь інших кочовиків (наприклад чорні клобуки, що бли першими осередками русько-української культури серд тюркомовного кочового світу).