- •40. Види соціальної стратифікації і параметри її структурування.
- •38. 39. Етапи політичної соціалізації
- •41. Зміст і структура національних відносин
- •42. Суть національного питання та його міжнародний досвід розв’язання.
- •43. Форми державного устрою у багатонаціональних за складом свого населення державах.
- •44. Причини самовизначення націй та проблеми втілення цього принципу в практику національного життя.
- •45. Білінгвізм (двомовність) у політиці та практиці політики держав пострадянського простору.
- •46. Конфлікт як соціальне явище.
- •47. Філософи античності про суть соціального конфлікту.
- •48. Типологія політичних конфліктів.
- •49. Основні методи подолання конфліктів
- •50. Особливості вибору при при різних політичних режимах.
- •51. Принципи виборчого права та організації демократичних виборів.
- •52. Перевага та недоліки мажоритарної виборчої системи
- •53. Концепція реалізму г. Моргентау
- •54. Політичний реалізм Вільсона
- •55. М. Каплан про систему в міжнародній політиці
- •56. Р. Арон про види міжнародних систем
- •57. Постбіполярна система та основні підходи до його визначення. Особливості постбіполярної системи мв.
- •58. Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.
- •59. Геополітична концепція х. Макіндера
- •65. Концепція світового порядку Римського клубу.
- •66. Концепція глобальних проблем Римського клубу.
- •67. Новий світовий порядок як глобальна проблема
- •62. Концепция глобализации р. Робертсона
- •63. Основні поняття глобалістики.
- •61.Передумови виникнення та головні напрями розвитку сучасної лобалістики.
- •Глобалізаційні процеси та проблеми національної безпеки Глобалізаційні процеси і національна безпека України
41. Зміст і структура національних відносин
Національні відносини – це відносини між людьми, що належать до різних етносів – етнічних груп, націй, народностей та їх державним утворенням з приводу задоволення своїх інтересів. Вони вбирають в себе в якості різних сторін економічні, політичні, ідеологічні, психологічні, територіальні, мовні та інші відносини, і являють собою відносно самостійну систему суспільних відносин. Являючись частиною соціальної системи, національні відносини, разом з тим, є підсистемою суспільних відносин та мають чинити вирішальний вплив на всі боки життя багатонаціональної держави.
Національні відносини, відбиваючи всю повноту соціальних відносин цілком, визначаються економічними та політичними факторами. Основними є відносини в сфері політики, бо від них, зазвичай залежить розвиток національних відносин у всіх інших сферах. До політичної сфери національних відносин належать такі питання, як національне самовизначення, рівноправність націй, сполучення національних та інтернаціональних інтересів, створення реальних умов для вільного розвитку національної мови та національної культури, представництво національних кадрів у структурах влади та ін.
Національні відносини мають свій прояв на трьох рівнях:
Внутрінаціональні - міжкласові, політичні, боротьба за національну гідність, стимулятором якої є національна самосвідомість.
Міжнаціональні – внутрідержавні, внутрірегіональні, внутрі колективів, міжособові. Тут вирішальна роль належить етнічним факторам, національним стереотипам для міжнаціональні конфлікти та міжнаціональні конфлікти ви-никають частіше, ніж на інших рівнях.
Міжнаціональні на державному рівні – відносини між національними державами.
42. Суть національного питання та його міжнародний досвід розв’язання.
національне питання — це сукупність політичних, економічних, правових, ідеологічних та інших проблем, що виявляються в процесі внутрішньодержавного й міждержавного спілкування націй, народностей. Поняття «національне питання» і «національні відносини» багато в чому збігаються, але вони не ідентичні: друге значно ширше за перше. Національні відносини, крім явищ, що мають негативний характер, включають і такі явища, процеси, які характеризуються поняттями «дружба», «співробітництво», «взаємодопомога», «зближення» та ін. Отже, можна сказати, що національне питання — це національні відносини особливого типу.
Вирішення національного питання в Україні на сучасному етапі можна визначити як:
а) суверенізацію особистості, втілення в життя національних прав людини;
б) політико-правове закріплення демократичного розвитку української нації;
в) забезпечення колективних прав етнічних меншин.
Вдосконалення життєдіяльності української нації на сучасному етапі передбачає повноцінне національне буття, гармонійний розвиток і ефективне функціонування української мови, культури, фольклору, етнографічного елемента. Національне відродження є своєрідною формою створення можливостей для реалізації неповторності й самодостатності людської особистості.