Останні роки правління не були безхмарними:

• свою непокору почав виявляти Ізяслав у Полоцьку;

• за підготовку до повстання проти великого князя був кинутий до в’язниці Святополк, який сидів у Турові;

• у 1014р. відмовився платити щорічну данину (2 тисячі гривень) новгородський намісник Ярослав.

Під час підготовки карального походу на Новгород Володимир помирає.

Б. Ярослав Мудрий(1019 - 1954)

Смерть Володимира перенесла боротьбу нащадків великого князя в іншу площину: їхня активна протидія центру поступається місцем енергійним намаганням завоювати великокняжий стіл. У ході 4-річного кривавого братовбивчого протистояння загинули Борис, Гліб, Святополк, Святослав, і 1019р. у Києві вокняжився Ярослав.

У 1019р. влада Ярослава була не повною, бо в 1024р. він зазнав поразки в битві під містом Лиственок від свого брата, енергійного чернігівського князя Мстислава. Однак переможець не зайняв великокняжий стіл, братам вдалося знайти компромісне рішення: вони утворили дуумвірат, поділили Русь по Дніпру і з двох центрів – Києва та Чернігова – управляли величезною державою. Лише після смерті Мстислава 1036р. Ярослав став, за словами Нестора „самовладцем Руської землі”.

Роки князювання Ярослава – час найвищого розквіту і найбільшого піднесення Київської Русі. Всі свої зусилля великий князь спрямував на продовження справи Володимира – посилення єдності, централізації держави, її європеїзацію. Як свідчать літописи, він був не стільки князем-дружинником, князем-завойовником (хоча його прихід до влади відбувся під розкіт зброї та лиття крові), скільки князем-будівельником, князем-просвітителем. Деякі вчені пояснюють це збігом обставин:

• у князя був уроджений підвивих у правому тазостегновому суглобі;

• в одній з битв він отримав важку травму правового коліна і тому фізично не був повноцінним воїном;

• проте таке пояснення є дещо спрощеним, оскільки правління Ярослава збіглося з періодом внутрішнього освоєння та втримання величезних територій, завойованих князями-попередниками, що вимагало не тільки якісних змін у внутрішній та зовнішній політиці, але й іншого типу державного правителя.

Діяльність:

• Безпека кордонів держави:

• 1030р. в союзі з Мстиславом відвоював Черв енські землі (Перемишль, Червен, Белз тощо);

• на південних кордонах були зведені „змійові вали” з укріпленими фортецями та містами, які з часом перетворилися на економічні та культурні центри;

• перемога над печенігами, які потім мігрували на Дунай, а замість них у степ прийшли торки (на честь перемоги було збудовано собор святої Софії);

• останній невдалий похід на Константинополь;

  • Зовнішня політика:

• спирався на слово дипломата , а не на меч воїна;

• „сімейна дипломатія”, тобто укладання вигідних союзів та угод шляхом династичних шлюбів:

а. він був одружений з дочкою шведського короля Інгігердою;

б. син Всеволод – з дочкою візантійського імператора Костянтина ІХ Мономаха;

в. Ізяслав – з сестрою польського князя Казимира;

г. Святослав – з онукою німецького цісаря Генріха ІІ;

д. Анна – дружина французького короля Генріха І;

е. Анастасія – угорського короля Андрія;

є. Єлизавета – норвезького Гаральда Сміливого.

• Династичні шлюби були характерною рисою міжнародної політики середньовіччя, але масштаби, різновекторність і значимість укладених у межах „сімейної дипломатії” союзів дали змогу Ярославу стати впливовим європейським політиком, якого історики часто називають „тестем Європи”.

  • Внутрішня розбудова держави:

• створення першого зведення законів „Руська правда”, що регламентувала внутрідержавні феодальні відносини;

• християнізація;

• будування численних монастирів та храмів;

• без відома константинопольського патріарха 1051р. призначає главою руської церкви Іларіона, що мало на меті вивести вітчизняну церковну ієрархію з-під контролю Візантії

• Змінюється вигляд столиці – Києва:

а. площа міста збільшується в 7 разів;

б. зводяться монастирі та церкви, що стали осередком культури та

поширення наукових знань;

• Вирішення питання престолонаслідування:

• в основу покладено принцип сеньйорату, тобто влади найстаршого в роді;

• поділив Київську державу між синами:

а. старший Ізяслав – Київ, Турів, Новгород, Псков;

б. Святослав – Чернігів, Муром, Тмутаракань;

в. Всеволод – Переяслав, Ростов;

г. Ігор – Володимир-Волинський;

д. В’Ячеслав – Смоленськ;

• у разі смерті київського князя великокняжий стіл переходив до найстаршого за віком сина, що, на думку Ярослава, давало можливість уникнути сімейних чвар, оскільки кожен з нащадків мав шанс правити в Києві.

Отже, визначальними рисами цього етапу історії Київської Русі були:

1. Завершення формування території держави, перенесення уваги князівської влади з проблеми завоювання земель на проблему їхнього освоєння та втримання під контролем

2. Злам сепаратизму місцевої племінної верхівки та посилення централізованої влади.

3. Заміна родоплемінного поділу давньоруського суспільства територіальним.

4. Активна реформаторська діяльність великих князів.

5. Запровадження та поширення державної консолідуючої ідеології – християнства.

6. Поява писаного кодифікованого права.

7. Ширше використання дипломатичних методів вирішення міжнародних проблем.

8. Зростання цивілізованості держави, розквіт давньоруської культури.

Значення Киівської Русі.

1. Київська Русь - могутня держава середньовічної Європи, яка відігравала велику роль як в історії східнослов’янських народів так і в світовій історії.

2. утворення К.Р. сприяло суспільно-економічному, політичному і культурному розвитку східних слов’ян, значно посилювало їх у боротьбі з зовнішніми ворогами.

3. успішно відбиваючи напади степових кочівників, Русь відіграла роль щита, який прикрив західноєвропейську цивілізацію зі сходу.

4. мала великий авторитет і вплив на міжнародній арені і її втручання в той чи інший конфлікт бувало досить, щоб стримати його;

5. мала високий рівень економічного розвитку. Високопродуктивними були землеробство і скотарство, ремесла і промисли, а енергійні й багаті руські купці були відомі мало не в усьому тогочасному світі.

6. через землі Київської Русі проходили шляхи міжнародної торгівлі:

• « з варяг в греки»

• - По Дністру на захід ( соляний)

• - « залозний» - з Подніпров'я до Азовського морю

7. багата духовна і матеріальна культура.

Традиції Київської Русі виявилися настільки живучими й міцними, що дійшли до наших днів, здобувши нове життя в матеріальній і духовній культурі українців, росіян і білорусів, хоча стосовно того , який з цих народів є спадкоємцем Київської Русі в сучасній історіографії існує гостра дискусія.

Питання для самоперевірки:

1. В чому суть норманської теорії походження Русі

2. Назвіть основні етапи розвитку Київської держави

3. Назвіть основні риси економічного розвитку слов'ян

4. Хто запровадив християнство на Русі і яке ця подія мала значення?

5. Як називався перший писемний збірник норм давньоруського права?

6. Які риси характеризували розвиток господарства у Київській Русі?

7. Назвіть основні торгівельні шляхи Русі.