67. Новий світовий порядок як глобальна проблема

Новий світопорядок покликаний забезпечити вирішення глобальних проблем. Гарантия її ефективності та надійності - взаємне врахування інтересів. "XXI століття Миропорядок повинен грунтуватися на механізмах колективного рішення ключових проблем, на пріоритеті права і широкої демократизації міжнародних відносин". Підкреслюється посилення роль міжнародних інститутів і механізмів в світовій економіці і політиці, включаючи "Групи восьми". Головною центром регулювання міжнародних відносин має залишатися ООН. Росія буде протидіяти спробам принизити роль ООН та її Ради Безпеки у світових справах. Значну увагу приділяє Концепція інформаційної діяльності, якій належить важлива роль у формуванні політичного мислення.

Характерною рисою сучасного процес формування нового політичного мислення і відповідного світового порядку є його багатосторонній характер, участь в ньому широкого кола держав. Центральної роль тут відіграє ООН. Особливе місце в цьому процесі зайняла сесія Генеральної Асамблеї 2000 р. - Сесія тисячоліття. У прийнятих резолюціях нею досить чітко визначені основні параметри світового порядку ст глобалізації. У першу чергу це відноситься до Декларації тисячоліття ООН. У Резолюції, присвяченій реалізації Декларації, її положення розглядаються як що покладають морально-політичних зобов'язань, що підлягають втіленню в життя на національному, регіональному і міжнародному рівні. Підкреслюється, що уряди несуть відповідальність, індивідуально та колективно, за здійснення Декларації. Вся система закликає ООН до надання допомоги державам у цій справі .

Серед завдань, які мають вирішуватися в умовах Нового світового порядку, центральне місце відведено тим, що поставлені глобалізацією. Необхідно, щоб вона стала позитивною силою для всіх народів світу. Констатується, що глобалізація відкриває великі можливості. Проте в даний час у наявності дуже нерівний розподіл плодів і тягар

62. Концепция глобализации р. Робертсона

Формулировка концепции глобализации, подчеркивающая роль культурных факторов в этом процессе, представлена в работах Р. Робертсона. Под глобализацией Робертсон понимает «сжатие» мира и усиление взаимозависимости всех его частей, что сопровождается все более распространенным осознание целостности, единства мира [6, с. 81]. Таким образом, в концепции Робертсона выделяется, с одной стороны, объективный процесс расширения взаимодействия между различными регионами мира, а с другой – отражение этого процесса в сознании людей.

По мнению Робертсона, глобализация всегда сопровождается локализацией. Глобальное и локальное не являются взаимоисключающими понятиями. Следствием глобализации становится то, что различные локальные культуры вступают во взаимодействие друг с другом. Робертсон рассматривает процесс глобализации на фоне плюрализма культур. С его точки зрения, глобализация не означает универсального распространения каких-либо социальных институтов и культурных символов. Каждая локальная культура по-своему реагирует на процессы глобализации.

Концепция Робертсона учитывает культурное своеобразие групп людей и утверждает некоторую автономность культуры от глобализационных процессов. Глобализация в этой концепции являет собой только некий вызов, на который должны ответить культуры, а не поглощение западной культурой всего культурного многообразия.

Также важны взгляды Робертсона в части обращения к умам людей. Социологи привыкли рассматривать глобализацию на наднациональном уровне, говорить о изменении роли городов и стран. Робертсон же обращает внимание на восприятие глобализации людьми, утверждая, что изменение их восприятия также является частью глобализационных процессов.