44. Причини самовизначення націй та проблеми втілення цього принципу в практику національного життя.

Причина--самовизначення народу та його при­родного права на створення незалежної держави на своїй етнічній території.

В політичну практику принцип самовизначення націй почав впроваджуватись дійсно з кінця XVIII ст. Коли тринадцять Північно-Американських штатів оголосили війну Англійській короні в 1775 році, вони апелювали до права народів самим вирішувати свою долю, обирати й знімати уряди, вступати в стосунки з іншими народами. Фра­нцузька революція 1789-94 років поставила знак рівності між поняттями нації і національного суверенітету, з одного боку, і народу (populus) та народного суве­ренітету, з іншого. І все ж, протягом деякого часу ці ідеї все ще залишалися надбан­ням тільки революційної частини людства. Монархи ж, що зібралися на Віденський кон­грес 1815 року, щоб встановити кордони після перемоги над Наполеоном, розселення націй до уваги ще не брали.

Форма політичного самовизначення (незалежна національна держава, автономія в складі іншої держави, федеративний союз) надзвичайно важлива проблема, при вирі­шенні якої мають бути враховані такі чинники:

економічний та культурно-освітній потенціал нації, її здатність нести “тягар самостійності”;

менталітет народу, рівень його національної свідомості та наявність державницьких устремлінь;

сукупність внутрішніх і зовнішніх умов державотворення, які уможливлять або, навпаки, заблокують цей процес. Розкол всередині нації (Ольстер, Таджикистан, Грузія), або вороже оточення, або економічна блокада (Вірменія) можуть призвести до кривавих конфліктів і поставити під загрозу саме існування національної держави;

необхідність дотримання нацією, що самовизначається, пануючих у світі принципів політичних відносин всередині країни і на міжнародній арені (таких як гарантії прав людини, захист нацменшин, непорушність кордонів тощо).

На шляху самовизначення націй, утворення ними окремих держав зустрічається немало й інших руднощів і суперечностей, для врегулювання яких людство поки що не виробило загальноприйнятих механізмів. Назвемо декотрі з них.

Коли в XVIII ст. зародилась ідея самовизначення націй і створення національних держав, етноси, як правило, проживали компактно, займаючи чітко визначену терито­рію. За таких умов можна було проголошувати, як це зробив швейцарський вчений і політичний діяч Блюнчлі, що кожна нація не тільки має право утворити окрему держа­ву, а й повинна це зробити. “Нехай у світі буде стільки держав, скільки є націй”. З роз­витком індустріального суспільства обставини самовизначення змінилися: посилилась міграція людей різних національностей, заселення територій у більшості країнах стало строкатим в етнічному відношенні.

45. Білінгвізм (двомовність) у політиці та практиці політики держав пострадянського простору.

„Мовна ситуація впливає на стан розвитку самої країни. Народи, які вперто захищали свої мовні права, одразу стали на шлях демократичного розвитку, — Мовна інтерференція багатьох українців спричиняє невизначеність держави в цілому. Рівень економічного та соціально-політичного розвитку країни напряму залежить від мовної цілісності її громадян, адже мова становить собою картину світу кожної нації. Роздроблена, уражена суржиком, вона неспроможна збудувати гармонійного, високорозвиненого суспільства. Існують приклади в історії, коли нації досить швидко позбавлялися цього постколоніального баласту і робили стрибок в економічному і суспільно-культурному розвитку. Таким прикладом може бути Чехія, значна кількість населення якої на початку минулого століття була німецькомовною, але вже за півстоліття держава змогла подолати цю проблему, що стало поштовхом до її розвитку і процвітання. Із пострадянського простору, як приклад, в першу чергу, варто назвати країни Прибалтики та Грузію, які завдяки грамотній мовній політиці змогли вивести свої країни із кризи, незважаючи на геополітичні зазіхання Росії. Серед аутсайдерів до цих пір перебувають країни Середньої Азії, Білорусь і, на жаль, Україна, в яких ведеться незбалансована мовна політика, що знесилює ці країни, гальмує їх поступ.